Патогенетична роль системи оксиду азоту і його метаболітів у розвитку та прогресуванні хронічної серцевої недостатності

Анотація

Мета дослідження — вивчення активності eNOS, концентрації L‑аргініну і стабільних метаболітів оксиду азоту, а також ступеня ендотелій-залежної вазодилатації в пробі з 5‑хвилинною компресією плечової артерії в осіб з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) ішемічного генезу залежно від приєднання до схеми терапії L‑аргініну.
Матеріал і методи. У дане дослідження були зараховані 303 пацієнти (204 чоловіки та 99 жінок) із ХСН ішемічного генезу. Пацієнти основної групи А+ (101 пацієнт) додатково до основного лікування приймали L‑аргінін у дозі 1 г 3 рази на добу в сиропі (тивортин), інші 202 обстежених увійшли до групи порівняння А - . Контрольна група була представлена 20 здоровими добровольцями. Метаболізм NO і ендотелій-залежну вазодилатацію вивчали шляхом визначення активності eNOS та концентрації NO2/NO3, рівня L‑аргініну в крові, оцінки ендотеліальної функції з використанням компресійної проби. За даними допплегрографії плечової артерії, за методикою Solomon та співавт. вивчали ендотеліальну функцію судин.
Результати. У хворих, які приймали аргінін, відзначено додатковий позитивний ефект на його концентрацію в периферичній крові (51,63% проти 43,53% у групі А‑, р<0,01). Розподіл пацієнтів за станом систолічної функції ЛШ виявив, що ефект додаткового застосування аргініну спостерігається тільки в осіб за низькою ФВ ЛШ (69,63% проти 58,32% у групі А‑, р<0,01). Також виявлено, що застосування аргініну сприяє достовірному підвищенню активності eNOS (11,53% проти 4,76, р<0,01). При порівнянні хворих груп А+ і А‑, усередині за групами, згрупованих за станом систолічної функції ЛЖ, виявлено значну вираженість ефекту аргініну в осіб із нормальною систолічною функцією ЛШ.
Висновки. У хворих на хронічну серцеву недостатність ішемічного ґенезу зі зниженою систолічною функцією лівого шлуночка визначено суттєве порушення метаболізму NO, що виявляється у зменшенні активності конституційної ендотеліальної NO — синтази на фоні зниження концентрації L‑аргініну і зростанні активності індуцибельної макрофальної NO-синтази, що веде до зростання концентрації NO і його стабільних метаболітів у периферичній крові. При цьому спостерігається значне порушення вазоактивної функції ендотелію, що призводить до зниження ступеня ендотелій-залежної вазодилатації, а в частини випадків-розвитку патологічної вазоконструкції (у нашому дослідження у 10 пацієнтів (3,3%)). Додаткове застосування аргініну посилює позитивний вплив патогенетичної терапії на аспекти метаболізму NO і вазоактивну функцію ендотелію.