Вплив аторвастатину на ліпідний профіль у хворих на ішемічну хворобу серця залежно від генотипу за ɛ2/ɛ3/ɛ4 поліморфізмом гена аполіпопротеїну Е та маси тіла

Автор(и)

  • O. V. Psarova

DOI:

https://doi.org/10.24061/2413-0737.XIX.3.75.2015.160

Ключові слова:

ішемічна хвороба серця, поліморфізм гена аполіпопротеїну Е, ліпідний профіль, ожиріння, статини

Анотація

З метою дослідити вплив аторвастатину на ліпідний профіль у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) залежно від генотипу за ɛ2/ɛ3/ɛ4 поліморфізмом гена аполіпопротеїну Е (апоЕ) та маси тіла обстежено 150 хворих на ІХС. Дослідження ɛ2/ɛ3/ɛ4 поліморфізму (rs7412 та rs429358) гена апоЕ проводили методом полімеразної ланцюгової реакції з наступним аналізом довжини рестрикційних фрагментів. Визначення спектра ліпідів крові здійснювали на початку дослідження та через місяць лікування. Діагностику та лікування ІХС здійснювали згідно з Наказом МОЗ України № 436 від 03.07.2006 року. Всі пацієнти отримували базову терапію, яка включала: антикоагулянти, антиагреганти, β-блокатори, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту, антиангінальні засоби та статини (аторвастатин у дозі 40 мг на добу). Статистичну обробку отриманих результатів проводили за допомогою SPSS 17.0. Контрольну групу склали 50 практично здорових осіб. У хворих на ІХС найбільш розповсюдженим серед гомозигот є ɛ3/ɛ3 генотип (62,7 %), а серед гетерозигот ‒ ɛ3/ɛ4 генотип (21,3 %). Встановлено, що у хворих на ІХС показники загального холестерину (ЗХС), холестерину ліпопротеїдів дуже низької щільності (ХС ЛПДНЩ), тригліцеридів (ТГ) та індексу атерогенності (ІА) були вірогідно вищими, а показник холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ХС ЛПВЩ) вірогідно нижчим порівняно з групою контролю (р<0,001). Вміст холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ) був вищим у хворих на ІХС порівняно з групою контролю, але статистично значимої відмінності не виявлено (р>0,05). Виявлено, що в осіб із ɛ4/ɛ4 генотипом за ɛ2/ɛ3/ɛ4 поліморфізмом гена апоЕ до лікування вміст ХС ЛПВЩ був вірогідно нижчим, а ІА вірогідно вищим порівняно із ɛ3/ɛ4, ɛ3/ɛ3 та ɛ2/ɛ3 генотипами (р=0,015, р=0,013 відповідно). Вміст ЗХС, ХС ЛПДНЩ, ХС ЛПНЩ, ТГ та ІА через місяць лікування був вірогідно нижчим, а вміст ХС ЛПВЩ вірогідно вищим у пацієнтів із ɛ3/ɛ3, ɛ3/ɛ4, ɛ2/ɛ3 та ɛ4/ɛ4 генотипами (р<0,0001). У пацієнтів із ɛ3/ɛ3 генотипом лікування аторвастатином асоціювалося зі зниженням вмісту ЗХС на 13 %, ХС ЛПДНЩ ‒ на 16,7 %, ТГ ‒ на 15,4 %, ІА ‒ на 29,4 % та підвищенням ХС ЛПВЩ на 20 % порівняно з вихідним вмістом. Вміст ХС ЛПНЩ вірогідно знижувався у пацієнтів із ɛ3/ɛ3 генотипом на 23,3 %, а в осіб із ɛ2/ɛ3, ɛ3/ɛ4 та ɛ4/ɛ4 генотипами – на 20 %, 18,8 % та 13,8 % відповідно. Доведено, що у хворих на ІХС з різною масою тіла при лікуванні аторвастатином виявлено вірогідне зниження вмісту ЗХС, ХС ЛПДНЩ, ХС ЛПНЩ, ТГ, ІА та вірогідне підвищення вмісту ХС ЛПВЩ порівняно з такими показниками до лікування (р<0,0001). У хворих на ІХС із нормальною масою тіла (НМТ) через місяць лікування виявлено вірогідне зниження вмісту ХС ЛПДНЩ на 20 %, ТГ ‒ на 13,6 %, а в пацієнтів із зайвою масою тіла (ЗМТ) ‒ зниження вмісту ЗХС на 14,3 % та ІА ‒ на 29,7 %. Вміст ХС ЛПВЩ підвищувався на 20 % у пацієнтів із ЗМТ та ожирінням, а в осіб із НМТ ‒ на 9,1 %. Досліджено, що вміст ХС ЛПНЩ у пацієнтів із ЗМТ та НМТ знижувався на 21,9 % та 21,2 % відповідно, а в осіб із ожирінням ‒ на 17,9 %, але цільового значення не досягав. Встановлено, що гіполіпідемічна ефективність залежала від генотипу за ɛ2/ɛ3/ɛ4 поліморфізмом гена апоЕ та була найвищою за наявності ɛ3/ɛ3 генотипу. Це підтверджується вірогідним зниженням вмісту ЗХС на 13 %, ХС ЛПДНЩ ‒ на 16,7 %, ХС ЛПНЩ ‒ на 23,3 %, ТГ ‒ на 15,4 % та вірогідним підвищенням вмісту ХС ЛПВЩ на 20 % від вихідних показників порівняно з іншими дослідженими генотипами. Гіполіпідемічна ефективність була вищою у хворих на ІХС із ЗМТ та НМТ, про що свідчить вірогідне зниження вмісту ЗХС на 14,3 %, ХС ЛПНЩ ‒ на 21,9 %, ІА ‒ 29,7 % та підвищення вмісту ХС ЛПВЩ на 20 % від вихідних показників у пацієнтів із ЗМТ та вірогідне зниження вмісту ХС ЛПДНЩ на 20 %, ТГ ‒ на 13,6 % від вихідних показників в осіб із НМТ порівняно з пацієнтами, які мали ожиріння.

Посилання

Malyshev P.P., Mal'makova Z.Yu., Meshkov A.N., Kukharchuk V.V. Influence of polymorphism of cytochrome P450 and apolipoprotein E genes on the therapeutic efficacy of statins. Kardiologiya. 2010; 60 (8): 69-75 (in Russian).

Teraz Ya.M., Pavlikova E.P., Balatskiy A.V. Influence of early appointment of atorvastatin on the dynamics of inflammation markers and lipid profile parameters depending on polymorphism of apolipoprotein E. Klinicheskaya farmakologiya i terapiya. 2007; 16 (4): 66-71 (in Russian).

Dedov I.I., Tyul'pakov A.N., Chekhonin V.P. Personalized medicine: current status and prospects. Vestnik RAMN. 2012; 12: 4-12 (in Russian).

Romantsova T.I. Epidemic of obesity: obvious and probable causes. Ozhirenie i metabolizm. 2011; 1: 5-19 (in Russian).

Chernyak O.O. The study of adipokines and polymorphism of genes regulating lipid metabolism in patients with obesity. Dis. Cand. Biol. Science. Moskow; 2014 (in Russian).

Bennet A.M., Angelantonio E.Di, Ye Z. Association of apolipoprotein E genotypes with lipid levels and coronary risk. JAMA. 2007; 298 (11): 1300-1311.

Kofler B.M., Miles E.A., Curtis P. Apolipoprotein E genotype and the cardiovascular disease risk phenotype: impact of sex and adiposity (the FINGEN study). Atherosclerosis. 2012; 221: 467-470.

Zende P.D., Bankar M.P., Kamble P.S., Momin A.A. Apolipoprotein E gene polymorphism and its effects on plasma lipids in arteriosclerosis. J. Clin. Diagn. Res. 2013; 7: 2149-2152.

Zintzaras E., Kitsios E.D., Triposkiadis F. ApoE gene polymorphisms and response to statin therapy. Pharmacogenomics J. 2009; 9: 248-257.

Maitland-van der Zee A.H., Klungel O.H., Stricker B.H. Genetic polymorphisms: importance for response to HMG-CoA reductase inhibitors. Atherosclerosis. 2002; 163: 213-222.

Hubacek J.A., Vrablik M. Effect of apolipoprotein E polymorphism on statin-induced decreases in plasma lipids and cardiovascular events. Drug Metabol. Drug Interact. 2011; 26: 13-20.

Mangravite L.M., Thorn C.F., Krauss R.M. Clinical implications of pharmacogenomics of statin treatment. Pharmacogenomics J. 2006; 6: 360-374.

##submission.downloads##

Опубліковано

2015-08-27

Номер

Розділ

ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ