Стан компонентів сполучної тканини та системного протеолізу у хворих на хронічний панкреатит та ожиріння

Анотація

Обстежено 50 пацієнтів із хронічним панкреатитом (ХП) віком від 45 до 63, включаючи 23 пацієнтів із ХП і нормальним індексом маси тіла (1-ша група), 27 пацієнтів з ХП і ожирінням 1-го ступеня (2-га група). Діагноз ХП у фазі загострення був встановлений на підставі анамнезу, клінічних даних та результатів ультрасонографії підшлункової залози із біохімічним обґрунтуванням синдрому гіперферментемії. Діагноз ожиріння встановлено на підставі підвищення індексу маси тіла (ІМТ) більше 30 кг/м2. Проведено порівняльний аналіз морфологічної структури тканини підшлункової залози, отриманої під час автопсії пацієнтів із ХП та ожирінням і нормальної маси тіла, які померли внаслідок різноманітних причин, у тому числі ускладнень метаболічного синдрому. У пацієнтів з ожирінням морфологічно підшлункова залоза характеризується заміщенням ацинарного епітелію фіброзною тканиною та істотним збільшенням кількості адипоцитів, що складає морфологічну основу зовнішньосекреторної недостатності.  У пацієнтів з хронічним панкреатитом і ожирінням встановлені значні метаболічні зміни компонентів позаклітинного матриксу, які передбачають достовірне підвищення інтенсивності синтезу колагену, глікопротеїнів, гіперпродукції факторів клітинної адгезії і білків гострої фази, збільшення катаболізму глікопротеїну, із одночасним зниженням серомукоїду і вмісту церулоплазміну з антиоксидантними властивостями в крові. У пацієнтів з ХП та ожирінням встановлено підвищення протеолітичної активності крові і пригнічення процесів колагенолізу за рахунок зменшення активності матриксної металопротеїнази-1, підвищення гальмуючої дії тканинних інгібіторів протеолізу та колагенолізу.