Особливості термографії у школярів із артеріальною гіпертензією

Анотація

Артеріальна гіпертензія виникає в результаті порушень механізмів нейрогуморальної регуляції діяльності серцево‑судинної системи. Найбільш схильні до розвитку артеріальної гіпертензії діти препубертатного і пубертатного віку, що визначається властивими цим періодам дитинства вегетативними дисфункціями і мікроциркуляторними розладами у них. Доведено, що мікроциркуляторні розлади лежать і в основі порушень роботи серцево‑судинної системи, зокрема в регуляції артеріального тиску. Стан мікроциркуляції можна оцінити за допомогою інфрачервоної термографії.

Мета роботи — вивчити особливості та діагностичну цінність термографії дистальних відділів верхніх кінцівок у дітей шкільного віку з артеріальною гіпертензією.

Матеріал і методи. Обстежено 61 дитину шкільного віку. Дітей розподілено на три групи: до 1‑ї, основної групи (21 особа), увійшли діти з артеріальною гіпертензією, до 2‑ї, основної групи (20 осіб), — діти з передгіпертензією, контрольну групу (20 осіб) складали діти з нормальним рівнем артеріального тиску. У дітей проводилися анамнестичне опитування та загальне клінічне обстеження. Вимірювання АТ виконувалося сертифікованими автоматичними тонометрами (OMRON 705ІТ, фірми OMRON, Японія) у ранковий час, на обох руках, тричі, з інтервалом у 2 хвилини. Середні значення тиску оцінювалися за перцентильними таблицями відносно віку, статі і зросту. Інфрачервону термографію у дітей проводили дистанційно за допомогою сертифікованого тепловізора Flir One Pro. Термографію дітям проводили на руках, на тильній поверхні, особливу увагу приділяли дистальній частині пальців (проекції нігтьових пластинок). Допустима похибка при вимірюванні температури була ±0,15ºС.

Результати. За результатами тонометрії отримано такі дані: у 20 дітей (32,8%) рівень артеріального тиску був у межах коридору 90–95%, що оцінено як артеріальну передгіпертензію (2‑га основна група); у 21 дитини (34,4%) — перевищував 95%, що розцінено як артеріальну гіпертензію (1‑ша основна група); у 20 дітей (32,8%) — знаходився в межах 25–75 перцентильного коридору, що відповідає нормальному рівню (контрольна група). За даними термографії, середня найвища температура тильної поверхні дистальних фаланг у цих дітей становила 29,7±0,8ºС та коливалась від 25,7ºС до 32,1ºС. У дітей з контрольної групи середня найвища температура дорівнювала 30,7±0,7ºС і коливалась від 28,9ºС до 32,1ºС. Найвища температура реєструвалась на фаланзі 3‑го пальця у 17 (85,0%) дітей, на фаланзі 2‑го пальця — у двох дітей (10,0%) та в однієї дитини (5,0%) — на фаланзі 4‑го пальця, найнижча — на фаланзі 5‑го пальця. У дітей з артеріальною гіпертензією спостерігалося зниження максимальної температури термоемісії на тильній поверхні кисті, та зміщення зони найвищої термоемісії на вказівний палець порівняно з дітьми з контрольної групи, у яких ця зона знаходилася переважно на середньому пальці. Також у них виявлялася зміна термографічної картини кистей рук із зниженням тепловипромінювання в 4‑му та 5‑му пальцях, на відміну від дітей із контрольної групи.

Висновки. 1. Діти з артеріальною гіпертензією мають особливості термографічної картини, які проявляються зниженням максимальної температури термоемісії, що, очевидно, пов’язано зі збільшенням периферійного опору току крові та уповільненням капілярного кровотоку. Розширенням максимальної зони та домінування термовипромінювання на вказівному пальці, на відміну від дітей із нормальним рівнем артеріального тиску, можна розцінювати як діагностичну ознаку артеріальної гіпертензії. 2. Діти з передгіпертензією за результатами термографії мають бути віднесені до групи ризику з розвитку артеріальної гіпертензії. 3. До факторів ризику, які погіршують тепловипромінювання, можна віднести розлади мікроциркуляції (зменшення лінійної щільності капілярів), а також зайву вагу та гіподинамію у школярів. 4. Інфрачервону термографію можна рекомендувати як один із методів ранньої діагностики артеріальної гіпертензії у дітей.