АСОЦІАЦІЯ ПОЛІМОРФІЗМУ ГЕНІВ ACE (I/D) ТА PPAR-G2 (PRO12ALA) ІЗ РОЗВИТКОМ НЕАЛКОГОЛЬНОЇ ЖИРОВОЇ ХВОРОБИ ПЕЧІНКИ У ХВОРИХ НА АРТЕРІАЛЬНУ ГІПЕРТЕНЗІЮ ТА ОЖИРІННЯ

Автор(и)

  • Yu.M. Yarynych
  • L.P. Sydorchuk

DOI:

https://doi.org/10.24061/2413-0737.XXI.3.83.2017.106

Ключові слова:

неалкогольна жирова хвороба печінки, гени ACE (I/D) та PPAR-g2 (Pro12Ala), артеріальна гіпертензія, ожиріння

Анотація

Мета роботи - вивчити асоціацію поліморфізму генів ACE (I/D) та PPAR-g2 (Pro12Ala) із появою неалкогольного стеатогепати- ту і стеатогепатозу у хворих на есенційну артеріальну гіпертен- зію (ЕАГ) і абдомінальне ожиріння (АО). Матеріал і методи. У проспективному дослідженні взяло участь 96 хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки (НАЖХП), ЕАГ II стадії, 1-2-го ступеня, високого і дуже високого ризику із супут- нім АО: чоловіків – 41,67 % (40), жінок – 58,33 % (56), середній вік становив 53,70±5,34 року. Функцію печінки вивчали за активністю органоспецифічних ферментів. Дослідження поліморфізму генів PPAR-g2 (Pro12Ala) та АСЕ (I/D) виконали методом ПЛР. До гру- пи контролю увійшли 50 практично здорових осіб. Результати. Ожиріння (ОЖ) І ступеня встановили у 27,08 % (26) осіб, ОЖ II ступеня – у 58,33 % (56), ОЖ III – у 14,58 % (14) паці- єнтів; у 16,67 % (16) осіб – стеатогепатит із мінімальною актив- ністю мезенхімально-запального процесу, у решти хворих – 83,33 % (80) – стеатогепатоз. Серед хворих на НАЖХП, ОЖ та ЕАГ мешканців Північної Буковини делеція у 16 інтроні гена АСЕ (rs 4646994) у гомозиготному стані трапляється у 32,29 % випад- ків, що на 14,29 % частіше, ніж серед осіб контрольної групи (χ 2 =3,38, р=0,048). Несприятливий D-алель гена АСЕ асоціює у хворих на НАЖХП і ЕАГ із ожирінням ІІ і ІІІ ступеня (χ 2 =5,24, р=0,022 та χ 2 =6,11, р=0,013 відповідно) та частіше трапляється загалом у хворих – на 12,29 % (χ 2 =3,99; р=0,046). Також DD- генотип та D-алель асоціюють із більшою частотою стеатоге- патозу на 20,57 % (χ 2 =3,81;р=0,05) і 13,75 % (χ 2 =4,68; р=0,03) відповідно. Частота гомозиготної місенс мутації у 3-й хромосомі 12 кодоні екзоні B гена PPAR-g2 (rs1801282) наявна у 2,0 % практично здо- рових і 5,21 % хворих на НАЖХП, ЕАГ і ОЖ (р>0,05). Загалом се- ред обстежених переважає Pro-алель у 6,14 і 3,85 раза (р<0,001), який частіше трапляється в контролі, ніж у хворих на НАЖХП, ЕАГ та ОЖ І ступеня на 16,77 % (χ 2 =5,06; р=0,024). Ala-алель, а також AlaAla- і ProAla-генотипи асоціюють із більшою часто- тою стеатогепатиту на 30,25 % (χ 2 =4,99; р=0,025) і 17,25 % (χ 2 =4,85;р=0,028) відповідно. Обмеження дослідження / наслідки. Обмеження зумовлені відсу- тністю пункційної біопсії печінки / наслідки - точність діагности- ки НАЖХП базується на клінічно-лабораторних та УЗД даних. Оригінальність / значення. Оригінальне дослідження, надає дані для оцінки асоціації генів ACE (I/D) та PPAR-g2 (Pro12Ala) із НАЖХП, ЕАГ та АО з урахуванням виду НАЖХП та ступенів ожиріння. Висновки. У хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки та есенційну артеріальну гіпертензію D-алель гена АСЕ (rs4646994) асоціює з ожирінням ІІ і ІІІ ступеня та більшою частотою стеа- тогепатозу; Ala-алель гена PPAR-g2 (rs1801282) асоціює із біль- шою частотою стеатогепатиту.

Посилання

Babak OYa. Sovremennaya gepatologiya: dostizheniya, problemy i perspektivy. [ Modern hepatology: achievements, problems and perspectives]. Suchas. hastroenterol. 2013;2(70):12-19.(in Ukrainian).

Khukhlina OS. Nealkohol'na zhyrova khvoroba pechinky: etiolohiia, epidemiolohiia, osoblyvosti perebihu, diahnostyka, prohnoz.[ Non-alcoholic fatty liver disease: etiology, epidemiology, peculiarities of the course, diagnosis, prognosis.] Ukrains'kyi medychnyi chasopys. 2006;1(51): 89-95. (in Ukrainian).

Nakaz MOZ Ukrainy vid 06.11.2014 № 826 "Pro zatverdzhennia ta vprovadzhennia medyko-tekhnolohichnykh dokumentiv zi standartyzatsii medychnoi dopomohy, pry khronichnykh neinfektsiinykh hepatytakh". "Unifikovanyi klinichnyi protokol pervynnoi, vtorynnoi (spetsializovanoi) medychnoi dopomohy:nealkohol'nyi steatohepatyt», «Nealkohol'na zhyrova khvoroba pechinky», «Adaptovana klinichna nastanova, zasnovana na dokazakh». [On the approval and implementation of medical-technological documents on standardization of medical care, in chronic non-infectious hepatitis.] [Unified clinical protocol of primary, secondary (specialized) medical aid: non-alcoholic steatohepatitis.] [Non-alcoholic fatty liver disease.] [Adapted clinical guideline based on evidence.] Kyiv; MOZ, 2014:29-55.(in Ukrainian). URL: http:// www.dec.gov.ua/mtd/_nealk_steagepatyt.html

Kovalenko VN, Talaeva TV, Kozliuk AS. Metabolichnyi syndrom: mekhanizmy rozvytku, znachennia yak faktora sertsevo-sudynnoho ryzyku, pryntsypy diahnostyky ta likuvannia. [Metabolic syndrome: mechanisms of development, significance as a factor of cardiovascular risk, principles of diagnosis and treatment.] Ukr. kardiol. zh. 2013;(5):80-87.(in Ukrainian).

Velychko VI, Kolotvina LI, Hur’iev AM, Kolotvin AO. Ozhyrinnia i nealkohol'na zhyrova khvoroba pechinky z pozytsii kardiovaskuliarnoho ryzyku v praktytsi simeinoho likaria .[ Obesity and non-alcoholic fatty liver disease from the standpoint of cardiovascular risk in the practice of family physician]. Medytsyna transportu Ukrainy. 2014;1:79-82 .(in Ukrainian).

Babak OYa. Nealkogol'naya zhirovaya bolezn' pecheni [Non-alcoholic fatty liver disease]. Zdorov’ia Ukrainy. 2012;(5):68-69. (in Ukrainian).

Babak OYa, Kolesnykova EV. Nealkogol'naya zhirovaya bolezn' pecheni i kardiovaskulyarnyy risk: sovremennyy vzglyad na problemu.[ Non-alcoholic fatty liver disease and cardiovascular risk: a modern view of the problem.] Novosti meditsiny i farmatsii. 2012;8(410). (in Russian).

Bedogni G, Miglioli L, Masutti F,et al. Incidence and natural course of fatty liver in the general population: the Dionysos study Hepatology. 2007;46(5): 1387-91.

Nastanova ta klinichnyi protokol nadannia medychnoi dopomohy "Arterial'na hipertenziia".Nakaz MOZ Ukrainy vid 24.05.2012 №384 "Pro zatverdzhennia ta vprovadzhennia medyko-tekhnolohichnykh dokumentiv zi standartyzatsii medychnoi dopomohy pry arterial'nii hipertenzii". [Arterial hypertension].[On Approval and Implementation of Medical-Technological Documents for the Standardization of Medical Assistance in Arterial Hypertension]. Robocha hrupa z arterial'noi hipertenzii Ukrains'koi asotsiatsii kardiolohiv. Kyiv: MOZ, 2012;108s.

Jensen MD, Ryan DN, Apovian CM, et al. 2013 АНА/АСС/ Т0S Guideline for the Management of Overweight and Obesity in Adults: A report of the American College of Cardiology American Heart Association Task force on Practice Guidelines and The Obesity Society. Circulation,2013.Online Version: http://circ.ahajournals.org/ contenent/ early/2013/11/11/01.cir.0000437739.71477.ee.citation

Palmentieri B, I de Sio, V La Mura, et al. Тhе гоlе оf bright liver echo pattern on ultrasound B-mode examination in the diagnosis of liver steatosis Dig. Liver Dis. 2006; 38: 485-89.

Entrez Gene. Sequence analysis 2017. National Center for Biotechnology Information. http://www.ncbi.nlm.nih.gov. 2017

Sydorchuk L, Sokolenko A, Sydorchuk A, Korovenkova O, Sydorchuk R, Sokolenko M. Insulin resistance changes in obese hypertensive patients under the influence of treatment depending on ACE (I/D), PPAR-g2 (Pro12Ala) genes polymorphism. The Pharma Innovation J. 2015; 3 (12):57–63.

Gurnell M, Savage DB, Chatterjee VKK, O’Rahilly S. The metabolic syndrome: peroxisome proliferatoractivated receptor γ and its therapeutic modulation. Journal of Clinical Endocrinology and Metabolism. 2003; 88(6):2412-21.

Sydorchuk LP. Insulinorezystentnist' i polimorfizm heniv ASE, AGTR1, ADRB1, eNOS ta PPARγ2 u khvorykh na arterial'nu hipertenziiu[Insulin resistance and polymorphism of ACE, AGTR1, ADRB1, eNOS and PPARγ2 genes in patients with arterial hypertension.]

Sydorchuk LP. Farmakohenetyka arterial'noi hipertenzii. [Pharmacogenetics of arterial hypertension.] 2010;Chernivtsi: BDMU. 532s.

Barroso I, Gurnell M, Crowley VEF, et al. Dominant negative mutations in human PPARγ associated with severe insulin resistance, diabetes mellitus and hypertension. Nature. 1999; 402(6764):880–83.

Altshuler D, Hirschhorn JN, Klannemark M, et al. The common PPARγ Pro12Ala polymorphism is associated with decreased risk of type 2 diabetes. Nature Genetics. 2000; 26(1):76–80.

Sokolenko AA, Sydorchuk LP, Sokolenko MO. Alel'nyi stan heniv PPAR-gamma2, ACE u khvorykh na arterial'nu hipertenziiu ta abdominal'ne ozhyrinnia [Alert state of genes PPAR-gamma2, ACE in patients with arterial hypertension and abdominal obesity]. Zhurnal klinichnykh ta eksperymental'nykh medychnykh doslidzhen'. 2014;2 (1):1-12.(in Ukrainian).

Sekerli Eleni, Katsanidis Dimitrios, Papadopoulou Vaya, Makedou Areti, Vavatsi Norma, Gatzola Magdalini. Angiotensin-I converting enzyme gene and I/D polymorphism distribution in the Greek population and a comparison with other European populations. J. Genetics. 2008; 87(1):91-93.

Nurdan Papila Topal, Beste Ozben, Veysel Sabri Hancer, Azra Meryem Tanrikulu, Reyhan Diz-Kucukkaya, Ali Serdar Fak. Polymorphisms of the angiotensin-converting enzyme and angiotensinogen gene in patients with atrial fibrillation. J. RAAS. 2011; 12:549-56.

Kaydashev IP, Rasine AM, Shlykova OA, Gorbas IM, Smirnov IP, Petrushov AV, et al. Frequency of Pro12Ala PPARγ2 gene polymorphism in Ukrainian population and its possible connection with the development of metabolic syndrome. Cytology and Genetics. 2007; 5:43-47.

Stumvoll M, Haring H. Peroxisome proliferator-activated receptor – [gamma] Pro12Ala polymorphism – perspectives in diabetes. Diabetes 2002; 51(8):2341-2357.

Pinterova D, Cerna M, Kolostova K. The frequency of alleles of the Pro12Ala polymorphism in PPARgamma2 is different between healthy controls and patients with type 2 diabetes. Folia Biol. 2004; 50(5):153-56.

##submission.downloads##

Номер

Том 21 № 3 (83) (2017)

Розділ

ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Ліцензія

Авторське право (c) 2017 Ю.М. Яринич, Л.П. Сидорчук

Ліцензії Creative Commons

Ця робота ліцензованаІз Зазначенням Авторства 3.0 Міжнародна.

Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).