ВИЗНАЧЕННЯ РИЗИКУ НЕВДАЧІ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ВПЕРШЕ ДІАГНОСТОВАНИЙ ТУБЕРКУЛЬОЗ ЛЕГЕНЬ

Анотація

Метою дослідження стало визначення факторів ризику невдачі лікування хворих на вперше діагностований туберкульоз легень та встановлення ступеня ризику. Для досягнення мети проаналізовано 99 історій хвороб пацієнтів із вперше діагностованим туберкульозом. Основну групу склали 60 хворих на неефективно лікований туберкульоз, контрольну – 39 осіб із вперше діагностованим туберкульозом. Визначали статистичну значимість відмінностей між групами за допомогою критерію ксі квадратів, при кількості випадків менше 20 додатково користувалися правкою Єтса. Також обчислювали відношення шансів і довірчий інтервал факторів ризику. Результати та їх обговорення. Факторами ризику невдачі лікування хворих стали: вік старше 35 років, терміни проведення попереднього флюорографічного обстеження, що перевищували два роки, втрата маси тіла, задишка, наявність синдрому системної запальної відповіді (ССЗВ), поширений легеневий туберкульоз, наявність деструкцій у легенях, туберкульоз гортані, трахеї, головних бронхів, або ураження часткових бронхів зі стенозом, наявність бактеріовиділення, вентиляційна недостатність 2 і 3-го ступенів. За фактори ризику виставлялися бали, вони додавалися, у сумі можна було отримати від “0” до “23” балів. Якщо у хворого на початку лікування сума балів становила від “0” до “8”, то ризик невдачі лікування був мінімальний, при сумі балів від “14” до “23” балів – ризик високий, якщо сума балів становила від “9” до “13” – ризик середній (за певних умов можлива невдача лікування). Висновок. При середньому і високому ризику невдачі лікування окрім протитуберкульозних препаратів необхідним є призначення комплексної патогенетичної терапії, при мінімальному ризику достатньо стандартної протитуберкульозної терапії.