Буковинський медичний вісник

ДОСВІД ВИКЛАДАННЯ ВИБІРКОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ СТУДЕНТАМ СПЕЦІАЛЬНОСТІ «СТОМАТОЛОГІЯ» НА КАФЕДРІ ГІСТОЛОГІЇ, ЦИТОЛОГІЇ ТА ЕМБРІОЛОГІЇ БДМУ

2025-04-09T15:27:41+03:00

Дана стаття демонструє досвід викладання вибіркової дисципліни «Клінічна гістологія з англійською термінологією для лікаря-стоматолога» студентам другого (магістерського) рівня 3-го курсу спеціальності 221 «Стоматологія», що була обрана студентами та викладалась співробітниками кафедри гістології, цитології та ембріології Буковинського державного медичного університету впродовж весняного семестру 2023-2024 навчального року.
Мета дослідження - проаналізувати та висвітлити компетентнісний підхід при викладанні вибіркової дисципліни.
Матеріал і методи. Впровадження вибіркової дисципліни «Клінічна гістологія з англійською термінологією для лікаря-стоматолога» для студентів 3-го курсу спеціальності 221 «Стоматологія» та створення навчально-методичних матеріалів для викладання на кафедрі гістології, цитології та ембріології БДМУ.
Результати. У результаті вивчення вибіркової дисципліни студенти 3-го курсу спеціальності «Стоматологія» заповнюють прогалини в знаннях, що були отримані ними ще на першому курсі навчання. Це той час, коли вони проживають складний період життя, тому що він сповнений змінами, які відбуваються в соціальному та освітньому напрямках. Під час вивчення вибіркової дисципліни здобувачі засвоюють гістологічну термінологію англійською мовою, що надалі сприятиме їх самовдосконаленню під час вивчення закордонних наукових праць англійською мовою. Завдяки такому комплексному підходу до вивчення вибіркової дисципліни студенти мають можливість якнайкраще підготуватися до складової ЄДКІ та успішно його скласти, бути більш впевненим на шляху професійного становлення та удосконалення.
Висновки. Впровадження в освітній процес вибіркової дисципліни «Клінічна гістологія з англійською термінологією для лікаря-стоматолога» на третьому курсі навчання сприятиме покращенню логічного клінічного мислення, яке ґрунтується на поглиблених і систематизованих знаннях та уміннях здобувачів освіти. У результаті майбутній лікар-стоматолог набуває всього того, що необхідно для подальшого успішного професійного росту і розвитку. Фахівець готовий витримувати конкуренцію на ринку праці. При цьому, лікар-стоматолог залишається всебічно розвиненою творчою людиною, зберігає особистісні характеристики. Є людиною, яка прагне займатися самоосвітою впродовж всього свого життя.

МІЖДИСЦИПЛІНАРНА ІНТЕГРАЦІЯ ЯК СКЛАДОВА У ПІДГОТОВЦІ ДО ІНТЕГРОВАНОГО ТЕСТОВОГО ІСПИТУ «КРОК 1»

2025-04-09T15:50:07+03:00

У статті досліджено значення міждисциплінарної інтеграції у підготовці студентів-медиків до інтегрованого тестового іспиту «КРОК 1». Доведено, що поєднання знань з різних дисциплін, таких як біоорганічна і біологічна хімія та фармакологія, сприяє формуванню цілісного наукового світогляду, розвитку клінічного мислення та підвищенню якості навчання. Проаналізовано методи інтеграції навчального матеріалу, їх вплив на підготовку студентів та ефективні підходи до організації навчального процесу. У дослідженні використано навчальні програми, результати іспиту «КРОК 1» та сучасні інформаційні технології як інструмент оптимізації навчання. Отримані результати підтверджують, що інтеграційний підхід зменшує дублювання навчального матеріалу, сприяє систематизації знань та забезпечує їх ефективне застосування у професійній діяльності. Це особливо актуально в контексті сучасних освітніх реформ, спрямованих на підвищення рівня підготовки медичних кадрів в Україні.
Мета роботи – дослідити функції міждисциплінарної інтеграції у підготовці студентів-медиків до інтегрованого тестового іспиту «КРОК 1». Сформулювати ефективні підходи до об'єднання навчального матеріалу розрізнених дисциплін з метою формування цілісного розуміння фундаментальних теоретичних і практичних аспектів медицини. Оцінити вплив інтегрованого підходу на якість засвоєння знань, розвиток клінічного мислення студентів та їхньої здатності успішно застосовувати отримані знання для вирішення професійних завдань.
Матеріал і методи. У дослідженні використано освітньо-професійні програми, навчальні плани з дисциплін «Біоорганічна і біологічна хімія» та «Фармакологія», а також проаналізовано результати інтегрованого тестового іспиту «Крок 1», підручники, навчальні посібники, наукові статті та дослідження, які висвітлюють принципи міждисциплінарної інтеграції з метою вдосконалення освітнього процесу.
Результати. Міждисциплінарна інтеграція є ключовим компонентом у підготовці студентів до ліцензійного іспиту «Крок 1». Цей іспит поєднує фундаментальні знання з біохімії, фармакології, патофізіології та інших дисциплін для формування комплексного підходу до вирішення клінічних проблем. Інтеграція на методологічному, тематичному, проблемному та практичному рівнях дозволяє студентам отримати більш глибоке розуміння механізмів розвитку патологій, дії лікарських засобів та основ оптимізації терапії. Включення інтегрованих тематичних досліджень, спільне викладання викладачами з різною дисциплінарною підготовкою та використання інформаційних технологій у навчальному процесі забезпечують всебічне розуміння предмета студентами та підвищують їх мотивацію до навчання.
Ліцензійний іспит «Крок 1» відіграє ключову роль у стандартизованому оцінюванні знань студентів, тим самим заохочуючи їх до систематичного навчання та розвитку навичок критичного мислення. Комплексний підхід не тільки сприяє успішному складанню іспиту, але й розвиває системне мислення, здатність аналізувати складні медичні проблеми та приймати обґрунтовані клінічні рішення, що є невід'ємною складовою професійної діяльності лікаря, а також є основою для подальшого вивчення клінічних дисциплін та професійної діяльності.
Висновки. Міжпредметна інтеграція при вивченні фармакології та біохімії є ключовим елементом у підготовці студентів медичних закладів до інтегрованого тестового іспиту «КРОК 1». Цей підхід базується на глибокому синтезі знань двох фундаментальних дисциплін, які пояснюють молекулярні механізми фізіологічних процесів і забезпечують розуміння принципів дії лікарських засобів, що відкриває широкі можливості для формування професійної компетентності майбутніх лікарів.

РОЛЬ «ПАТОМОРФОЛОГІЇ» У ФОРМУВАННІ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТНЬО-ПРОФЕСІЙНОЇ ПРОГРАМИ «СЕСТРИНСЬКА СПРАВА»

2025-04-10T12:05:54+03:00

Дисципліна «Патоморфологія» забезпечує ґрунтовні знання про етіологію, патогенез, структурне підґрунтя патологічних процесів та хвороб людини для поглибленого засвоєння фундаментальних основ медицини та клінічної картини захворювань із подальшим використанням одержаних знань у професійній діяльності, що дозволяє ефективно взаємодіяти з лікарями та забезпечувати оптимальний догляд за пацієнтами.
Мета роботи – встановити роль «Патоморфології» у формуванні компетентностей здобувачів освітньо-професійної програми «Сестринська справа».
Матеріал і методи. Проаналізовані основні принципи викладання патоморфології здобувачам освітньо-професійної програми «Сестринська справа» та вивчено роль дисципліни у формуванні компетентностей майбутнім фахівцям медсестринства.
Результати. Принципи викладання патоморфології мають кілька основних аспектів: міждисциплінарна інтеграція, комбінація різних методів навчання, компетентнісний підхід. Для вивчення дисципліни застосовуються загальні і спеціальні інноваційні методи. Враховуючи розвиток інформаційних технологій, викладання патоморфології включає використання мультимедійних матеріалів, а також доступ до цифрових ресурсів. Роль патоморфології для даної категорії спеціалістів полягає у розумінні патологічного процесу, діагностики особливостей перебігу захворювання, оцінки стану пацієнта, якісному проведенні маніпуляцій, що передбачають взяття біологічного матеріалу для гістологічного дослідження, проведення профілактичних заходів, спрямованих на запобігання виникненню або прогресуванню хвороби. Вивчення патоморфології є важливим кроком у професійному розвитку медичної сестри/брата, дозволяє розширити свої знання та навички, стати більш компетентними та затребуваними.
Висновки. Інтеграція теоретичних знань з практичними навичками та використання сучасних методів навчання дозволяє досягти високої ефективності в освіті здобувачів освітньо-професійної програми «Сестринська справа» і підготовці висококваліфікованих фахівців. Вивчення патоморфології є важливою складовою професійної компетентності фахівця медсестринства, сприяє підвищенню якості медичної допомоги та покращенню результатів лікування пацієнтів.

ІННОВАЦІЙНІ ПЕДАГОГІЧНІ МЕТОДИКИ І ТЕХНОЛОГІЇ ВИКЛАДАННЯ СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ. РОЛЬ ТА МІСЦЕ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ

2025-04-10T12:25:54+03:00

Мета роботи – дослідити інноваційні освітні інструменти, методики і технології в навчанні майбутніх сімейних лікарів та особливості їх застосування в реаліях сьогодення.
Матеріал і методи. Застосовано бібліосемантичний структурний аналіз.
Результати. Використання інноваційних методик, таких як проблемно-орієнтоване навчання (Problem-Based Learning – PBL), перевернутий клас (Flipped Classroom), симуляційних технологій та міжпрофесійного навчання, дозволяє майбутнім сімейним лікарям отримати фундаментальні знання, розвивати клінічне мислення, критичний аналіз, комунікаційні навички та емоційний інтелект. Штучний інтелект (ШІ) пропонує нові можливості для адаптивного навчання, автоматизованої генерації контенту, аналізу медичних даних та інтерактивного навчання через віртуальних пацієнтів і чат-боти. Це дозволить персоналізувати навчання, забезпечити швидкий доступ до великого обсягу інформації та покращити якість медичної освіти. Однак попри значні переваги, ШІ не може повністю замінити викладача та живу взаємодію в навчальному процесі.
Висновок. Інноваційні методики навчання є важливими в підготовці сімейних лікарів. Інтеграція ШІ в медичну освіту повинна розглядатися як допоміжний інструмент, що доповнює роботу викладача, а не замінює її.

ДОСВІД ВИКЛАДАННЯ «ФАРМАКОЛОГІЇ» ПРИ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ СТОМАТОЛОГІВ В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ З ФОРМУВАННЯМ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ

2025-04-10T12:52:30+03:00

Забезпечення якісної вищої освіти в Україні є ключовим моментом для подальшого існування національного освітнього простору. Соціальні, економічні та політичні зміни, які постійно відбуваються в сучасному житті українців, зумовлюють розвиток соціально-небезпечних явищ у нашому суспільстві. Пандемія, викликана СОVID-19 у світі та Україні, зумовила низку змін у системі надання освітніх послуг загалом і в медичній освіті зокрема. На жаль, до цієї проблеми доєдналась ще серйозніша – початок повномасштабної військової агресії російської федерації проти України 24 лютого 2022 р. Передусім постала необхідність створення безпечних умов навчання учасників освітнього процесу. Вище вказані факти зумовили перехід на дистанційну форму навчання в закладах освіти.
В умовах дистанційного навчання важливо використовувати різноманітні методи навчання, щоб ефективно залучати студентів. Це може включати віртуальні лекції, інтерактивні онлайн-модулі, дискусійні форуми та практичні тематичні дослідження. Включення практичних прикладів і сценаріїв з реального життя може допомогти студентам краще зрозуміти актуальність фармакології для їхньої майбутньої стоматологічної практики.
Мета роботи – показати свій досвід викладання «Фармакології» при підготовці майбутніх стоматологів в умовах дистанційного навчання з формуванням здорового способу життя на прикладі вивчення студентами теми «Анальгетики».
Результати. Коли йдеться про пропаганду здорового способу життя серед майбутніх стоматологів, обізнаність студентів у питаннях фармакодинаміки та фармакокінетики анальгетиків, їхніх побічних дій, сприятиме формуванню здорового способу життя серед молоді, що є необхідною складовою майбутнього нашої держави. Оскільки розуміння значення «старих препаратів» як прототипів сучасних моно- та полікомпонентних лікарських засобів, висвітлення результатів власних наукових досліджень, щодо встановлення фармакотерапевтичних ефектів нових сполук чи розширення спектра дії відомих препаратів, є підґрунтям для набуття знань із фармакології та формування подальшого клінічного мислення на сучасному етапі навчання.
Висновки. У статті висвітлено досвід викладання «Фармакології» при підготовці студентів-стоматологів в умовах дистанційного навчання з формуванням здорового способу життя. Існуючі на сьогоднішній день технології дистанційного навчання з використанням сучасних цифрових платформ, якісного контентного наповнення освітніх ресурсів, запровадження ефективної системи контролю якості отриманих знань дають можливість адаптуватися до сучасних реалій освітнього процесу.

ДИФЕРЕНЦІАЛЬНА ДІАГНОСТИКА ПАТОЛОГІЇ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ МЕТОДОМ МУЛЬТИФРАКТАЛЬНОГО АНАЛІЗУ ПОЛЯРИЗАЦІЙНО-ІНТЕРФЕРЕНЦІЙНИХ МАП ЕЛІПТИЧНОСТІ МІКРОСКОПІЧНИХ ЗОБРАЖЕНЬ НАТИВНИХ ГІСТОЛОГІЧНИХ ЗРІЗІВ

2025-04-07T10:46:05+03:00

Мета роботи – дослідження доцільності використання методу мультифрактального аналізу мап еліптичності поляризації мікроскопічних зображень нативних гістологічних зрізів біопсії щитоподібної залози з метою визначення нових об’єктивних критеріїв (маркерів) цифрової лазерної гістологічної диференціальної діагностики її патології.
Результати дослідження. Розглянуто біофізичні модельні уявлення про формування структурної оптичної анізотропії масштабно - самоподібних полікристалічних мереж нативних гістологічних зрізів біопсії щитоподібної залози. Представлено дизайн схеми методу поляризаційно-інтерференційного картографування мікроскопічних зображень експериментальних зразків. Проведено мультифрактальний аналіз мап еліптичності поляризації дослідних зразків біоптатів щитоподібної залози донорів та хворих на вузловий зоб, аутоімунний тиреоїдит і папілярний рак. Визначено спектри фрактальних розмірностей поляризаційних мап мікроскопічних зображень нативних препаратів. У рамках статистичного аналізу мультифрактальних спектрів виявлено об’єктивні маркери для диференціальної діагностики патології щитоподібної залози. Продемонстровано відмінний рівень (~98%−100%) збалансованої точності диференціації патологічних станів.
Висновки. 1. Представлені та проаналізовані в рамках статистичного підходу експериментальні результати поляризаційного картографування мап еліптичності цифрових мікроскопічних зображень нативних гістологічних зрізів біопсії щитоподібної залози. Установлено хороший рівень (87,3%-89,2%) збалансованої точності диференціальної діагностики донорів і хворих на вузловий зоб, аутоімунний тиреоїдит і папілярний рак.
2. Представлені і проаналізовані в межах статистичного підходу до мультифрактальних спектрів результати масштабно-самоподібного аналізу топографічної структури мап еліптичності поляризації цифрових мікроскопічних зображень біоптатів щитоподібної залози. Продемонстровано відмінний рівень (98%-100%) збалансованої точності диференціальної діагностики патології щитоподібної залози.

РАМАН-СПЕКТРОСКОПІЯ ТА МЕТОДИ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ ДЛЯ СКРИНІНГУ РАКУ РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ

2025-04-07T11:07:48+03:00

Рак ротової порожнини має високі показники смертності через пізню діагностику. Сучасні методи скринінгу недостатньо чутливі, що робить актуальним пошук нових підходів. Раман-спектроскопія дозволяє аналізувати біохімічні зміни, а штучний інтелект, зокрема згорткові нейронні мережі (CNN), покращує обробку спектральних даних та виявлення прихованих патернів.
Мета дослідження – оцінити ефективність CNN у аналізі раманівських спектрів слини для скринінгу раку ротової порожнини та порівняти з традиційними статистичними методами.
Результати. Аналіз трьох груп пацієнтів (здорові, передрак, рак) показав, що найбільш чутливі спектральні діапазони – 1450-1580 см⁻¹ і 1580-1700 см⁻¹. Найвища точність CNN (90%) досягнута при використанні всього спектрального діапазону (830-2100 см⁻¹), що перевершує традиційні статистичні методи. Використання повного спектра дозволяє виявляти приховані закономірності та підвищує стійкість моделі до шумів.
Висновки. CNN демонструє вищу ефективність у спектральному аналізі раку ротової порожнини порівняно зі статистичними методами. Використання всього спектра є більш інформативним, ніж аналіз окремих піків. Подальші дослідження можуть охоплювати інші методи машинного навчання та впровадження спектроскопії в клінічну практику.

МЕТОД МЮЛЛЕР-МАТРИЧНОЇ МІКРОСКОПІЇ НЕКРОТИЧНИХ ЗМІН СТРУКТУРНОЇ АНІЗОТРОПІЇ РЕЧОВИНИ ГОЛОВНОГО МОЗКУ ЛЮДИНИ ДЛЯ ДІАГНОСТИКИ ПРИЧИНИ СМЕРТІ ВІД КРОВОВИЛИВІВ ТРАВМАТИЧНОГО ТА НЕТРАВМАТИЧНОГО ГЕНЕЗІВ

2025-04-07T15:58:23+03:00

Останніми роками в різноманітних галузях медицини широкого та ефективного розповсюдження набули сучасні неруйнівні та неінвазивні методи оптичної діагностики препаратів біологічних тканин і рідин. Серед широкого спектра оптичних методів виокремився один із найбільш ефективних – лазерна поляриметрична діагностика полікристалічної структури біологічних шарів.
Мета роботи - визначити сукупність маркерів диференціальної діагностики причини смерті від крововиливів травматичного та нетравматичного генезів у речовину головного мозку померлих осіб шляхом використання методу Мюллер-матричного картографування з алгоритмічним відтворенням лінійного двопроменезаломлення нативних гістологічних зрізів мозку.
Матеріал і методи. Для дослідження відбиралися зразки у вигляді нативних зрізів головного мозку людини з тім'яної ділянки від померлих, причиною смерті яких були крововиливи травматичного генезу - ІІ група (загальна кількість n=100), інфаркт мозку ішемічного генезу - ІІІ група (n=100), крововилив нетравматичного генезу - IV група (n=100), гостра коронарна недостатність - І група – контроль (n=40). Дослідний матеріал заморожували при температурі -70°С та опісля виготовлялися гістологічні зрізи за допомогою заморожуючого мікротома. У лабораторії Інституту фізико-технічних та комп’ютерних наук ім. Юрія Федьковича були проведені дослідження отриманих зразків за допомогою Стокс- поляриметра методом багатофункціональної Мюллер-матричної поляриметрії препаратів речовини мозку людини.
Результати дослідження. У рамках комплексного алгоритмічного аналізу виявлено сукупність статистичних (асиметрія і ексцес розподілів Мюллер-матричного інваріанта лінійного двопроменезаломлення – ММІ ЛД), кореляційних (ексцес і кореляційна площа автокореляційних функцій розподілів ММІ ЛД) і фрактальних (ексцес густини спектрів потужності автокореляційних функцій розподілів ММІ ЛД) діагностичних маркерів чутливих до некротичних змін полікристалічної структури нейронних мереж нативних гістологічних зрізів мозку померлих внаслідок крововиливів у речовину головного мозку травматичного та нетравматичного генезів.
Висновки. Установлено високий (92%-93%) рівень диференціальної діагностики некротичних змін структурної анізотропії нейронних мереж мозку померлих внаслідок крововиливів у речовину головного мозку травматичного та нетравматичного генезів.

ПОКАЗНИКИ ЕКЗОКРИННОЇ АКТИВНОСТІ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ ЗА УМОВ ХАРЧОВОЇ НЕДОСТАТНОСТІ У ПЕРЕДЧАСНО НАРОДЖЕНИХ ДІТЕЙ РІЗНОГО ГЕСТАЦІЙНОГО ВІКУ

2025-04-07T16:15:51+03:00

Порушення харчової недостатності в постнатальному періоді в передчасно народжених дітей виявляються майже в 100% випадків, що зумовлено гіпоксичним ураженням організму та функціональною незрілістю системи травлення. Для своєчасної діагностики проявів харчової інтолерантності важливим є дослідження ферментативної активності підшлункової залози. Функціональна недостатність екзокринної функції підшлункової залози негативно впливає на повноцінність засвоєння основних харчових інгредієнтів, що може викликати недостатність росту та розвитку дитини, спричинити розвиток функціональних та хронічних захворювань.
Мета дослідження – провести аналіз показників екзокринної функції підшлункової залози в передчасно народжених дітей з урахуванням гестаційного віку при тяжких формах перинатальної патології в ранньому неонатальному періоді.
Матеріал і методи. Проведено аналіз показників екзокринної функції підшлункової залози в передчасно народжених дітей за наявності порушень толерантності до ентерального харчування при тяжких формах перинатальної патології. I групу склали 54 ПНД із терміном гестації 29-31/6 тиждень, ІІ групу – 67 дітей, народжених у 32-33/6 тижні, ІІІ групу – 41 новонароджений гестаційним віком 34-36/6 тижнів; IV групу - 50 дітей гестаційним віком 34-36/6 тижнів, які мали задовільний перебіг адаптації. Критерії включення у дослідження: гестаційний вік менше 37 тижнів, тяжкість стану при народженні, що потребувало проведення заходів первинної реанімації, ознаки ХН на першому тижні життя, інформаційна згода батьків дитини на участь у дослідженні. Додатові лабораторні методи дослідження включали визначення показників ферментативної активності підшлункової залози: рівень амілази, ліпази, трипсину та лейцинамінопептидази в пуповинній крові. Дослідження виконано на базі КНП «Міський клінічний пологовий будинок №2» Чернівецької міської ради, Німецько-Української лабораторії «БУКІНТЕРМЕД» (м. Чернівці, Україна) за сприяння Суспільної лабораторії медицини, мікробіології та інфекційної епідеміології (м. Коттбус, Німеччина).
Результати дослідження. У пуповинній крові новонароджених виявлено зниження рівня екзокринних ферментів підшлункової залози, зокрема рівня амілази, ліпази, трипсину та лейцинамінопептидази, що корелювало з гестаційним віком при народженні. Отримані результати підтверджують особливості функціонування підшлункової залози в передчасно народжених дітей та певною мірою пояснюють механізм розвитку харчової інтолерантності за умов гіпоксичного ураження при тяжких формах перинатальної патології.
Висновки. 1. Порушення функціонального стану гастроінтестинальної системи в передчасно народжених дітей мають поєднаний характер, однією зі складових є екзокринна недостатність підшлункової залози. 2. Клінічними симптомами харчової недостатності вважають: зригування, стаз, метеоризм, парез кишечнику, затримка відходження меконія та перехідного випородження, наявність домішків жовчі або крові у випорожненнях, а також больовий синдром, що може супроводжуватися брадикардією, нападами апное та зниженням сатурації крові. 3. Лабораторними критеріями, що підтверджують недостатність екзокринної функції підшлункової залози у кореляції зі зниженням гестаційного віку новонароджених, є зниження рівнів амілази, ліпази, трипсину та лейцинамінопептидази.

МАРКЕРИ ЗАПАЛЕННЯ ТА ЕНДОТЕЛІАЛЬНОЇ ДИСФУНКЦІЇ У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 2-ГО ТИПУ З ПОСТКОВІДНИМ СИНДРОМОМ

2025-04-07T16:32:00+03:00

Відомо, що в частини хворих із постковідним синдромом розвиваються хронічні захворювання, а саме: цукровий діабет, автоімунні захворювання, цереброваскулярні та/або серцево-судинні розлади, у т.ч. венозна тромбоемболія, психологічний дистрес, або психічні захворювання, які згодом призводять до обтяження стійких симптомів і наслідків після гострої інфекції SARS-CoV-2. Поліорганні прояви та наслідки COVID-19 після гострої фази інфекції SARS-CoV-2 визнані новою хворобою. Однак як патогенез, так і поширеність постковідного синдрому все ще є не до кінця дослідженими. Важливим є також вивчення перебігу цукрового діабету 2-го типу (ЦД2) на тлі постковідного синдрому.
Мета дослідження – вивчити показники системного запалення та функціонального стану ендотелію у хворих на цукровий діабет 2-го типу з постковідним синдромом.
Матеріал і методи. Обстежено 102 пацієнти з постковідним синдромом, які були розподілені на дві групи: І група – 53 хворих на ЦД 2-го типу без постковідного синдрому, ІІ група - 49 пацієнтів із ЦД 2-го типу з постковідним синдромом, а також 20 практично здорових осіб (ПЗО). Функціональний стан ендотелію вивчали за загальним NO, ендотеліном-1 (ЕТ-1), вмістом sVCAM-1 в сироватці крові за допомогою імуноферментного аналізу (ІФА). Рівень СРБ, фактора некрозу пухлин-α (ФНПα), трансформувального фактора росту-β1 (ТФРβ1), інтерлейкіну-10 (ІЛ-10) та 8-ізопростану в сироватці крові визначали також за допомогою ІФА.
Результати. У хворих на ЦД 2-го типу як із постковідним синдромом, так і без нього, спостерігаються інтенсифікація системного запалення та оксидативного стресу порівняно з ПЗО. При цьому наявність ПКС супроводжується більш вираженим збільшенням вмісту СРБ та прозапальних цитокінів на тлі менш вираженого підвищення протизапального цитокіну ІЛ-10.
Виявлено також зміни в показниках, які характеризують функціональний стан ендотелію, а саме зменшення вмісту загального оксиду азоту на тлі підвищення концентрацій ЕТ-1 та sVCAM -1, більш виражених за наявності ПКС.
Висновки. Дослідження підтверджує, що перебіг цукрового діабету з постковідним синдромом супроводжується підсиленням оксидативного стресу, системного запалення за одночасного поглиблення ендотеліальної дисфункції.

ВПЛИВ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ НА СЕРЦЕВУ НЕДОСТАТНІСТЬ ЗІ ЗБЕРЕЖЕНОЮ ФРАКЦІЄЮ ВИКИДУ: У ФОКУСІ ДІАСТОЛІЧНА ФУНКЦІЯ ТА ПРОФІЛЬ БІОМАРКЕРІВ

2025-04-08T09:47:01+03:00

Це дослідження заглиблюється в складний взаємозв'язок між цукровим діабетом 2-го типу (ЦД2) та серцевою недостатністю зі збереженою фракцією викиду лівого шлуночка (СНзбФВ) - поширеним, але маловивченим серцевим захворюванням. Вплив ЦД2 на СНзбФВ є критичним, враховуючи зростаючу поширеність обох станів у світі. Це дослідження має на меті з'ясувати, як ЦД2 змінює діастолічну функцію та впливає на серцеві біомаркери у пацієнтів зі СНзбФВ, таким чином сприяючи глибшому розумінню їх взаємодії.
Мета дослідження – дослідити відмінності в діастолічній функції та рівнях серцевих біомаркерів між пацієнтами зі СНзбФВ і ЦД 2-го типу та без нього.
Матеріал і методи. Дослідження включало когорту пацієнтів зі СНзбФВ, які були розподілені на групи залежно від наявності або відсутності ЦД 2-го типу. Ехокардіографія використовувалася для оцінки діастолічної функції, у той час як профілі біомаркерів, таких як NT-proBNP, sST2 і галектин-3, аналізувалися для оцінки кардіального стресу та фіброзу.
Результати. Дослідження виявило вірогідні відмінності в ехокардіографічних параметрах між пацієнтами зі СНзбФВ із ЦД2 і без ЦД2. У пацієнтів з обома станами спостерігалися виражені зміни показників діастолічної функції. Аналіз біомаркерів додатково підтвердив ці результати. Підвищений рівень NT-proBNP у групі ЦД2 свідчив про підвищений серцевий стрес, тоді як вищі рівні sST2 і галектину-3 вказували на посилення фіброзу міокарда та запалення.
Висновки. Дослідження виявило достовірні відмінності в індексі об'єму лівого передсердя, Deceleration Time, співвідношенні E/e' та фракції викиду лівого шлуночка між двома групами. Ці дані свідчать про те, що ЦД2 сприяє більш серйозним змінам структури та функції серця в пацієнтів із СНзбФВ. Підвищені рівні галектину-3, NT-proBNP та sST2 у пацієнтів із СНзбФВ при ЦД2 вказують на посилення міокардіального стресу, фіброзу та запалення у цій підгрупі пацієнтів. Галектин-3 і sST2 виявилися значущими предикторами ЦД2 при СНзбФВ. ROC-аналіз показав, що sST2 і галектин-3 мають вищу діагностичну точність у виявленні ЦД2 у пацієнтів із СНзбФВ порівняно з ехокардіографічними показниками.

ЗНАЧЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ ЛЛЯНОГО ШРОТУ У ВИРІШЕННІ ПРОБЛЕМ ТРАВНОЇ СИСТЕМИ У ДІТЕЙ

2025-04-08T10:44:47+03:00

Захворювання травної системи в дітей за соціальною значущістю посідає одне з перших місць серед патології органів і систем. Останніми роками значно зросла поширеність хронічних патологій шлунково-кишкового тракту в дітей. В Україні частота виявлення хронічних захворювань органів травлення в дітей становить понад 100 на 1000 дітей. Захворювання шлунка залишаються серйозною медико-соціальною проблемою, що важко піддаються діагностиці та негативно впливають на ріст і розвиток дітей. Тому проблема своєчасної діагностики та лікування хронічних захворювань функціонального та органічного генезу травної системи в лікуванні дітей є актуальної та потребує вивчення диференційованих підходів до неї.
Мета дослідження – дослідити роль та ефективність клітковини (шроту з насіння льону) у комплексній терапії захворювань органів травлення в дітей; корегувати лікування дітей із функціональною диспепсією та синдромом подразненого кишечнику шляхом введення в раціон продуктів лікувально-профілактичного призначення рослинного походження (включення в раціон шроту з насіння льону).
Матеріал і методи. Аналіз клінічних симптомів у дітей (віком 8-14 років) із синдромом подразненого кишечнику із запорами та функціональною диспепсією при включенні до комплексної терапії шроту насіння льону. Вивчення медичної документації хворих дітей.
Результати дослідження. Раціон сучасної дитини в більшості випадків складається із рафінованих продуктів, які мають низький відсоток баластних речовин. При рекомендаціях вживати клітковину до 30 г на добу, у реальності цей показник сягає 10 г на добу. Шрот льону має обволікаючу, протизапальну дію, виражені сорбційні, детоксичні, комплексоутворюючі, антиоксидантні, гіпохолестеринемічні, гіполіпідемічні властивості, поліпшують відтік жовчі, відновлюють вітамінний і мінеральний баланс організму, нормалізують порушену флору кишечнику. Застосування шроту знімає поліпрагмазію в лікуванні закрепів, оскільки прийом шроту разом із рідиною або готовими продуктами сприймається дітьми як їжа, а не як ліки. Економічний аспект також є позитивним моментом у лікуванні дітей із закрепами, адже шрот льону за ціною виграє на тлі інших проносних. Включення шроту насіння льону до комплексної терапії функціональних закрепів у дітей сприяє нормалізації випорожнення і ліквідації синдромів і симптомів, які супроводжують хронічні закрепи. При лікуванні дітей із функціональною диспепсією введення в дієтичне харчування шроту насіння льону знижує больовий і диспепсичний синдроми і покращує якість життя хворих.
Висновки. Шрот льону, як джерело клітковини, має значні переваги перед іншими подібними препаратами, оскільки містить багато необхідних поживних речовин, таких як лігнани, жирні кислоти омега-3, харчові волокна, вітаміни та мінерали. Застосування шроту насіння льону в комплексному лікуванні функціональної диспепсії у дітей дає позитивний ефект у зв’язку з так званим альгінатним ефектом при слизоутворенні шроту в просвіті шлунка.

МЕХАНІЗМИ ІНТЕГРАЦІЇ В ДІЯЛЬНОСТІ НАДКЛАСТЕРНИХ ЛІКАРЕНЬ (ЗА ДАНИМИ СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ)

2025-04-08T10:58:34+03:00

Інтеграція розглядається як механізм покращення всебічного охоплення населення медичною допомогою, підвищення її якості, зменшення сегментації та диференціації, раціонального використання ресурсів охорони здоров’я. В Україні реформування сфери охорони здоров’я, епідемія COVID-19 та її наслідки, війна, розв’язана агресором, зумовили зміни в механізмах співпраці та взаємодії між медичними та немедичними інституціями, зацікавленими в збереженні та відновленні здоров’я населення, що потребує цільових наукових досліджень, зокрема, інтеграції в діяльності надкластерних лікарень, де надається високотехнологічна спеціалізована медична допомога населенню регіону.
Мета роботи - дослідити управлінські механізми інтеграції в діяльності надкластерних лікарень.
Матеріал і методи. Матеріалами обрано заповнені завідувачами відділень двох надкластерних (обласних) лікарень анкетні опитувальники (усього 58 од.: 33 од. від респондентів першої групи, 25 од. – від респондентів другої групи). Використані методи: соціологічний; медико-статистичний; логіко-структурного аналізу; узагальнення.
Результати. На послуги з телемедицини спеціалістами обласних лікарень вказали 16 (48,5%) респондентів першої групи та 9 (36,0%) – другої групи, на виїзні послуги по лінії екстреної медицини – відповідно 20 (60,6%) та 12 (48,0%) осіб; спільну розробку і використання клінічних маршрутів пацієнта відзначили відповідно 19 (57,6%) та 12 (48,0%) опитаних; про спільне проведення профілактичних кампаній заявили 13 (39,4%) керівників першої групи та 8 (32,0%) керівників другої групи; про функціонування наскрізної інформаційної електронної системи в регіоні повідомили лише 4 (12,1%) респонденти першої групи та 5 (20,0%) – другої групи. Про професійне особисте спілкування спеціалістів лікарні з фахівцями інших закладів охорони здоров’я з використанням телефону, соціальних мереж, електронної пошти заявили 28 (84,8%) респондентів першої групи та 17 (68,0%) респондентів другої групи, про регулярний обмін інформацією з центром контролю та профілактики хвороб – відповідно 11 (33,3%) та 7 (28,0%) осіб. Співпраця з органами соціального захисту та громадськими організаціями пацієнтів, за даними опитування, відбувається лише за необхідності.
Висновки. Механізми інтеграції та координації між обласними лікарнями та іншими закладами охорони здоров’я і немедичними інституціями регіону потребують свого вдосконалення та посилення.

АНАТОМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЛОКАЛІЗАЦІЇ КОРОНАРНОГО СТЕНОЗУЮЧОГО АТЕРОСКЛЕРОЗУ У ПАЦІЄНТІВ З ІШЕМІЧНОЮ ХВОРОБОЮ СЕРЦЯ РІЗНОГО ВІКУ

2025-04-08T12:18:37+03:00

Мета дослідження – визначити анатомічні особливості локалізації коронарного стенозуючого атеросклерозу та встановити повноту реваскуляризації у пацієнтів з ІХС різного віку.
Матеріал і методи. У дослідження увійшли пацієнти з ішемічною хворобою серця, яким проведено аортокоронарне шунтування (n = 3672), як чоловічої (n = 3059), так і жіночої статі (n = 613), середній вік учасників дослідження становив (61,1±0,8) років. Матеріалом для аналізу стали дані 3672 ангіографій коронарних артерій та протоколи операцій аортокоронарного шунтування пацієнтів з ішемічною хворобою. Всі хворі перебували на стаціонарному лікуванні серця за період з 2015 – 2021 рр. у Державній установі «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова НАМН України» та у комунальному неприбутковому підприємстві «Черкаський обласний кардіологічний центр Черкаської обласної ради».
Результати. Встановлені частоти кількості уражених стенозуючим атеросклерозом коронарних артерій залежно від віку пацієнтів. З’ясовано, що одно- та двосудинні ураження атеросклерозом достовірно превалювали у пацієнтів молодого віку порівняно з хворими літнього та старечого віку. У той час як частота багатосудинних уражень у всій вибірці була достовірно вищою, (χ²=186,0; р=0,0001). Встановлено, що частота дифузних уражень коронарних артерій з віком прогресивно збільшувалася з тенденцією до достовірності, (р≥0.07). З’ясовані основні анатомічні особливості ураження коронарного русла у пацієнтів дослідження, а саме найчастіше підпадали ураженню атеросклерозом наступні основні гілки коронарних артерій: передня міжшлуночкова артерія – 92,4 %, права коронарна артерія – 73,0% та огинаюча гілка – 71, 2%. У результаті чого проведено вивчення повноти реваскуляризації відносно потреби до аортокоронарного шунтування.
Висновки. Встановлено переважання багатосудинних уражень коронарних артерій. При кількісному аналізі з урахуванням віку пацієнтів встановлено, що односудинні ураження атеросклерозом достовірно превалювали у пацієнтів молодого віку порівняно з хворими старечого віку, (χ²=3,65; р=0,05). У результаті вивчення повноти реваскуляризації встановлено, що вона становила в басейнах: передньої міжшлуночкової гілки – 91,2 %; огинаючої гілки - 83,8 % та правої коронарної артерії – 88,3 %, а загальна повнота реваскуляризації становила 87,8 %.

ФАГОЦИТАРНА ТА БАКЕТРИЦИДНА АКТИВНІСТЬ ЛЕЙКОЦИТІВ У ХВОРИХ НА ЛЕПТОСПІРОЗ

2025-04-08T12:38:46+03:00

Дослідження рівнів імунологічних показників, які відображають фагоцитарну та бактерицидну активність лейкоцитів при лептоспірозі.
Матеріал і методи. Обстежено зразки крові 62 пацієнтів із лептоспірозом. За допомогою цитологічного методу проведено визначення фагоцитарного показника, цитохімічного методу – визначення тесту відновлення нітросинього тетразолію спонтанного та стимульованого. Пацієнти обстежувалися двічі: при надходженні до стаціонару та в динаміці через сім днів. Статистичний аналіз проводився за допомогою програмного забезпечення Statistica.
Результати. Аналізуючи імунологічні показники хворих на лептоспіроз, виявлено, що при надходженні до лікарні у групі пацієнтів із тяжким перебігом хвороби середнє значення фагоцитарного показника було вірогідно вищим (4,38±0,67) порівняно з групою хворих із легким та середньотяжким перебігом хвороби (2,79±0,53, p<0,05). Це свідчить про вірогідно вищу функціональну здатність нейтрофільних гранулоцитів до фагоцитозу при надходженні у пацієнтів із вищою інтенсивністю інфекційного процесу при тяжкому перебігу хвороби. Ступінь ураження нирок при лептоспірозі, а відтак і тяжкість перебігу хвороби великою мірою зумовлена, серед інших факторів природженого імунітету, зниженням бактерицидної активності лейкоцитів, що сповільнює елімінацію лептоспір із організму, про що свідчить виявлена середньої сили зворотна кореляція спонтанного тесту відновлення нітросинього тетразолію та креатиніну крові (τ=-0,306) при надходженні до стаціонару, що має прогностичне значення для передбачення прогресування важкого перебігу лептоспірозу.
Висновки. Аналіз отриманих даних свідчить, що у хворих на лептоспіроз спостерігаються значимі коливання фагоцитарної активності лейкоцитів. Враховуючи той факт, що фагоцитарний показник є відображенням поглинаючої здатності фагоцитів, його активація на початкових етапах лептоспірозу ймовірно слугує запорукою успішної елімінації збудника, а подальше зниження із наближенням до норми може свідчити про стабілізацію системи природженого імунітету.

ДОСВІД ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ТА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ВПЛИВУ КОРЕКЦІЙНИХ ВПРАВ У ДІТЕЙ, ХВОРИХ НА ДИТЯЧИЙ ЦЕРЕБРАЛЬНИЙ ПАРАЛІЧ

2025-04-08T12:57:09+03:00

Досвід організації та проведення психолого-педагогічної і соціальної реабілітації та оцінка ефективності впливу корекційних вправ у дітей, хворих на дитячий церебральний параліч ( ДЦП) .
Мета роботи - вивчити особливості стану гігієни порожнини рота, оцінити рівень порушень дрібної моторики рук і оцінити ефективність корекції виявлених порушень у дітей, хворих на ДЦП.
Матеріал і методи: клінічні – для оцінки стану гігієни порожнини рота в дітей; емпіричні: тестові методики за «Шкалою моторної обдарованості» Н.І. Озерецького - для визначення дрібної моторики рук; спеціальні методики «Мозаїка» та «Чарівна скринька» - для діагностики рівня розвитку дрібної моторики; статистичні - для визначення достовірності отриманих даних за допомогою комп’ютерної програми «Excel» і «Statistica for Windows. Version 8».
Результати. При первинному обстеженні дітей визначали стан гігієни порожнини рота та проводили заняття з навчання гігієни. За індексом Федорова-Володкіної лише у 8,79 % випадків стан гігієни оцінювався як «добрий», «задовільний» - у 26,09 %, «незадовільний» - у 65,12 % обстежених. Проведення діагностики рівня дрібної моторики, за «Шкалою моторної обдарованості» Н. І. Озерецького, за середнім сумарним значенням показало (5,94±1,16) бала. Середні значення рівня дрібної моторики, за спеціальними методиками «Мозаїка» та «Чарівна скринька», склали (2,31±0,03 та 3,193,2±1,10) бала відповідно. Обстеження через 6 міс. курсу реабілітації показало, що стан гігієни порожнини рота за індексом Федорова-Володкіної у 21,74 % випадків оцінювався як «добрий», «задовільний» та «незадовільний» стан гігієни визначався у 65,22 % та 13,04 % відповідно. Ефективність ерготерапії підтвердили значення середніх сумарних показників за шкалою Н. І. Озерецького, які на 8,73 бала були більшими, ніж при первинному обстеженні. Позитивною була динаміка результатів виконання завдань за методиками «Мозаїка» та «Чарівна скринька» із середніми значеннями показників (2,31±0,08 та 3,93±0,12) бала відповідно.
Висновки. Отримані дані підтвердили покращення моторних функцій кистей рук та рухових навичок, що суттєво покращило стан гігієни порожнини рота, підтвердженням чого стала оцінка гігієнічного індексу Федорова-Володкіної в дітей, хворих на ДЦП.

СТРЕС-АСОЦІЙОВАНА АРТЕРІАЛЬНА ГІПЕРТЕНЗІЯ У ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ПІСЛЯ ПОВЕРНЕННЯ ІЗ ЗОНИ БОЙОВИХ ДІЙ

2025-04-08T13:39:32+03:00

Мета дослідження – оцінити фізіологічний стан організму військовослужбовців, які отримали мінно-вибухову травму, вогнепальні осколкові поранення та втрату кінцівок.
Матеріал і методи. Обстежено 89 військовослужбовців, які надійшли до 1-ї ТМО м. Львова. Пацієнтів розподілено на дві групи: група 1 – 31 пацієнт із МВТ, ВОСП та травматичними ампутаціями кінцівок, група 2 – 58 осіб із МВТ та ВОСП без втрати кінцівок. Проводили огляд, загальний та біохімічний аналіз крові, коагулограму, ЕКГ та ЕхоКГ, анкетування за шкалою самооцінки наявності ПТСР (PCL-M).
Результати. До перебування в зоні бойових дій, особи вважали себе здоровими. На момент огляду в 61,8% пацієнтів були скарги на головний біль, у 60,7% – порушення сну, у 31,5% – загруднинний біль, у 23,6% – відчуття посиленого ритмічного серцебиття, а в 46,1% осіб – тахікардію, внаслідок згадування пережитих подій. Підвищений артеріальний тиск (АТ) (120/70-139/89 мм рт.ст.) встановлено у 37,1%, тоді як АТ, який перевищував 139/89 мм рт. ст. визначено в 42,7% осіб. Рівень загального фібриногену був вищим у пацієнтів 1-ї групи (p=0,049). При ЕхоКГ встановлено гіпертрофічні зміни міокарда в 38,2% пацієнтів двох груп. Гіпертрофія стінки лівого шлуночка та/або міжшлуночкової перегородки, а також збільшення розмірів лівого передсердя понад 4,0 см частіше встановлювали у пацієнтів 2-ї групи (p=0,035).
Висновки. Понад 60% пацієнтів страждають на ПТСР. Вперше діагностовано підвищений АТ або артеріальну гіпертензію (АГ) у 79,8% військовослужбовців двох груп. Перебування в зоні бойових дій збільшує ризик розвитку АГ, яка потребує лікування.

ПЕРСОНАЛІЗАЦІЯ ЛІКУВАЛЬНОЇ ТАКТИКИ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ХРОНІЧНИМИ РАНАМИ НА ОСНОВІ ГЕНЕТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

2025-04-08T14:00:40+03:00

Підвищити ефективність лікування хронічних ран можливе шляхом дослідження порушень механізмів регенерації, визначення їх генетичної детермінованості. Важливу роль у загоєнні ран відіграє матриксна металопротеїназа -1 (ММР-1), активність якої залежить від варіанта поліморфізму 1G/2G-1607 гена ММР-1, що впливає на процеси регенерації.
Мета дослідження - дослідити асоціативні зв’язки між варіантами поліморфізму 1G/2G-1607 гена ММР-1 та характером деяких механізмів регенерації і розробити персоналізовану тактику лікування пацієнтів із хронічними ранами.
Результати. Обстежено 27 пацієнтів із хронічними ранами нижніх кінцівок , у яких визначали варіанти поліморфізму гена MMP1, оцінювали стан про-та антиоксидантних систем, фібринолітичну та протеолітичну активність.
Виявлено асоціативні звʼязки між характером механізмів регенерації та варіантами поліморфізму гена MMP1. Найбільші порушення спостерігались у носіїв 2G/2G варіанта, який визнано несприятливим чинником для загоєння рани. Запропоноване персоналізоване лікування пацієнтів залежно від результатів генетичних досліджень. Так, носії 1G/1G варіанта потребують додаткової корекції фібринолітичної активності, а носії 2G/2G варіанта – антиоксидантної терапії, корекції фібринолізу і протеолізу.
Позитивний результат отримано у 92,6 % пацієнтів, у двох носіїв 2G/2G варіанта генотипу виникла потреба в радикальному хірургічному втручанні.
Висновки 1. Для вибору персоналізованої лікувальної тактики пацієнтів із хронічними ранами доцільним є проведення генетичних досліджень із визначенням варіантів поліморфізму 1G/2G-1607 гена ММР-1 . 2.
Існує асоціативний звʼязок між характером перебігу ранового процесу і варіантами поліморфізму 1G/2G-1607 гена ММР-1. Носійство 2G/2G варіанта можна визнати несприятливим чинником для процесів загоєння рани. 3. Персоналізація лікування пацієнтів із хронічними ранами полягає у визначенні генетично детермінованих чинників порушень ранового процесу в різних фазах загоєння рани і цілеспрямованій превентивній їх корекції. Використання локального низькоінтенсивного лазерного опромінення є ефективним методом у комплексному лікуванні хронічних ран.

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ШКІРНО-ФАСЦІАЛЬНОЇ ПЛАСТИКИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ПІЛОНІДАЛЬНИХ КІСТ У ДІТЕЙ

2025-04-08T15:02:57+03:00

Захворюваність на пілонідальну кісту (ПК) становить 26 випадків на 100 000 населення. Незважаючи на безліч пропонованих варіантів оперативних втручань, частота рецидивів захворювання залишається високою. Однією з проблем хірургічного лікування є необхідністю ліквідації дефекту м'яких тканин після висічення ПК, що є основним субстратом, який призводить до подовження термінів лікування, тривалої непрацездатності, ускладненого повернення до нормальної повсякденної активності та погіршення якості життя. Отже, визначення способів лікування ПК у дітей, які допоможуть знизити кількість ускладнень та рацидивів, зменшити тривалість госпіталізації, залишається актуальним.
Мета дослідження – порівняти результати видалення ПК з подальшою шкірно-фасціальною пластикою та видалення ПК з наступним підшиванням країв рани до крижово-куприкової фасції.
Матеріал і методи. Для формування вибірки використана зібрана база даних пацієнтів, які перебували на лікуванні з приводу ПК, віком від 13 до 18 років.
Пацієнтів розподілено на дві групи: до групи І включені діти, яким після видалення ПК виконали пластику дефекту м'яких тканин за методикою шкірно-фасціальної пластики у власній модифікації (n-25). До групи ІІ увійшли пацієнти, яким виконано видалення ПК з ушиванням ранового дефекту до дна рани (n-40). Оцінювали інтра-, післяопераційні показники та віддалені результати. Аналіз проведено за такими критеріями: тривалість госпіталізації, болю та часу заживлення, наявність ускладнень та рецидивів захворювання.
Результати дослідження. Тривалість оперативних втручаннь в обох групах значимо не відрізнялася і складала від 30 до 50 хвилин, так само як і середній об'єм крововтрати: від 7 до 10 мл. Інтраопераційних ускладнень не зареєстровано в жодного пацієнта. Середній термін перебування в стаціонарі після операції був практично однаковий у обох групах. Тривалість болю в І групі була удвічі коротшою (на 54%). Час заживлення в групі підшивання до крижово-куприкової фасції був на 61% довший відповідно до цього показника у групі І. Число післяопераційних ускладнень у групі ІІ було в чотири рази більше, порівняно з групою шкірно-фасціальної пластики. Протягом року обсервації рецидиви захворювання відзначені у 4 дітей. У групі шкірно-фасціальної пластики не зареєстровано жодного рецидиву.
Висновки. 1. Метод шкірно-фасціальної пластики дозволяє зменшити кількість ускладнень, суттєво скоротити тривалість госпіталізації, болю та часу заживлення рани, порівняно з класичними оперативними методами лікування пілонідальних кіст у дітей; 2. Використання шкірно-фасціальної пластики дозволяє уникнути рецидивів захворювання, що робить цей метод – методом вибору для лікування пілонідальних кіст у дітей.

ТЕРАПЕВТИЧНІ ПЕРСПЕКТИВИ У КУРАЦІЇ ПАЦІЄНТІВ ІЗ ХРОНІЧНИМ КОРОНАРНИМ СИНДРОМОМ

2025-04-08T16:19:01+03:00

Мета роботи – оцінити ефективність включення до комплексної терапії хронічного коронарного синдрому (ХКС) лерканідипіну та еналаприлу в складі «поліпіл» препарату чи лерканідипіну та еналаприлу в складі «поліпіл» препарату і ранолазину чи раміприлу і ранолазину.
Матеріал і методи. У дослідження залучено 90 пацієнтів із ХКС, яких рандомізовано на три групи залежно отриманого лікування: група І (ЛЕ) – у складі комплексного лікування (β-блокатори, антиагреганти, статини, нітрати) приймали лерканідипін та еналаприл у складі «поліпіл» препарату; група ІІ (ЛЕ+Рн) - лерканідипін та еналаприл у складі «поліпіл» препарату та ранолазин; група ІІІ (Рм+Рн) – раміприл та ранолазин. До складу кожної групи входило 30 осіб. Методи дослідження: заповнення опитувальника EQ-5D-5L з візуальною аналоговою шкалою EQ-VAS, шкали тривоги та депресії HADS, загальний та біохімічний аналізи крові, ехокардіографія, цифрова обробка електрокардіограми за використання програми «Смарт-ЕКГ», статистичні методи.
Результати. За шкалою EQ-VAS, у групі І (ЛЕ) відзначали покращення якості життя на +6,67% (р=0,043), у групі ІІ (ЛЕ+Рн) - на Δ +6,67% (р=0,014), у групі ІІІ (Рм+Рн) - Δ +7,14% (р=0,014). За диференціації диджиталізованої ЕКГ, спостерігали зменшення ВМШ у відведенні V2 у всіх групах (р<0,05), тоді як підвищення ВМШ у зоні ішемії спостерігали лише в групі ІІ (ЛЕ+Рн) на Δ +17,65% (р<0,001) та в групі ІІІ (Рм+Рн) - Δ +12,79% (р<0,001).
Висновки. У пацієнтів із ХКС усіх груп спостерігали зростання якості життя, зниження тривоги та депресії, нормалізацію рівня ліпідів, оптимізацію ехокардіографічних структурних параметрів серця, зменшення гіпертрофічних модифікацій ЛШ, за даними диджиталізованої ЕКГ. Додавання лерканідипіну та еналаприлу в складі «поліпіл» препарату та ранолазину до комплексної терапії ХКС найкраще оптимізує скоротливу здатність міокарда відповідно до динаміки ФВ ЛШ та сприяє найінтенсивнішому підвищенню показника ВМШ у зоні ішемії, що вказує на зменшення ішемічних проявів та зменшення дестабілізації електрогенезу в умовах первинних змін фази реполяризації.

ХАРАКТЕРИСТИКА СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ СЕРЦЯ У ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ З МІОКАРДИТОМ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ 12-МІСЯЧНОГО СПОСТЕРЕЖЕННЯ

2025-04-08T16:40:36+03:00

В умовах воєнного стану вивчення структурно-функціонального параметрів серця у військовослужбовців чоловічої статі з міокардитом останніми роками набуло особливого значення. Результати таких досліджень здатні розширити уявлення про клінічний перебіг міокардиту у військовослужбовців та можуть лягти в основу нових підходів до клінічного моніторингу та тактики лікування цієї категорії хворих.
Мета роботи – дослідити динамічні зміни структурно-функціонального стану серця у військовослужбовців з міокардитом і встановити предиктори персистенції серцевої недостатності та порушення систолічної функції серця.
Матеріал і методи. В основі дослідження лежать результати динамічного обстеження 102 військовослужбовців з гострим міокардитом (ГМ) зі зниженою або з помірно зниженою фракцією викиду (ФВ) лівого шлуночка (ЛШ). Обстеження проводились у перший місяць від появи симптомів ГМ до призначення лікування та через шість місяців спостереження. Всім пацієнтам проводили ехокардіографію зі спекл-трекінг методикою, магнітно-резонансну томографію серця з контрастуванням, функціональний стан серцевої недостатності (СН) визначали за допомого тесту з 6-хвилинною ходьбою.
Результати дослідження. Кількість сегментів ЛШ, уражених запальними змінами, через шість місяців спостереження зменшилась на 42,9% (p<0,01), причому зменшення об′єму запального ураження серця зробило основний внесок у зменшення загальної кількості уражених сегментів ЛШ на 30,5% (p<0,01). Це супроводжувалось зростанням величин ФВ та поздовжньої глобальної систолічної деформації ЛШ відповідно на 12,8 та 24,4 % (p<0,05). За результатами регресійного аналізу встановлено предиктори персистенції СН на рівні ІІ або вище функціонального класу впродовж шести місяців від початку захворювання: індекс кінцево-діастолічного об′єму ЛШ ≥95 мл/м2; фракція викиду ЛШ ≤40%; величина поздовжньої глобальної систолічної деформації ЛШ ≤9,0%; кількість сегментів ЛШ із наявністю запальних змін ≥5 сегментів; кількість сегментів ЛШ із наявністю відстроченого контрастування ≥3 сегментів; загальна кількість уражених сегментів ≥7 сегментів, визначені при ініціальному дослідженні в 1-й місяць від початку захворювання.
Висновки. На основі вивчення структурно-функціонального стану серця у військовослужбовців з міокардитом встановлено предиктори нормалізації скоротливої здатності лівого шлуночка через шість місяців від дебюту захворювання, а також предиктори 6-місячної персистенції зниженої та помірно зниженої фракції викиду лівого шлуночка і фактори, що асоціюються з персистенцією ІІ або вище функціонального класу серцевої недостатності.

СУДОВО-МЕДИЧНІ КРИТЕРІЇ ДИФЕРЕНЦІАЦІІ ОБ’ЄМУ КРОВОВТРАТИ ШЛЯХОМ АНАЛІЗУ МАП ЛІНІЙНОГО ДИХРОЇЗМУ БІОЛОГІЧНИХ ТКАНИН І РІДИН ЛЮДИНИ

2025-04-09T10:01:30+03:00

Наша стаття спрямована на дослідження діагностичної ефективності застосування методу Мюллер-матричного відтворення мап лінійного дихроїзму полікристалічної складової біологічних тканин і крові людини у завданні об’єктивного визначення об’єму крововтрати.
Мета дослідження – оцінити ефективність методу Мюллер-матричного відтворення мап лінійного дихроїзму полікристалічної складової біологічних тканин і крові людини у диференціальній діагностиці ступеня крововтрати.
Матеріал і методи. У дослідженні проведено аналіз біологічних тканин померлих із різним ступенем крововтрати: зразки шкіри, мозку та крові (n=156) осіб віком від 18 до 60 років. Усі зразки розподілені на контрольну (n=10; 0 мм³) та п’ять дослідних груп відповідно до об’єму крововтрати (від 500±100 мм³ до 2500±100 мм³). Статистичну обробку даних проводили за допомогою програмного забезпечення MS® Excel® 2010™ та Statistica®. Оцінку об’єму крововтрати здійснювали шляхом аналізу змін фазової та амплітудної анізотропії тканин із використанням алгоритму розрахунку питомого значення крововтрати.
Результати дослідження. На основі аналізу розподілів випадкових значень полікристалічної складової гістологічних зрізів біологічних тканин і плівок крові померлих з різним ступенем крововтрати встановлено динаміку зміни величини статистичних показників для кожної дослідної групи, залежно від об’єму крововтрати. Оцінка точності запропонованого методу показала високий рівень достовірності у визначенні об’єму крововтрати для зразків шкіри, мозку та крові. Найвищі показники точності (92-94%) зафіксовані при використанні асиметрії та ексцесу розподілів лінійного дихроїзму плівок крові, що підтверджує ефективність методу для судово-медичної практики.
Висновки. 1. Установлено діапазон чутливості методу диференціального Мюллер-матричного картографування мап лінійного дихроїзму до зміни рівня крововтрати померлих для всіх досліджуваних зразків – ΔV=0мм3÷2000 мм3. 2. Визначено величини і діапазони зміни точності методу диференціального Мюллер-матричного картографування з алгоритмічним відтворенням мап лінійного дихроїзму біологічних препаратів – ΔV=0мм3÷2000 мм3 ↔ 86-92%; ΔV=2000мм3÷2500 мм3 ↔ 56-68%. 3. Найвища точність була зафіксована при аналізі крові (ексцес SM4 ↔ 90-94%), що вказує на перспективність цього методу для об'єктивної оцінки крововтрати. Водночас для тканини мозку та шкіри точність методу була дещо нижчою, проте все ще на високому рівні (80-90%). 4. Отримані результати підтверджують високу ефективність методу Мюллер-матричної томографії у визначенні ступеня крововтрати. Метод забезпечує точну оцінку змін оптичних характеристик біологічних тканин у відповідь на крововтрату, що може бути використано в судово-медичній практиці для встановлення причин смерті та реконструкції механізму травмування.

МОРФОМЕТРИЧНІ ПАРАМЕТРИ УТВОРІВ ЧОЛОВІЧОЇ ПРОМЕЖИНИ ПЛОДІВ

2025-04-09T10:17:47+03:00

Вступ. Останніми роками в Україні спостерігається стала тенденція до збільшення рівня природженої патології ділянки промежини. В основному, це проявляється у вигляді аноректальних вад та вад розвитку зовнішніх статевих органів, локалізація яких топографічно відповідає відхідниковій та сечостатевій ділянкам. Досконале дослідження пренатальних процесів морфогенезу промежини дасть змогу виявити анатомічні передумови розвитку вад промежини, зрозуміти механізми морфологічних процесів їх формування та стане основою для розробки нових та удосконалення існуючих методів їх хірургічної корекції.
Мета дослідження – отримати та проаналізувати з використанням статистичних методів морфометричні параметри утворів чоловічої промежини.
Матеріал і методи. Для дослідження використано 35 препаратів промежини плодів. Дослідний матеріал розподілено на сім груп по п’ять препаратів відповідно кожному із семи місяців плодового періоду – з 4-го по 10-й.
Результати дослідження. Аналізуючи динаміку змін морфометричних параметрів основних дистанцій між топографо-анатомічними орієнтирами чоловічої промежини впродовж плодового періоду онтогенезу, нами встановлена певна нерівномірність інтенсивності їх збільшення. У результаті чого нами були встановлені періоди прискореного та уповільненого їх збільшення.
Аналіз послідовності зміни морфометричних показників дистанцій вказує на наявність періодів прискореного їх збільшення, які відповідають певним періодам, що підтверджується статистичним аналізам U-критерію Манна-Уїтні між незалежними вибірками морфометричних показників відповідних місяців, за яким виявлено статистично значущі відмінності між ними в періодах прискореного зростання показників (р≤0,05). І відповідно, наявність періодів з уповільненим зростанням морфометричних показників підтверджується їх аналізом за U-критерієм Манна-Уїтні, який вказує на відсутність статистично значущих відмінностей між ними.
Висновки. 1. Нами встановлено основні дистанції між утворами чоловічої промежини, за якими можливо охарактеризувати гармонійність її розвитку: a) відстань між центром промежинного тіла та верхівкою куприка; б) відстань між центром промежинного тіла та переднім краєм цибулинно-губчастого м’яза; c) відстань між центром промежинного тіла та точками вплітання волокон сідничо-печеристого м’яза; д) відстань між центром промежинного тіла та відхідником; e) відстань між переднім краєм цибулинно-губчастого м’яза та верхівкою куприка; f) відстань між переднім краєм цибулинно-губчастого м’яза та відхідником; g) відстань між переднім краєм лобкового симфізу та верхівкою куприка; h) відстань між сідничими горбами; i) Відстань між сідничим горбром та верхівкою куприка; j) Відстань між сідничим горбром та відхідником; k) Відстань між сідничим горбром та переднім краєм цибулинно-губчастого м’яза. 2. У результаті проведеного статистичного аналізу зміни інтенсивності морфометричних параметрів запропонованих дистанцій, нами встановлено періоди прискореного та уповільненого їх розвитку.

РОЛЬ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ В РЕАБІЛІТАЦІЇ ПАЦІЄНТІВ ІЗ СТРЕС-АСОЦІЙОВАНИМИ РОЗЛАДАМИ У МУЛЬТИДИСЦИПЛІНАРНІЙ КОМАНДІ

2025-04-09T10:50:03+03:00

Сучасна концепція розвитку сестринської справи виокремлює рівні партнерські відносини в командній роботі. Медична сестра розглядається як висококваліфікований фахівець - партнер лікаря і пацієнта, здатний до самостійної роботи у складі єдиної команди.
Мета дослідження – дослідити роль медичної сестри в складі мультидисциплінарної реабілітаційної команди.
Матеріал і методи. Для детального клініко-анамнестичного та емпіричного дослідження відібрано 56 учасників бойових дій (46 чоловіків та 10 жінок) із посттравматичним стресовим розладом (ПТСР). Усі респонденти мали досвід від 6 до 12 місяців перебування в зоні активних бойових дій. У роботі використаний психодіагностичний метод із затосуванням анкети-опитувальника PHQ-9 (Patient Health Questionnaire), Міссісіпської шкали ПСТР (військовий варіант), госпітальної шкали тривоги й депресії (HADS).
Результати. Серед усієї когорти УБД найчастіше траплявся ПТСР (62,9%), гостра реакція на стрес була зареєстрована у 10,1% осіб, у решти (26,9%) - розлади адаптації (F43.21- 3,3%, F43.22 - 8,9%, F43.23 - 6,7%).
Серед УБД переважали середні та тяжкі ступені депресії. Встановлено низький рівень тривоги (менше ніж 40 балів) у 8,9 % УБД, знижений (40 – 78 балів) – у 10,7%; середній (79 – 117 балів) – у 14,2; підвищений (118 – 156 балів) – у 50,0%; високий (більш ніж 156 балів) – у 17,8%. Виокремлено функції медичної сестри в складі мультидисциплінарних реабілітаційних команд (лікар ЛФК, фізіотерапевт, психолог, соціальний педагог, логопед, ерготерапевт, медична сестра). Впровадження сестринського процесу в реабілітацію пацієнтів – необхідна умова здійснення професійного догляду, оскільки дозволяє покращити якість сестринської допомоги та позитивно впливає на якість життя пацієнта, пов'язане зі здоров'ям.
Висновок. На основі проведеного дослідження встановлено, що жодне глобальне завдання у сфері охорони здоров’я не може бути вирішено без координованих і систематичних зусиль по максимальній реалізації потенціалу медсестринства та підвищення його ролі в рамках міждисциплінарних медичних команд. Дослідження дало можливість порівняти стан психо-емоційного здоров’я учасників бойових дій, визначити необхідні реабілітаційні напрямки, роль та завдання медичної сестри/медичного брата у складі мультидисциплінарної реабілітаційної команди.

ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНЬОГО ЛІКАРЯ-СТОМАТОЛОГА: ФОРМУВАННЯ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЯК ОСНОВА ЯКОСТІ ОСВІТИ

2025-04-09T11:20:04+03:00

Сучасні реалії висувають високі вимоги до підготовки кваліфікованих стоматологів. В Україні спостерігається зростання кількості стоматологів і стоматологічних кабінетів, активне впровадження нових технологій у цій галузі. Підготовка стоматолога сьогодні спрямована на формування фахівця, здатного поєднувати теоретичні знання із практичними навичками як у клінічній, так і в профілактичній медицині. Головною метою сучасної вищої освіти є практичне застосування отриманих знань і навичок у нетипових ситуаціях професійної діяльності, а також формування у випускників мотивації до самоосвіти, саморозвитку та самовдосконалення. Досягненню цих завдань сприяє впровадження компетентнісного підходу в освітній процес. Цей підхід є концептуальною основою сучасної вищої школи і вимагає ґрунтовного теоретико-методичного забезпечення в усіх галузях освіти, включно з медичною.

Мета роботи – обґрунтування концептуальних основ формування професійної компетентності майбутнього стоматолога.
Матеріал і методи. Вивчено вплив професійної компетентності на студента-стоматолога як його здатність та готовність до професійної діяльності, досвіду особистості та її ставлення до майбутньої професії лікаря-стоматолога.
Результати. Встановлено, що процес формування професійної компетентності майбутніх лікарів-стоматологів ґрунтується на впровадженні сучасних наукових підходів (особистісного, діяльнісного, компетентнісного, системного, аксіологічного, синергетичного) у систему професійної підготовки. Основними складовими є: забезпечення нерозривного зв’язку між науковим потенціалом вищої освіти та практичною стоматологією; модернізація педагогічних методик у стоматологічній освіті; інтеграція спеціалізованих стоматологічних знань із суміжними медичними дисциплінами для посилення фундаментальної бази; впровадження принципів Болонського процесу, а також належне фінансове, матеріально-технічне та кадрове забезпечення професійної підготовки майбутніх стоматологів.
Висновок. Процес формування професійної компетентності майбутніх стоматологів буде ефективним, якщо він матиме цілісний характер і передбачатиме постійне вдосконалення.

№ 1 2025

2025-04-10T13:03:24+03:00

ВПЛИВ МІННО-ВИБУХОВИХ ТРАВМ НА СЛУХОВУ ТА ВЕСТИБУЛЯРНУ СИСТЕМУ У ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ: ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

2025-04-09T14:35:06+03:00

Мета дослідження – аналіз даних літератури щодо впливу мінно-вибухових травм (МВТ) на слухову та вестибулярну системи військовослужбовців, дослідження механізмів ушкоджень та їхнього впливу на функціональний стан і якість життя. Проведено бібліосистематичний огляд наукової літератури за базою даних PubMed, Scopus та Web of Science щодо впливу вибухових хвиль і шуму на слухову та вестибулярну системи.
Висновки. Проаналізовано дані літератури щодо впливу МВТ на слухову та вестибулярну системи військовослужбовців. Виявлено, що МВТ викликають порушення у вигляді тинітусу, втрати слуху та рівноваги, що негативно впливають на нейрокогнітивні та психоемоційні функції. Тинітус, втрата слуху та порушення рівноваги знижують якість життя, потребуючи вдосконалення методів діагностики й реабілітації. Подальші дослідження мають бути спрямовані на глибше вивчення механізмів впливу МВТ на військовослужбовців та впливу порушень системи слуху на нейрокогнітивні та психоемоційні домени. Особливу увагу слід приділити вдосконаленню методів діагностики, розробці індивідуальних підходів до реабілітації військовослужбовців із травмами слухової та вестибулярної систем та запобігання травматизації.

Буковинський медичний вісник

2025-04-10T13:24:54+03:00