Поліморфізм G43A гена інгібітору активатора плазміногена 1 (PAI-1) у хворих на гострі ускладнення виразкової хвороби
DOI:
https://doi.org/10.24061/2413-0737.XXIII.3.91.2019.59Ключові слова:
виразкова хвороба, виразкова кровотеча, ген інгібітору активатора плазміногена 1 (SERPINE 1), генетичний поліморфізмАнотація
Мета роботи. Провести порівняльний аналіз частоти поліморфізму G43A гена PAI-1 у жителів Чернівецької області, які хворіють на різні форми виразкової хвороби, та вивчити можливі взаємозв’язки між різними видами генотипу і розвитком ускладнень.
Матеріал і методи. Обстежено 60 хворих на виразкову хворобу: 42 (70%) чоловіки, 18 (30%) жінок. У 37 (61,67%) пацієнтів була виразка дванадцятипалої кишки, у решти (38,33%) – шлунка. У 12 (20%) осіб діагностували неускладнену виразкову хворобу. У 5 (8,33%) пацієнтів виявили перфорацію виразки. У 43 (71,67%) осіб була виразка, ускладнена гострою кровотечею. У 29 (67,44%) пацієнтів кровотеча була зупинена. У 14 (32,56%) хворих виник рецидив кровотечі.
Генотипування PAI за мутацією G43A проводили за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). ПЛР-ампліфікацію відповідного фрагмента гена PAI здійснювали з використанням специфічної пари праймерів 5’-CCA ACA GAG GAC TCT TGG TC-3’ та 5’- CAC AGA GAG AGT CTG GCC ACG-3’. ПЛР проводили з використанням ампліфікатора CFX96 (Bio-Rad, США). Аналіз результатів ПЛР проводили методом електрофорезу у 2% агарозному гелі з використанням трис-боратного буфера. Для візуалізації фрагментів ДНК гель забарвлювали етидієм бромідом та фотографували в ультрафіолетовому світлі на установці GelDoc 2000 (BioRad, США). Для визначення довжини отриманих фрагментів їхню електрофоретичну рухливість порівнювали з рухливістю ДНК-маркера Gene Ruler DNA Leader Mix (Thermoscientific). Статистичну залежність між величинами перевіряли шляхом визначення критерію Фішера, χ2-критерію за Пірсоном, зокрема, відповідність розподілу генотипів рівновазі Харді-Вайнберга.
Результати. Встановлено, що 94,12% хворих без гострої кровотечі й 91,67% осіб без гострих ускладнень мають генотип GG. В однієї пацієнтки (8,33%) без гострих ускладнень виявлено гомозиготний за мутантним алелем генотип AA. Жоден пацієнт з перфорацією виразки не був носієм алеля А. У жодного з пацієнтів без кровотечі не виявлено гетерозиготного генотипу GA. Генотип GА виявлений у 25,58% хворих на гостру виразкову кровотечу, що статистично істотно перевищує показники у хворих без кровотечі. Серед осіб із рецидивом кровотечі алель А траплявся частіше, ніж у осіб без рецидиву.
Висновки. 1. Серед жителів Чернівецького регіону, хворих на виразкову хворобу без гострих ускладнень, 91,67% мають гомозиготний генотип GG за поліморфізмом G43A гена РАІ-1, а 8,33% – генотип АА; у жодному випадку не виявлено гетерозиготного генотипу GА.
2. Усі обстежені пацієнти з перфорацією виразки мають генотип GG.
3. Поміж хворих на гостру виразкову кровотечу 27,91% є носіями мутантного алеля А (серед них 25,58% мають гетерозиготний генотип GA, а 2,33% – гомозиготний генотип АА), що статистично істотно перевищує показники у хворих на виразкову хворобу без кровотечі і засвідчує роль спадкових порушень гена РАІ-1 у розвитку виразкових геморагій. 4. Урахування поліморфізму G43A гена РАІ-1 може стати складовою комплексу з прогнозування виникнення виразкових кровотеч у клінічних умовах.
Посилання
Maggio D, Barkun AN, Martel M, Elouali S, Gralnek IM. Predictors of early rebleeding after endoscopic therapy in patients with nonvariceal upper gastrointestinal bleeding secondary to high-risk lesions. Can J Gastroenterol. 2013;27(8):454-8.
Dutka II, Hrynchuk FV. Analiz faktoriv ryzyku rozvytku retsydyvu hastroduodenal'noi krovotechi vyrazkovoho genezu [Analysis of risk factors for relapse gastroduodenal bleeding of ulcer genesis]. Visnyk Vinnyts'koho natsional'noho medychnoho universytetu. 2017;21(1.1):31-4. (in Ukrainian).
Mimuro J. Type 1 plasminogen activator inhibitor: its role in biological reactions. Rinsho Ketsueki. 1991;32(5):487-9.
Lijnen HR. Pleiotropic functions of plasminogen activator inhibitor-1. J Thromb Haemost. 2005;3(1):35-45.
Cesari M, Pahor M, Incalzi RA. Plasminogen activator inhibitor-1 (PAI-1): a key factor linking fibrinolysis and age-related subclinical and clinical conditions. Cardiovasc Ther. 2010;28(5):e72-91. doi: 10.1111/j.1755-5922.2010.00171.x.
Khan SS, Shah SJ, Klyachko E, Baldridge AS, Eren M, Place AT, et al. A null mutation in SERPINE1 protects against biological aging in humans. Sci Adv. 2017;3(11):1617. doi: 10.1126/sciadv.aao1617.
Schleef RR, Loskutoff DJ. Fibrinolytic system of vascular endothelial cells. Role of plasminogen activator inhibitors. Haemostasis. 1988;18(4-6):328-41.
Kruithof EK. Regulation of plasminogen activator inhibitor type 1 gene expression by inflammatory mediators and statins. Thromb Haemost. 2008;100(6):969-75.
Kim HS, Hwang KY, Chung IK, Park SH, Lee MH, Kim SJ, et al. Tissue plasminogen activator and plasminogen activator inhibitor type 1 gene polymorphism in patients with gastric ulcer complicated with bleeding. J Korean Med Sci. 2003;18(1):58-64.
Lau JY, Sung J, Hill C, Henderson C, Howden CW, Metz DC. Systematic review of the epidemiology of complicated peptic ulcer disease: incidence, recurrence, risk factors and mortality. Digestion. 2011;84(2):102-13. doi: 10.1159/000323958.
Kathiresan S, Gabriel SB, Yang Q, Lochner AL, Larson MG, Levy D, et al. Comprehensive survey of common genetic variation at the plasminogen activator inhibitor-1 locus and relations to circulating plasminogen activator inhibitor- 1 levels. Circulation. 2005;112(12):1728-35. doi: 10.1161/CIRCULATIONAHA.105.547836.
French D, Hamilton LH, Mattano LA, Sather HN, Devidas M, Nachman JB, et al. A PAI-1 (SERPINE1) polymorphism predicts osteonecrosis in children with acute lymphoblastic leukemia: a report from the Children’s Oncology Group. Blood. 2008;111(9):4496-99.
Jeon YJ, Kim YR, Lee BE, Cha SH, Moon MJ, Oh D, et al. Association of five common polymorphisms in the plasminogen activator inhibitor-1 gene with primary ovarian insufficiency. Fertility and Sterility. 2014;101(3):825-32.
Panchuk II, Volkov RA. Praktykum z molekuliarnoi henetyky [Practice on molecular genetics]. Chernivtsi: Ruta; 2007. 120 p. (in Ukrainian).
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2019 I. I. Dutka, I. I. Panchuk, R. A. Volkov, F. V. Grynchuk
Ця робота ліцензованаІз Зазначенням Авторства 3.0 Міжнародна.
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).