Буковинський медичний вісник

ЗМІСТ

2024-10-18T11:00:01+03:00

ДИФЕРЕНЦІАЛЬНА ДІАГНОСТИКА ПАТОЛОГІЇ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ МЕТОДОМ ПОЛЯРИЗАЦІЙНОГО КАРТОГРАФУВАННЯ ТА СТАТИСТИЧНОГО АНАЛІЗУ МАП АЗИМУТА ПОЛЯРИЗАЦІЇ ЦИФРОВИХ МІКРОСКОПІЧНИХ ЗОБРАЖЕНЬ ФАЦІЙ КРОВІ

2024-10-16T12:24:56+03:00

Вступ. Значним прогресом у галузі біомедичної поляриметричної діагностики стала розробка методів матриці Мюллера, що призвело до створення окремої галузі Мюллерової матричної мікроскопії. Створення нових, добре відтворюваних і більш точних методів лазерної поляриметрії залишається дуже актуальним.
Мета дослідження - встановлення нових об’єктивних критеріїв (маркерів) малоінвазивної диференціальної діагностики патології щитоподібної залози за допомогою поляризаційно-інтерференційного картографування.
Матеріал і методи. Досліджувалися чотири групи донорів і хворих пацієнтів: 1. Контрольна група 1 – здорові донори (51 пацієнт). 2. Дослідна група 2 – пацієнти з вузловим зобом (51 пацієнт). 3. Дослідна група 3 – пацієнти з аутоімунним тиреоїдитом (51 пацієнт). 4. Дослідна група 4 – пацієнти з папілярним раком (51 пацієнт). Об’єктами дослідження слугували дегідратовані плівки (фації) крові.
Результати дослідження. Аналіз результатів статистичного аналізу інтегральних мап азимута поляризації цифрових мікроскопічних зображень фацій крові контрольної та сукупності дослідних груп виявив: послідовне зростання середньостатистичної в межах окремих репрезентативних вибірок величини середнього 〖SM〗_1 розподілів α(m,n) від 0,73 до 1,14; міжгрупові відмінності 〖SM〗_1 (α) виявилися статистично достовірними на рівні p_ik≤0,05; величина дисперсії 〖SM〗_2 розподілів α(m,n) коливається в межах від 0,43 до 0,61 і є статистично достовірною лише для виявлення патології [p_(12;13;14)≤0,05], а не її диференціації [p_(23;24;34)>0,05]. Максимальну чутливість до міжгрупових змін статистичної структури мап азимута поляризації статистичних моментів вищих порядків, які характеризують асиметрію та ексцес розподілів випадкових значень кута повороту площини поляризації лазерного випромінювання в точках цифрових мікроскопічних зображень. Асиметрія 〖SM〗_3 (α) статистично достовірно [p_(12;13;14)≤0,001; p_(23;24;34)≤0,05)] змінюється в межах від 0,39 до 0,67.
Ексцес 〖SM〗_4 (α) статистично достовірно (p_ik≤0,001) змінюється в межах від 0,53 до 0,89.
Висновок. Результати інформаційного аналізу даних методу поляризаційно-інтерференційного картографування з цифровим голографічним відтворенням пошарових мап азимутів поляризації цифрових мікроскопічних зображень фацій крові виявили підвищення чутливості даного методу до значимого рівня (~91%-93%).

ОЦІНКА ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ НИРОК У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ГОСТРИМ ІНФАРКТОМ МІОКАРДА НА ОСНОВІ ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ КРЕАТИНІНУ ТА ЦИСТАТИНУ С

2024-10-16T12:56:07+03:00

Мета дослідження - оцінити функціональний стан нирок, швидкість клубочкової фільтрації на основі визначення креатиніну та цистатину С у пацієнтів зі STEMI, котрим виконувалась ургентна реваскуляризація.
Матеріал і методи. У дослідження включено 286 пацієнтів із гострим інфарктом міокарда і елевацією сегмента ST (STEMI). Серед обстежених 202 (70,6%) особи були чоловіки і 84 (29,4%) жінки, середній вік (62,8±9,8) років.
Результати дослідження. Величина ШКФ, розрахована за формулою CKD-EPI в обстеженій когорті пацієнтів зі STEMI, коливалась у межах від 15,6 до 87,4 і в середньому склала 51,0±14,3 мл/хв∙м2,7. Величина розрахованої ШКФ за формулою CKD-EPI цистатин C коливалась у межах від 11,1 до 88,1 і в середньому склала 45,7±13,7 мл/хв/1,73 м2. Проведений непараметричний ранговий кореляційний аналіз Спірмена показав високу пряму кореляцію між величинами ШКФ, розрахованими за різними формулами (CKD-EPI і CKD-EPI цистатин C) – R=0,81; p<0,0001. Методом лінійної регресії виведена формула для умовного розрахунку величини ШКФ за CKD-EPI цистатин C = 4,15 + ШКФ за CKD-EPI∙0,814. Коефіцієнт регресії R2=0,84 (коефіцієнт Фішера - F = 728,34 при належному рівні = 1,28), р<0,000001.
Висновки. Визначення швидкості клубочкової фільтрації на основі цистатину С демонструє більш низькі показники як у чоловіків, так і в жінок. Зниження величини розрахункової ШКФ асоційовано з більш старшим віком та жіночою статтю.

ВИЗНАЧЕННЯ ВЗАЄМОДІЇ МІЖ ДОТИЧНИМИ ПОВЕРХНЯМИ МЕТАЛЕВОГО ТА ПОЛІМЕРНОГО ГВИНТІВ І КОРТИКАЛЬНОЇ КІСТКИ ПРИ КОМП’ЮТЕРНОМУ МОДЕЛЮВАННІ ОСТЕОСИНТЕЗУ

2024-10-16T13:31:56+03:00

Постійне зростання кількості переломів та оперативних втручань із використанням гвинтів потребує сучасних підходів до покращення результатів лікування. Взаємодія гвинта з кістковою тканиною є одним із важливих і поки що недостатньо вивчених факторів, що впливає на стабільність фіксації перелому. Комп’ютерне моделювання дозволяє більш детально дослідити напружено-деформований стан у ділянках дотичних поверхонь металевого та полімерного гвинтів і кортикальної кістки.
Матеріал і методи. У програмному середовищі Autodesk Fusion 360 проведено комп’ютерне моделювання біомеханічних взаємодій, що виникають при фіксації гвинтів із нержавіючої сталі та поліаміду-12 (П-12) у монокортикальному шарі діафізарної частини довгих трубчастих кісток для гвинтів стандарту АО з діаметром 3,5 мм. Проведено вивчення впливу статичного навантаження у напрямку видалення гвинта при зв’язаному контакті дотичних поверхонь. Визначалися зміщення та напруження в ділянках різьбової частини гвинта та навколишній кістковій тканині в діапазоні сил від 100 Н до 1000 Н, що прикладалися вздовж осі гвинта.
Результати. При збільшенні навантаження прогресуючи збільшувалися напруження та тиск гвинта на навколишню ділянку кісткової тканини, що при максимальних значеннях може призводити до нестабільності фіксації. У дослідженні визначено, що полімерні гвинти у всіх випадках чинили менший тиск на кістку, ніж металеві, зокрема в поверхневих ділянках кістки ця різниця була більш суттєвою – 24,8 %, а в глибоких – 8,9 %. Ділянки напруження за фон Мізесом у полімерному гвинті становили від 1,414 МПа до 20,74 МПа і були нижчими, ніж у металевому гвинті (від 3,484 МПа до 56,24 МПа), як на поверхневих витках, так і на глибоких.
Висновки. Враховуючи отримані результати, полімерні гвинти будуть краще утримувати ділянку перелому при дії невеликих навантажень впродовж тривалого періоду часу, оскільки будуть менше руйнувати кісткову тканину навколо гвинтів. Металеві гвинти мають перевагу при значних короткочасних (пікових) навантаженнях. Менші стресові ділянки на різьбі П-12 можуть певною мірою компенсувати нижчі механічні показники міцності даного полімеру.
Перспективи подальших досліджень. Дані результати слід враховувати при проведенні оперативних втручань із застосуванням гвинтів та подальших біомеханічних досліджень.

МОРФОГЕНЕЗ ПРОМЕЖИНИ В ПЕРШОМУ ТА ДРУГОМУ ТРИМЕСТРАХ ВНУТРІШНЬОУТРОБНОГО РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ

2024-10-16T13:53:53+03:00

Традиційно вважається, що поділ клоаки на вентральний сечостатевий відділ та дорсальний – відхідниковий виникає за рахунок сечо-прямокишкової перегородки протягом четвертого тижня внутрішньоутробного розвитку. Поділ клоаки остаточно закінчується протягом шостого тижня внутрішньоутробного розвитку, злиттям сечо-прямокишкової перегородки із перетинкою клоаки. Протягом сьомого тижня обидва відділи стають окремими структурами. Проте значна когорта авторів піддають сумніву традиційне бачення механізмів поділу клоаки.
Мета - встановити та візуалізувати механізм поділу клоаки; вирішити протиріччя щодо ролі сечо-прямокишкової перегородки при поділі клоаки; виявити зачатки майбутніх органокомплексів чоловічої промежини.
Матеріал і методи: серії зрізів 15 препаратів зародків (4-7-й тиждень ВУР; 4.5-13.5 мм ТКД) та 15 препаратів передплодів (7-9-й тиждень ВУР; 14.0-35.0 мм ТКД) вивчали методами морфологічного дослідження: мікроскопія, морфометрія. З метою більш точної візуалізації та розуміння процесів становлення структур чоловічої промежини використовували метод тривимірної візуалізації.
Результати досліджень. Виявлено значну кількість мітотичних поділів у дорсальних та бічних відділах мезодермальної тканини навколо краніальної частини клоаки, проте спостерігається відсутність мітотичних поділів у клітин мезодермальної тканини сечостатевої перегородки. Сечо-прямокишкова перегородка стає помітною після того, як складки клоаки відділяють клоаку від задньої кишки, дистальніше від з’єднання між мезонефральними протоками та клоакою. Нами встановлено, що з 36-го дня внутрішньоутробного розвитку формується черевна западина, яка розташована всередині сечо-прямокишкової перегородки та простягається в каудальному напрямку дистальніше від точки входу мезонефральних проток до середини відстані між входом мезонефральних проток та каудально розташованою верхівкою сечо-прямокишкової перегородки. На 41-й день внутрішньоутробного розвитку частини мезонефральних проток, які розташовуються між клоакою та сечовідними бруньками, поступово зникають. Таким чином, обидва сечоводи та мезонефральні протоки отримують спільний вхід у ділянку сечостатевої пазухи. Враховуючи наші спостереження, слід зазначити, що поділ клоаки є прямим наслідком розростання та збільшення в об’ємі мезенхімальної тканини, яка оточує клоаку, та, особливо на пізніх етапах, вентральний її відділ – сечостатеву пазуху. Протягом 6-9-го тижня внутрішньоутробного розвитку відбувається формування сечостатевої пазухи та сечового міхура разом із відмежуванням мезонефральних проток та сечоводів.
Висновки. Нами виділено три основні структури, які опосередковано впливають на поділ клоаки: після утворення сечо-прямокишкової перегородки відмічається зниження частоти мітотичних поділів останньої, що вказує на її тимчасову та початкову роль у поділі клоаки. Непропорційний ріст та збільшення в об’ємах мезенхімальної тканини вентральної частини та дорсальної частини клоаки значним чином впливає на зміну її форми та її поділ. Сечо-прямокишкова перегородка не є одиничною, відокремленою структурою та простягається у бічних напрямках. Остаточно є невизначеною роль черевної западини у розподілі клоаки.

ОСОБЛИВОСТІ ЛЕТАЛЬНИХ ВИПАДКІВ У ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ ХВОРИХ З УРАЖЕННЯМ ЦНС В УМОВАХ ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНОГО СТАЦІОНАРУ ЗА 2014-2023 РОКИ

2024-10-16T14:29:28+03:00

Мета дослідження - вивчити особливості летальних випадків при ураженнях ЦНС у хворих на туберкульоз на тлі ВІЛ-інфекції.
Матеріал і методи. Проведено ретроспективний аналіз 68 історій хвороб хворих на туберкульоз з ВІЛ-інфекцією, які померли в КНП «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» ЗОР за 2014-2023 роки. Проведено аналіз анамнезу, клініко-рентгенологічних даних, лабораторних показників, заключного клінічного та патолого-анатомічних діагнозів.
Результати дослідження. Рівень летальності у ВІЛ-інфікованих у протитуберкульозному стаціонарі має стійку тенденцію до зниження. У КНП «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» ЗОР за 2014-2023 роки проліковано 1234 хворих на ВІЛ-інфекцію, померло – 214 (17,3%) пацієнтів. У 2014 році зі 134 хворих летальні випадки зафіксовано у 33 (24,6%), у 2023році зі 44 – у 3 (6,8%) ВІЛ-інфікованих. Ураження ЦНС серед померлих були у 68 (31,8%) хворих. При дослідженні медичної документації встановлено, що серед померлих з ураженнями ЦНС переважають чоловіки – 55 (80,9%), жінок – 13 (19,1%), пацієнти молодого віку – 53 (77,9%), старше 45 років – 15 (22,1%) хворих. У структурі уражень ЦНС при летальних випадках переважає туберкульозний менінгоенцефаліт – 35 (51,5%), вагома частка криптококового менінгоенцефаліту – 18 (26,5%) та прогресуючої мультифокальної лейкоенцефалопатії – 9 (13,2%). Основною причиною, що призводить до летальних наслідків, є пізня діагностика ВІЛ-інфекції – у 26 (38,2%) кількість СD4<50 кл./мкл, 36 (52,9%) пацієнтів не отримували АРТ. Удосконалення мікробіологічної діагностики туберкульозу на всіх рівнях лабораторної мережі, впровадження обов’язкового дослідження на криптококи, безкоштовне дослідження КТ, МРТ з метою діагностики у ВІЛ-інфікованих, удосконалення схем лікування лікарсько-стійкого туберкульозу сприяло зниженню летальності при поєднанні ВІЛ і туберкульозу ще в 2014 році – вона становила 24,6%, а в 2023 – 6,8%.
Висновки. Діагностика та лікування захворювань ЦНС у хворих на активний туберкульоз на тлі ВІЛ-інфекції потребує комплексного підходу: ранньої діагностики ВІЛ-інфекції, туберкульозу та уражень ЦНС, удосконалення лікування.

ЧАСТОТА ІНФЕКЦІЙНИХ ТА НЕІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ У ПЕРІОД ВОЄННОГО СТАНУ, ЗА ДАНИМИ ОКРЕМИХ ПІДРОЗДІЛІВ ПЕРВИННОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ У ЧЕРНІВЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ

2024-10-17T10:12:15+03:00

Мета дослідження – дослідити вплив війни в Україні та COVID-19 на частоту інфекційних (COVID-19, туберкульоз) та неінфекційних захворювань (артеріальна гіпертензія (АГ), цукровий діабет (ЦД), ожиріння (ОЖ), патологія щитоподібної залози (ЩЗ), хронічна хвороба нирок (ХХН)), за даними окремих підрозділів первинної медичної допомоги в Чернівецькій області.
Матеріал і методи. Проаналізовано статистичну звітність комунальних некомерційних підприємств (КНП) "Кіцманського центру первинної медичної допомоги" Кіцманської районної ради та "Міської поліклініки №1" Чернівецької міської ради за 2019-2023 роки із кількістю населення, яке підлягає медичному обслуговуванню – 36 508 і 58 500, відповідно.
Результати. У період пандемії COVID-19 (2021-2022 рр.) спостерігали сплеск захворюваності на туберкульоз у окремій громаді з чітким приростом майже на 7% на 100 тисяч населення по Чернівецькій області загалом (у 2022-2023 рр.), зумовленого, на нашу думку, війною і збільшенням міграції населення.
У період пандемії COVID-19 та з початком повномасштабного вторгнення рф на територію України встановили чітку тенденцію до збільшення захворюваності на ЦД (переважно інсулінонезалежний), а також зросла частота ожиріння у жінок на 17,5%, тоді як у чоловіків, навпаки, зменшилась – на 17,42%; зменшилась частота дифузного зоба в структурі захворювань ЩЗ на 3%, за незначного зростання автоімунних тиреоїдитів.
Висновок. Чіткої залежності змін захворюваності на ХХН та АГ у зв'язку з пандемією COVID-19 та війною в Україні в аналізованих громадах не встановили.

ВПЛИВ ЕМПАГЛІФЛОЗИНУ ТА РАНОЛАЗИНУ НА ДИНАМІКУ СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ПОКАЗНИКІВ СЕРЦЯ ТА РІВНІВ БІОМАРКЕРІВ NT-PROBNP І РОЗЧИННОГО sST-2 У ХВОРИХ НА ФІБРИЛЯЦІЮ ПЕРЕДСЕРДЬ ІЗ СЕРЦЕВОЮ НЕДОСТАТНІСТЮ

2024-10-17T11:04:03+03:00

Фібриляція передсердь (ФП) є найпоширенішою тривалою аритмією в усьому світі і має сильний зв’язок із серцевою недостатністю (СН).
Мета дослідження - дослідити вплив емпагліфлозину та ранолазину, у доповнення до стандартної терапії, на динаміку структурно-функціональних показників серця та рівнів біомаркерів NT-proBNP і розчинного sST-2 у хворих на фібриляцію передсердь із серцевою недостатністю.
Матеріал і методи. Обстежено 300 хворих віком 45-65 років. Всі пацієнти були розподілені на групи: I група – хворі на СН без ФП, (n=150). ІІ група - хворі на СН та ФП (постійна форма), (n=150). Група 136 практично здорових осіб. Усім хворим проводили клінічне обстеження, ехокардіографію (ЕхоКГ), визначення рівня NT-proBNP і sST-2 методом імуноферментного аналізу.
Результати. Під впливом лікування з долученням до стандартної терапії ІНЗКТГ-2 емпагліфлозину та метаболітотропного засобу ранолазину в обох групах відзначалась позитивна динаміка метричних і об’ємних показників ЛШ (p<0,05). Проте більш суттєвою була динаміка в основній групі, порівняно з контрольною (p<0,05). Важливі закономірності виявлено при дослідженні змін біомаркера СН NT-ProBNP та біомаркера «механічного» міокардіального стресу sST-2 у процесі лікування. Так, після лікування концентрація циркулюючого NT-ProBNP у контрольній групі знизилась у середньому на 26,2% (p<0,05), а в основній групі хворих – на 15,9% (p<0,05).
Щодо рівнів у крові біомаркера (s)ST-2, то після лікування у контрольній групі відзначалось зменшення в середньому на 13,1% (p<0,05) проти динаміки в основній групі пацієнтів – на 38,8% (p<0,05). При цьому, спостерігалась статистично вірогідна відмінність динаміки біомаркера «механічного» міокардіального стресу (s)ST-2 між основною та контрольною групами (p<0,05).

ГІСТОЛОГІЧНІ ЗМІНИ В СЕЛЕЗІНЦІ ЩУРІВ У РАННІ ТЕРМІНИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО СТРЕПТОЗОТОЦИН-ІНДУКОВАНОГО ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ

2024-10-17T13:35:02+03:00

Діабет є системним захворюванням, яке впливає на різні органи та системи організму. Дослідження особливостей змін селезінки у щурів, які страждають на цукровий діабет, допомагає зрозуміти ці зміни та їх вплив на імунну функцію.
Мета дослідження – встановлення особливостей морфологічних змін структурних компонентів селезінки в ранньому періоді експериментального цукрового діабету.
Результати. Встановлено морфологічні зміни селезінки в ранньому періоді експериментального стрептозотоцинового цукрового діабету. ЦД викликали одноразовим внутрішньоочеревинним уведенням стрептозотоцину. Гістологічні дослідження селезінки проводили через 14 і 28 днів після індукції ЦД. У здорових щурів селезінка мала нормальну структуру з чітким розмежуванням червоної та білої пульпи. Морфометричні дослідження показали, що лімфатичні вузли мали діаметр (445,92±12,6) мкм і товщину маргінальної зони (76,22±5,12) мкм. Через 14 днів експериментального ЦД гістологічні препарати виявляли зменшені лімфоїдні вузлики білої пульпи діаметром (435,83±14,28) мкм і гермінативними центрами (139,97±5,74) мкм. Через 28 діб лімфоїдні вузлики ще більше зменшилися - до (392,37±10,29) мкм, а гермінативні центри – до (125,93±5,71) мкм. Ширина періартеріальної лімфоїдної муфти зменшилася до (67,91±3,62) мкм, що свідчить про ранні зміни в Т-клітинних зонах.
Висновок. У ранні терміни експериментального цукрового діабету в селезінці відзначаються значні структурні зміни, а саме відбувається зменшення розмірів лімфоїдних вузликів, гермінативних центрів і ширини різних зон селезінки, а також зниження щільності лімфоцитів. Дані зміни можуть свідчити про серйозну імунологічну дисфункцію у піддослідних щурів.

РОЛЬ МАГНІТНО-РЕЗОНАНСНОЇ ТОМОГРАФІЇ СЕРЦЯ В КЛІНІЧНОМУ МОНІТОРИНГУ ТА ОЦІНЦІ ЕФЕКТИВНОСТІ ПАТОГЕНЕТИЧНОЇ ТЕРАПІЇ У ХВОРИХ ІЗ ТЯЖКИМ ПЕРЕБІГОМ МІОКАРДИТУ

2024-10-17T13:54:09+03:00

Вступ. Діагностика міокардиту часто викликає суттєві труднощі через неоднорідність клінічних проявів, відсутність специфічних симптомів та загальновизнаних рекомендацій з діагностики і лікування. Останніми роками магнітно-резонансна томографія (МРТ) серця стала не тільки найбільш поширеним та інформативним методом діагностики міокардиту, а й методом контролю ефективності застосування протизапальної терапії.
Мета дослідження - дослідити структурно-функціональний стан серця та розповсюдженість запального процесу у пацієнтів із тяжким перебігом міокардиту, асоційованого з COVID-19 – інфекцією, які отримували терапію глюкокортикоїдами.
Матеріал і методи. Обстежено 80 пацієнтів із тяжким перебігом міокардиту зі зниженою фракцією викиду (ФВ) лівого шлуночка (ЛШ), яких розподілили на 4 групи: 1-ша група – 25 пацієнтів, які отримували терапію глюкокортикоїдами (ГК) і мали в анамнезі COVID-19 – інфекцію; 2-га група – 25 пацієнтів, які отримували терапію ГК і не мали в анамнезі COVID-19 - інфекції; 3–тя група – 15 пацієнтів, які не отримували терапії ГК і мали в анамнезі COVID-19 - інфекцію; 4-та група – 15 пацієнтів, які не отримували терапії ГК і не мали в анамнезі COVID-19 - інфекції. Всім пацієнтам проводили ехокардіографію зі спекл-трекінг методикою та МРТ серця з контрастуванням гадолінієм.
Результати дослідження. Застосування глюкокортикоїдів додатково до оптимальної медикаментозної терапії серцевої недостатності у хворих із тяжким перебігом міокардиту, які мали нещодавно перенесену COVID-19 - інфекцію в анамнезі, через 6 місяців показало високу ефективність: кількість сегментів ЛШ, в яких виявлялись запальні зміни або відстрочене контрастування на МРТ була відповідно на 44,2 % та на 32,5 % меншою, а величина фракції викиду та показник поздовжньої глобальної систолічної деформації лівого шлуночка були на 15,0 % та 24,3 % більшими порівняно з такими у пацієнтів, які не отримували патогенетичної терапії. У пацієнтів 1-ї групи відсутність лінійного ураження на МРТ в дебюті захворювання асоціювалась із відновленням ФВ ЛШ до ≥50% через 6 місяців лікування (r=0,66; р<0,01); аналогічна закономірність була встановлена і в 2-й групі (r=0,59; р<0,05). Натомість, у пацієнтів 3-ї та 4-ї груп, які не отримували імуносупресивної терапії ГК, достовірних кореляційних зв'язків між відсутністю лінійного ураження на МРТ у дебюті міокардиту і відновленням ФВ ЛШ через 6 місяців не встановлено.
Висновки. МРТ серця у хворих на міокардит, у тому числі асоційованим з коронавірусною хворобою, є основним неінвазивним методом для діагностики, клінічного моніторингу, прогнозування перебігу та визначення тактики патогенетичної терапії. Наявність лінійного ураження на МРТ серця у хворих на міокардит асоціюється як із більш тяжким перебігом захворювання, вираженою дилатацією та більш значним порушенням скоротливої здатності лівого шлуночка в дебюті захворювання, так і з повільнішим відновленням структурно-функціонального стану серця під впливом медикаментозної терапії.

TLR4 ЯК МАРКЕР ПРОГНОЗУВАННЯ НЕАЛКОГОЛЬНОЇ ЖИРОВОЇ ХВОРОБИ ПЕЧІНКИ У ПАЦІЄНТІВ З ДИСБІОЗОМ КИШКІВНИКА

2024-10-17T14:50:37+03:00

Вступ. Неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП) є одним із найпоширеніших захворювань печінки, яке характеризується накопиченням жирових компонентів у клітинах печінки та має тісний зв’язок із метаболічними порушеннями, включаючи ожиріння та інсулінорезистентність х. Значний інтерес дослідників зосереджений на ролі мікробіому кишківника в розвитку НАЖХП, оскільки порушення нормального балансу бактерій (дисбіоз) може посилювати запальні процеси у печінці. Toll-подібний рецептор 4 (TLR4), що реагує на компоненти бактеріальної стінки, є важливим маркером, який бере участь у розвитку запалення та прогресуванні НАЖХП.
Мета цього дослідження полягала у визначенні рівня TLR4 у пацієнтів з НАЖХП та вивченні його взаємозв'язку зі змінами мікробіому кишківника. У дослідженні взяли участь 152 пацієнтів із діагнозом НАЖХП і 86 пацієнтів контрольної групи, у яких не було виявлено жирової інфільтрації печінки. Використовувалися загальноклінічні, біохімічні, імуноферментні, інструментальні та бактеріологічні методи для оцінки стану пацієнтів.
Результати показали, що рівень TLR4 у пацієнтів із НАЖХП був достовірно вищим, ніж у контрольній групі (2,67±3,05 нг/мл проти 1,23±0,99 нг/мл). Був встановлений позитивний кореляційний взаємозв'язок між рівнем TLR4 і підвищенням біохімічних показників запалення, таких як АЛТ, АСТ, ЛФ та ТГ. Це підтверджує роль TLR4 у розвитку запальних процесів при НАЖХП.
Крім того, у пацієнтів з НАЖХП спостерігалася значна зміна складу мікробіому кишківника — збільшення кількості бактерій філотипу Firmicutes та вищий рівень Firmicutes/Bacteroidetes index, що позитивно корелювало з рівнем TLR4. У половини пацієнтів із НАЖХП також було виявлено синдром надмірного бактерійного росту (СНБР), що може сприяти активації TLR4.
Висновок. Дослідження підтверджує роль TLR4 як маркера можливого розвитку/наявності НАЖХП та його взаємозв'язок із дисбіозом кишківника, що відкриває перспективи для розробки нових підходів до прогнозування та лікування цього захворювання. Перспективним є вивчення можливостей корекції мікробіому та розробка інгібіторів TLR4 як терапевтичного методу.

РЕЄСТР ВИДІВ, ЧИННИКІВ ТА НАСЛІДКІВ ЛІКАРСЬКИХ ПОМИЛОК У ДІАГНОСТИЦІ ТИПІВ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ

2024-10-17T15:12:46+03:00

Мета роботи – встановити та систематизувати види, чинники та наслідки лікарських помилок у діагностиці типів цукрового діабету (ЦД) із створенням їх реєстру.
Матеріал і методи. Проведено пошук, збір, оцінку і синтез наукових даних щодо поширеності діагностичних помилок, їх значущості, типів, причин, включаючи загальні і діабет-специфічні чинники, шляхів попередження у базах даних Google Scholar, Scopus, Web of Science, PubMed Medline та Embase, публікацій із відкритих джерел. До аналізу залучені настанови провідних лікарських товариств та експертних груп. На підставі систематизації даних літератури та власних клінічних спостережень вперше створений «Реєстр видів, чинників та наслідків лікарських помилок у діагностиці типів ЦД».
Результати. Загальні фактори, що впливають на виникнення помилок у діагностиці ЦД, включають недостатній доступ до якісної медичної допомоги, дефіцит фахівців у галузі діабетології, низький рівень командної роботи, недоступність діагностичних тестів для визначення типів ЦД, неефективну комунікацію, незадовільну координацію догляду та подальшого спостереження, а також когнітивні упередження. Діабет-специфічними факторами є гетерогенність ЦД, атиповий перебіг, супутні захворювання, екологічні чинники і технічні помилки в діагностиці ЦД. Найбільш типовими варіантами розходження діагнозів є помилкова ідентифікація ЦД 1-го, 2-го та інших специфічних типів. Впровадження створеного «Реєстру видів, чинників та наслідків лікарських помилок у діагностиці типів ЦД» у практику відділень ендокринологічного профілю дозволило суттєво зменшити число розходжень діагнозів типів ЦД, а в навчальний процес закладу вищої освіти – покращити рівень компетентності студентів та медичних фахівців з цього питання.
Висновки. Створений на підставі узагальнення даних літератури та результатів власних клінічних спостережень «Реєстр видів, чинників та наслідків лікарсь-ких помилок у діагностиці типів ЦД», сприяє покращанню якості та точності діагностики, підвищенню професійного рівня медичних працівників, зменшує кількість неправильних діагнозів і призначень лікування.

ВАРІАНТ PROGINS ГЕНА ПРОГЕСТЕРОНОВОГО РЕЦЕПТОРА PGR ТА ЕНДОКРИННА ФУНКЦІЯ ПЛАЦЕНТИ ПРИ ЗАГРОЗІ ПЕРЕДЧАСНИХ ПОЛОГІВ: ПІЛОТНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

2024-10-17T15:41:41+03:00

Рецептори прогестерону, які кодуються геном PGR, забезпечують основні фізіологічні ефекти прогестерону – гормону, необхідного для успішної вагітності. Варіант PROGINS є одним з найпоширеніших варіантів гена PGR. Через генетичну гетерогенність наявність неадекватних форм рецепторів прогестерону у жінок може бути клінічною проблемою. Окрім проблем з фертильністю, такі жінки можуть теоретично по-різному реагувати на терапію заміщення прогестерону.
Мета дослідження - визначити вплив варіанта PROGINS гена PGR на гормональний статус та результати лікування прогестеронової недостатності у вагітних із загрозою передчасних пологів.
Матеріал і методи. Основна група включала 30 вагітних із недостатністю прогестерону та загрозою передчасних пологів, а група порівняння включала 30 вагітних із нормальним перебігом вагітності. У вагітних обох груп вимірювали концентрації прогестерону, естрадіолу та плацентарного лактогену. Генотипування проводили за допомогою ПЛР.
Результати. Генотипові частоти варіанта PROGINS не відрізнялися суттєво між основною групою та групою порівняння. Вагітні пацієнтки з основної групи з генотипом T2T2 після лікування мали значно нижчі рівні прогестерону порівняно з пацієнтками з генотипами T1T1 та T1T2. Вагітні з основної групи з генотипом T2T2 народжували на коротшому терміні гестації.

ІСТОРІЯ ТА ЗДОБУТКИ КАФЕДРИ ОРТОПЕДИЧНОЇ СТОМАТОЛОГІЇ (ДО 80 – РІЧЧЯ БУКОВИНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ)

2024-10-17T16:41:36+03:00

У статті описано становлення та особливості організації роботи кафедри ортопедичної стоматології як самостійного структурного підрозділу Буковинського державного медичного університету. Проведено детальний аналіз кадрового потенціалу, особливостей проведення навчального та лікувального процесів, наукових здобутків. Стаття присвячується 80-річчю БДМУ.

ДО 130-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ПРОФЕСОРА, ДОКТОРА МЕДИЧНИХ НАУК, ФУНДАТОРА НАУКОВОЇ ШКОЛИ ЕМБРІОТОПОГРАФІЇ МИКОЛИ ГЕРВАСІЙОВИЧА ТУРКЕВИЧА

2024-10-18T10:09:07+03:00

У 2024 році, в ювілейний рік для Буковинського державного медичного університету, кафедра анатомії людини буде святкувати разом із 80-річчям університету 130-річчя видатного вченого-морфолога Туркевича Миколу Гервасійовича – фундатора ембріологічної школи Буковини. Його ім’я носить кафедра анатомії людини Буковинського державного медичного університету.

НАУКОВІ ШКОЛИ КАФЕДРИ ГОСПІТАЛЬНОЇ ТЕРАПІЇ ЗА 80 РОКІВ НАПОЛЕГЛИВОЇ ПРАЦІ

2024-10-18T10:25:03+03:00

Кафедра госпітальної терапії була організована і розпочала роботу із серпня 1945 року під керівництвом професора Володимира Олександровича Ельберга (9.11.1890-22.06.1964).

№ 3 2024

2024-10-18T11:16:26+03:00

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ПРИ ВИВЧЕННІ ПРЕДМЕТА «АКУШЕРСТВО ТА ГІНЕКОЛОГІЯ»

2024-10-18T10:49:05+03:00

Сучасна медична освіта стикається з численними викликами, що вимагають нових підходів до навчання студентів. В умовах швидких змін у медицині та зростаючих вимог до фахівців важливо не лише передавати знання, а й формувати у студентів здатність до самостійної роботи та критичного мислення. Психолого-педагогічні аспекти організації самостійної навчальної діяльності стають ключовими для забезпечення ефективності навчання. Дослідження мотивації, психологічних бар'єрів та інноваційних методик навчання відкриває нові горизонти для розвитку професійних навичок у студентів. Справжня мета освітнього процесу полягає у вихованні не лише кваліфікованих, а й адаптивних медичних фахівців, здатних швидко реагувати на зміни та виклики сучасної практики.
Мета роботи - дослідити психолого-педагогічні особливості організації самостійної роботи студентів вищих медичних закладів при вивченні акушерства та гінекології, зосереджуючи увагу на мотиваційних чинниках, психологічних бар'єрах та ефективних методах навчання, що сприяють розвитку професійних навичок і готовності до практичної діяльності.
Матеріал і методи. Вивчено вплив психолого-педагогічних аспектів на організацію самостійної роботи студентів вищих медичних навчальних закладів при освоєнні акушерства та гінекології, а також проаналізовано наукові статті та дослідження, які висвітлюють ефективні підходи до покращення навчального процесу в цій галузі.
Результати. Болонська декларація підкреслює важливість активності та автономії студентів, що робить організацію їхньої самостійної роботи надзвичайно актуальною в сучасних умовах. Перехід до кредитно-модульної системи навчання забезпечує індивідуалізацію освітнього процесу, сприяючи саморозвитку й активній пізнавальній діяльності. Ця система змінює традиційні підходи до навчання, трансформуючи ролі викладачів у процесі. Студенти стають більш відповідальними за власну підготовку, що підвищує їхню мотивацію до навчання. У результаті самостійна робота стає ключовим елементом формування професійних навичок і компетентностей майбутніх медиків, відкриваючи нові можливості для їхнього розвитку.
Висновки. Самостійна робота студентів в умовах кредитно-модульної системи навчання в медичному університеті займає від 29% до 42% навчального часу і відкриває широкі можливості для розвитку пізнавальної самостійності студентів. Основні умови для її ефективної реалізації включають мотивацію студентів до цієї діяльності, з урахуванням психологічних особливостей молодіжного колективу, а також організацію навчання з обов'язковим контролем за результатами самостійної роботи.

ІМУННІ ПОРУШЕННЯ ПРИ АУТОІМУННОМУ ГЕПАТИТІ: РОЛЬ АУТОАНТИТІЛ, T-REG КЛІТИН ТА НОВІТНІ ТЕРАПЕВТИЧНІ ПІДХОДИ

2024-10-17T16:15:52+03:00

Вступ. Печінка є важливим імунологічним толерогенним органом з унікальною здатністю створювати ефективні імунні відповіді проти гепатотропних патогенів, з одного боку, і підтримувати місцеву та системну імунну толерантність до власних і чужорідних антигенів, з іншого. Аутоімунний гепатит (АІГ) – це імуноопосередковане запальне захворювання печінки, спричинене втратою толерантності до власних антигенів гепатоцитів, що призводить до аутоімунного ураження печінки.
Мета – узагальнити сучасні відомості про імунопатогенез АІГ за даними відкритих джерел інформації.
Матеріал і методи. Підбір публікацій виконано за базами даних PubMed, Clinical Key Elsevier, Cochrane Library, eBook Business Collection та Google Scholar, у яких висвітлювались відомості про імунопатогенез АІГ. Пошук джерел літератури проводили за ключовими словами: аутоімунні захворювання, аутоімунний гепатит, клітини Купфера, аутоантитіла до печінкових мікросомальних антитіл, мезенхімальні стовбурові клітини.
Результати. Імунна регуляція печінки здійснюється за допомогою унікальних популяцій клітин, таких як Т-reg, клітини Купфера та NK-клітини, які взаємодіють для підтримання імунної толерантності та регуляції запалення. Дефіцит або дисфункція T-reg, а також активація Th17-клітин, сприяють розвитку запальних процесів та аутоімунного пошкодження печінки. Кількісний і якісний склад імунних клітин у печінці помітно відрізняється від вторинних лімфоїдних органів, таких як лімфатичні вузли, селезінка або периферична кров. Співвідношення CD8+/CD4+ (3,5:1) печінкових Т-клітин є протилежним порівняно зі співвідношенням 1:2 для CD8+/CD4+ клітин, виявлених у периферичній крові, лімфатичних вузлах та селезінці.
Висновки. Аутоімунний гепатит є складним захворюванням з багатогранним імунопатогенезом. Терапія на основі T-reg та МСК, показує обнадійливі результати в клінічних дослідженнях, проте для стабільного покращення лікування необхідні подальші дослідження, які дозволять оптимізувати ці методи та забезпечити їх безпечне та ефективне використання.