Клініко-діагностичне та прогностичне значення порушення біомаркера жирової тканини у хворих на цукровий діабет 2-го типу із ожирінням та порушенням вуглеводного обміну

Анотація

Цукровий діабет 2‑го типу (ЦД) — гетерогенне захворювання, яке характеризується комплексом метаболічних порушень, характерними ознаками якого є інсулінорезистентність та недостатність функції клітин підшлункової залози різного ступеня вираженості.

Мета роботи — дослідження клініко‑діагностичного та прогностичного значення рівня оментину при цукровому діабеті 2‑го типу в поєднанні із надлишковою масою тіла (НМТ) та ожирінням.

Матеріал і методи. Обстежено 98 осіб із ЦД 2‑го типу. До першої групи увійшли 64 особи з НМТ та ожирінням (індекс маси тіла > 25). Другу групу склали 34 особи з ЦД типу 2 та нормальною масою тіла (індекс маси тіла ≤ 25). Як контроль була обстежена група з 28 практично здорових осіб, яка була зіставленою з першою та другою групою за статтю та віком.

Результати. Наявність у пацієнтів із ЦД 2‑го типу надлишкової маси тіла та ожиріння призводить до зниження рівня маркера компенсації порушеного метаболізму вуглеводнів та ліпідів, зменшення інсулінорезистентності — оментину на 127,48% відносно пацієнтів із ЦД типу 2 без НМТ та ожиріння. Пацієнти зі значеннями глікованого гемоглобіну HbA1c більше 8% демонстрували зменшення значень оментину порівняно з пацієнтами з компенсованим перебігом ЦД, різниця була більш виражена у пацієнтів із НМТ та ожирінням (28,29%, р<0,05), за відсутності НМТ та ожиріння різниця становила 13,66%. Збільшення тривалості перебігу ЦД 2‑го типу призводило до депресії досліджуваного маркера оментину в пацієнтів із ожирінням на 39,24% (р<0,05), за відсутності ожиріння — на 25,95%. Розвиток ускладненого перебігу ЦД 2‑го типу в пацієнтів з ожирінням призводив до зниження значень оментину на 51,09% (р<0,05), за відсутності ожиріння — на 13,39%. Високий та дуже високий кардіоваскулярний ризик у хворих на ЦД 2‑го типу з ожирінням призводив до різниці в значеннях оментину на 39,48% (р<0,05) на користь високого ризику, а в пацієнтів без ожиріння — на 25,66%.

Висновок. Рівні оментину при цукровому діабеті 2‑го типу залежать від наявності в пацієнтів надлишкової маси тіла та ожиріння, а також від особливостей клінічного перебігу коморбідності, знижуючись при розвитку декомпенсації та ускладнень.