Буковинський медичний вісник

N 4 2025

БМВ — ср, 24 гру 2025 00:00:00 +0200

ЗНАЧЕННЯ ПАТОМОРФОЛОГІЇ У ФОРМУВАННІ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ – ПАРАМЕДИКІВ

Е.О. Кіндратів, З.Я. Гурик, О.М. Рудяк, О.Ю. Фофанова, Я.Я. Сікорин — ср, 24 гру 2025 00:00:00 +0200

Підготовка парамедиків у системі екстреної медичної допомоги вимагає глибокого розуміння морфологічних основ патологічних процесів, що лежать в основі невідкладних станів. Знання патоморфології формує здатність оцінювати тяжкість ушкоджень, прогнозувати перебіг патологічних процесів і ухвалювати клінічно обґрунтовані рішення в умовах обмеженого часу та невизначеності.
Мета роботи – обґрунтувати значення патоморфології у формуванні професійних компетентностей здобувачів освіти – парамедиків і визначити ефективні педагогічні підходи до викладання дисципліни.
Матеріал і методи. Проведено аналіз змісту дисципліни «Патологія», зокрема її модуля «Патоморфологія», у контексті освітньо-професійної програми «Екстрена медицина/Парамедик». Використано методи педагогічного спостереження, узагальнення навчального досвіду, аналізу навчально-методичних матеріалів.
Результати. Встановлено, що засвоєння морфологічних основ патологічних процесів забезпечує розуміння механізмів розвитку невідкладних станів і патогенетичних взаємозв’язків між ушкодженням та клінічними проявами. Викладання патоморфології сприяє формуванню інтегральної компетентності (здатності діяти відповідально та ухвалювати рішення в умовах невизначеності), загальних компетентностей (комунікація, критичне мислення, професійна етика, безперервне навчання) та фахових компетентностей (аналіз морфологічних змін, їх причинно-наслідкових зв’язків і клінічного значення). Ефективність навчання підвищується через поєднання традиційних і інноваційних методів – демонстрацію макропрепаратів, використання цифрових ресурсів, клінічних задач і патоморфологічних кейсів.
Висновки. Вивчення патоморфології забезпечує формування інтегральної, загальних і фахових компетентностей, визначених стандартом вищої освіти для спеціальності «Парамедик». Дисципліна виступає інтегруючою ланкою між фундаментальною та клінічною підготовкою, формуючи клініко-морфологічне мислення, відповідальність і готовність до професійних дій у невідкладних ситуаціях.

ВАРІАНТНА АНАТОМІЯ ВІНЦЕВИХ СУДИН СЕРЦЯ

Б.Ю. Банул, М.М. Ясінський, І.І. Кривецька, Б.І. Шумко, В.В. Проняєв — ср, 24 гру 2025 00:00:00 +0200

Мета дослідження – узагальнити сучасні наукові відомості щодо варіантної анатомії вінцевих артерій серця людини, проаналізувати основні типи та класифікації морфологічних варіантів їх галуження та ходу, виявити морфофункціональне клінічне значення цих варіацій для діагностики, хірургічного та ендоваскулярного лікування серцево-судинних захворювань людини.
Матеріал і методи. Матеріалом для оглядової статті стали наукові дослідження, що були опубліковані в період між 2005-2025 рр., дані дослідження включали в себе як сучасні наукові дослідження морфологічного спектра ,так і класичні, базові наукові праці, що стосувались анатомії вінцевих артерій серця.
Пошук наукових джерел проводився через такі бази даних: Google Scholar та PubMed. Задля більш точного пошуку та виявлення потрібних статей та підручників використано ключові слова: heart, coronary arteries, coronary vessels, heart arteries, heart vessels, morphology. Проведено системний аналіз джерел літератури з об’єднанням та зіставленням наукових даних.
Результати дослідження. Анатомія вінцевих артерій характеризується значною міжіндивідуальною мінливістю, що має важливе значення для діагностичної та інтервенційної кардіології. У даному огляді узагальнено сучасні дані щодо морфологічних варіантів правої вінцевої артерії, їхніх ангіографічних особливостей, ембріонального походження та клінічного значення. Особливу увагу приділено опису доброякісних анатомічних варіантів: високе відходження, конфігурація типу «пастушого гака», варіації походження та ходу правої вінцевої артерії і її гілок. Більшість із них не мають клінічного значення та виявляються випадково під час коронарографії, проведеної з інших причин. Проте окремі варіанти можуть створювати технічні труднощі під час катетеризації чи інтервенційних втручань через атиповий хід або різкі кути відходження судини. У поодиноких випадках варіанти, такі як низхідна перегородкова гілка, що відходить від правої вінцевої артерії, можуть мати функціональне значення — забезпечувати колатеральне кровопостачання при проксимальній оклюзії передньої міжшлуночкової гілки або слугувати мішенню для алкогольної септальної абляції при гіпертрофічній обструктивній кардіоміопатії. Розуміння таких анатомічних нюансів є ключовим для правильної інтерпретації результатів вінцевої візуалізації та безпечного проведення інтервенційних процедур. Подальші дослідження, що поєднують морфометричний, візуалізаційний та ембріологічний підходи, є перспективними для вдосконалення класифікації варіантів правої вінцевої артерії та оптимізації передопераційного планування у пацієнтів із вінцевими аномаліями.
Висновки. Проведений огляд літератури свідчить, що варіантна анатомія вінцевих артерій є результатом складних ембріональних процесів формування аортального кореня та вінцевого русла. Більшість анатомічних варіантів, описаних у наукових джерелах, не мають клінічного значення й розглядаються як індивідуальні особливості будови серцево-судинної системи. Водночас знання цих варіантів має важливе практичне значення для клініцистів, кардіохірургів і рентгенологів, оскільки воно дозволяє уникати діагностичних помилок і технічних ускладнень під час проведення коронарографії, ангіопластики чи оперативних втручань на серці. Таким чином, систематизація даних щодо морфологічних і топографічних особливостей вінцевих судин сприяє глибшому розумінню індивідуальної анатомії серця та покращує якість діагностики й лікування серцево-судинних захворювань.

ФІЗИЧНА ТЕРАПІЯ І ВНУТРІШНІ ХВОРОБИ: МІЖДИСЦИПЛІНАРНІ ЗАСАДИ СУЧАСНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

ср, 24 гру 2025 00:00:00 +0200

В Україні світова потреба в реабілітаційних послугах для населення посилюється наслідками війни, старінням населення та браком підготовлених кадрів. Впровадження у 2018 році спеціальності 227 «Фізична терапія, ерготерапія» стало переломним моментом у переході від радянської моделі «фізіотерапії» до сучасної парадигми реабілітації, але потребує переоцінки навчальних програм і приведення їх у відповідність зі світовими стандартами.
Мета роботи – визначити міждисциплінарні зв’язки фізичної терапії та внутрішніх хвороб, проаналізувати сучасні тенденції інтеграції реабілітаційних підходів у клінічну практику та освітній процес в Україні у порівнянні з міжнародними моделями.
Матеріал і методи. Огляд підготовано із застосуванням бібліосемантичного та аналітичного підходів на основі джерел, відібраних із міжнародних баз PubMed, Scopus, ScienceDirect та національних ресурсів (бібліотека ім. В.І. Вернадського, Google Scholar), із урахуванням сучасних стандартів світових асоціацій з фізіотерапії і державного стандарту спеціальності 227 «Фізична терапія, ерготерапія».
Результати. Фізична терапія є невід’ємною складовою внутрішньої медицини, адже більшість соматичних пацієнтів мають функціональні обмеження, які потребують відновлення. Для ефективної роботи фізіотерапевт повинен розуміти особливості перебігу серцево-судинних, респіраторних, ендокринних, гастроентерологічних і нефрологічних захворювань, вміти інтерпретувати клінічні дані у функціональному контексті, визначати безпечність і толерантність до навантаження.
Висновки. Українська система підготовки фізичних терапевтів перебуває у періоді трансформації. Головними викликами залишаються гармонізація освітніх програм із міжнародними стандартами, розвиток автономії фахівця, технологічна модернізація та створення мультидисциплінарних клінічних команд. Саме інтеграція фізичної терапії у внутрішню медицину визначає майбутнє української реабілітації як науково обґрунтованої, функціонально орієнтованої галузі.

ОСОБЛИВОСТІ АНЕМІЇ У ДІТЕЙ ПІД ЧАС ВІЙСЬКОВИХ КОНФЛІКТІВ

У.І. Марусик, О.Ю. Максіян, К.В. Рудан — ср, 24 гру 2025 00:00:00 +0200

Проблема анемії у дітей під час збройних конфліктів – складна, багатофакторна і надзвичайно актуальна сьогодні. Наявні дослідження свідчать, що серед дітей-переселенців анемія трапляється значно частіше, ніж у пацієнтів, які не змушені були тікати від військової агресії, що зумовлено поєднанням прямих і непрямих ризиків, пов’язаних із війною.
Мета роботи – узагальнити сучасні дані літератури щодо поширеності, етіології та методів профілактики анемій у дітей у період військових дій, а також проаналізувати вплив чинників, пов’язаних із війною на частоту та тяжкість анемічних станів.
Матеріал і методи. На основі попереднього пошуку відібрано 72 публікації, з яких після скринінгу за критеріями релевантності залишено 12 ключових джерел. До них увійшли регіональні огляди дефіциту заліза у країнах Близького Сходу, систематичні аналізи анемії серед дітей-біженців у світі та серед внутрішньо переміщених осіб (ВПО).
Результати. Згідно з джерелами літератури, дані з таборів для ВПО та біженців демонструють чіткий взаємозв’язок між незбалансованим харчуванням, високою частотою інфекцій (діарея, паразитарні хвороби), поганими умовами проживання та підвищеним ризиком анемії у дітей. Попри спільні патогенетичні механізми, соціально-економічні та культурні особливості регіонів модифікують ризики, що формують різні пріоритети для систем охорони здоров’я. В умовах гуманітарних криз доцільно поєднувати прості методи скринінгу з клінічною оцінкою та, за можливості, використовувати додаткові лабораторні маркери. Лікування анемії в умовах воєнних конфліктів ускладнюється дефіцитом препаратів, перебоями з постачанням та труднощами дотримання терапії.
Висновки. Наявні дослідження мають значні обмеження: переважають роботи, що не дозволяють встановити причинно-наслідкові зв’язки, або оцінити динаміку анемії в часі. Відсутність довготривалих спостережень перешкоджає аналізу віддалених наслідків, зокрема впливу анемії на когнітивний розвиток і навчальні досягнення дітей, які пережили війну чи переміщення. Крім того, різні критерії діагностики та лабораторні методи знижують можливість порівняти дані між регіонами та підсилюють неоднорідність у метааналізах.

РЕАБІЛІТАЦІЯ ВІЙСЬКОВИХ У КРАЇНАХ СВІТУ ТА В УКРАЇНІ

А.С. Бідучак — ср, 24 гру 2025 00:00:00 +0200

Питання реабілітації військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, набуває особливої актуальності в умовах повномасштабної війни в Україні. Повернення військових до мирного життя супроводжується низкою викликів – фізичних, психологічних, соціальних та професійних. У відповідь на ці виклики в науковому, медичному та соціальному дискурсах зростає інтерес до розробки ефективних моделей реабілітації, інтеграції та підтримки ветеранів.
Мета дослідження – систематизація наукових підходів до розуміння процесу реабілітації військових, аналіз існуючих практик як в Україні, так і за кордоном, а також окреслення напрямів, які потребують подальшого удосконалення. Розгляд охоплює міждисциплінарні джерела, що включають медичні, психологічні, соціологічні та правові аспекти підтримки ветеранів. Особлива увага приділяється комплексному підходу до реабілітації, який поєднує фізичне відновлення, психосоціальну адаптацію та реінтеграцію в суспільство.

ПРЕЦИЗІЙНА МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНА КЛАСИФІКАЦІЯ ЕЛЕКТРОКАРДІОГРАФІЧНИХ СИГНАЛІВ НА ОСНОВІ ВЕЙВЛЕТ-ПЕРЕТВОРЕННЯ

В.К. Тащук, С.В. Мельничук, С.В. Первозванський, М.В. Тащук, Т.М. Амеліна — ср, 24 гру 2025 00:00:00 +0200

Мета роботи – оцінити ефективність використання вейвлет-перетворення для аналізу біомедичних сигналів, зокрема електрокардіограми (ЕКГ), у диференціації нормальних станів, змін фази реполяризації при ішемії міокарда та патерну ранньої реполяризації.
Матеріал і методи. Проаналізовано електрокардіографічні сигнали пацієнтів із різними порушеннями фази реполяризації: норма, транзиторна ішемія міокарда (депресія сегмента ST), гострий коронарний синдром (ГКС) з елевацією сегмента ST, доброякісний патерн ранньої реполяризації. Проведено порівняння результатів неперервного вейвлет-аналізу з використанням вейвлетів Morlet і Daubechies (db4). Знайдені коефіцієнти розкладу сегмента ST сигналу за вказаними вейвлетами, для кількісної оцінки вибрані наступні показники: S1 (середнє значення коефіцієнтів розкладу), S2 (сума модулів коефіцієнтів), S3 (сума дійсних частин) у високому і низькочастотному діапазонах.
Результати. Використання вейвлета Morlet демонструє кращу частотну роздільну здатність для низькочастотних коливань, а вейвлета Daubechies – ефективну локалізацію у високочастотній зоні. Синдром ранньої реполяризації показав максимальні значення спектральних показників при обох вейвлетах і масштабах, зокрема S2=278,14 (Daubechies, a=50) та S3=91,81 (Morlet, a=50), що свідчить про високу спектральну активність. Ішемічні стани мають менш виражені компоненти, особливо при ішемії з депресією сегмента ST (S3=-10,33).
Висновки. Вейвлет-перетворення дозволяє одночасно аналізувати часові та частотні характеристики ЕКГ-сигналів, на відміну від перетворення Фур’є, яке не враховує локальних часових змін. Кількісні індекси (S1–S3) є інформативними критеріями для диференціації патологічних станів серця. Використання комбінації вейвлетів Morlet та Daubechies (db4) підвищує діагностичну точність і може бути основою для створення автоматизованих систем медичної діагностики.

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ЕПІДЕМІОЛОГІЇ ТА КЛІНІЧНОГО ПЕРЕБІГУ СИФІЛІСУ У ЧЕРНІВЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ

ср, 24 гру 2025 00:00:00 +0200

Мета роботи – вивчити та проаналізувати стан захворюваності, показники епідеміології та характер клінічного перебігу сифілітичної інфекції у Чернівецькій області за останні чотири роки (2021-2024).
Матеріал і методи. Проведено вивчення та аналіз статистичних показників захворюваності на сифілітичну інфекцію та аналіз даних історій хвороб хворих на сифіліс у Чернівецькій області за останні чотири роки ( 2021-2024).
Результати. Упродовж останніх чотирьох років (2021-2024) у Чернівецькій області виявлено стійку тенденцію до зростання рівня первинної захворюваності на сифіліс (в 1,5-2 рази щорічно та в цілому за 4 роки – у 6,09 раза), при цьому – переважно серед чоловіків (у 2,5 раза частіше жінок) та жителів міст (87,9%, жителі сіл – 12,1%). Найвищий рівень захворюваності на сифіліс в області реєструється серед осіб віком 40-59 років (73,3%), нижча захворюваність серед осіб 35-39 років (8,3%), більше 60 років (7,7%) та 30-34 роки (5,1%), а найнижча – серед осіб 20-24 і 25-29 років (по 2,5 %) та 15-19 років (0,6%). Серед клінічних форм сифілісу домінують пацієнти з раннім прихованим сифілісом (96,2%), а серед активних форм (3,8%) – хворі на вторинний рецидивний сифіліс.
Висновок. У Чернівецькій області у 2021-2024 рр. встановлено стійку тенденцію до зростання (у 6,09 раза) рівня первинної захворюваності на сифіліс, особливо серед чоловіків, міських жителів та осіб віком 40-59 років, з домінуванням серед клінічних форм сифілісу раннього прихованого та вторинного рецидивного сифілісу, що повинно бути враховано при плануванні діагностичних, профілактичних та санітарно-просвітніх заходів у регіоні.

МАГНІЙ ОРОТАТ ЯК ІНСТРУМЕНТ МОДИФІКАЦІЇ ЗАПАЛЕННЯ ТА ПОЛІПШЕННЯ ФІЗИЧНОЇ ВИТРИВАЛОСТІ У ПАЦІЄНТІВ ПІСЛЯ РЕВАСКУЛЯРИЗАЦІЇ

О.Т. Кобрин, І.П. Вакалюк — ср, 24 гру 2025 00:00:00 +0200

Ішемічна хвороба серця (ІХС) та серцева недостатність із помірно зниженою фракцією викиду (СНпзФВ) є актуальними проблемами сучасної кардіології, що значною мірою зумовлені хронічним низькоінтенсивним запаленням. Навіть у пацієнтів зі стабільною формою ІХС після проведення повної реваскуляризації зберігається системна запальна активність, яка асоціюється з прогресуванням серцевої недостатності та підвищенням ризику несприятливих подій.
Мета дослідження - підвищити ефективність лікування пацієнтів зі стабільною ІХС та серцевою недостатністю із помірно зниженою фракцією викиду, яким проведено реваскуляризацію міокарда шляхом черезшкірного коронарного втручання.
Матеріал і методи. У дослідження включено 62 пацієнти зі стабільною ІХС та ФВ ЛШ у межах 40–49%, яким проведено повну реваскуляризацію. Учасників методом рандомізації розподілено на дві групи: група 1 (n = 29) отримувала стандартну фармакологічну терапію; група 2 (n = 33) на тлі стандартного лікування додатково призначався магнію оротат у дозі 500 мг двічі на добу. Тривалість лікування становила шість місяців із трьома візитами (включення, 3-й та 6-й місяці). Всім пацієнтам проводили тредміл-стрес-тест за протоколом Bruce або модифікованим протоколом Bruce. Визначали сироваткові рівні галектину-3 та sST2, а також розраховували індекси системного запалення: NLR, SII, PLR, SIRI та AISI.
Результати. Застосування магнію оротату асоціювалося з більш вираженим покращенням клініко-функціональних показників порівняно зі стандартною терапією. Дистанція, подолана під час тредміл-тесту, зросла в обох групах, проте в групі магнію оротату динаміка була значно кращою. Маркери системного запалення знижувалися в усіх пацієнтів, але більш істотне зменшення виявлено у групі комбінованої терапії. Біомаркери міокардіального ремоделювання та фіброзу (галектин-3, sST2) продемонстрували тенденцію до зниження, при цьому позитивні зміни були більш вираженими в пацієнтів, які отримували магнію оротат.
Висновки. У пацієнтів зі стабільною ІХС та СНпзФВ, навіть після повної реваскуляризації, зберігається персистувальна активація запалення, що потребує пошуку додаткових терапевтичних підходів. Результати дослідження свідчать, що додавання магнію оротату до стандартної терапії сприяє більш вираженому зниженню маркерів системного запалення та міокардіального ремоделювання, а також покращенню толерантності до фізичного навантаження. Отримані дані дають підстави розглядати магній оротат як перспективний напрям у комплексному лікуванні цієї категорії хворих.

ДОСЛІДЖЕННЯ АСОЦІАЦІЇ rs4759314-ПОЛІМОРФІЗМУ ГЕНА HOTAIR ІЗ РОЗВИТКОМ МЕТАСТАЗІВ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ОНКОЛОГІЧНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ СЕЧОВИДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ

Є.А. Строй — ср, 24 гру 2025 00:00:00 +0200

Мета роботи – вивчення зв’язку rs4759314‑поліморфного сайту гена довгої некодуючої РНК HOTAIR із розвитком метастазів у пацієнтів із онкологічними захворюваннями сечовидільної системи.
Матеріал і методи. У дослідженні використано цільну венозну кров 242 мешканців Сумського регіону України з онкологічними захворюваннями сечовидільної системи (101 – світлоклітинний рак нирки (СКРН) і 141 – перехідноклітинний рак сечового міхура (ПКРСМ), серед яких 97 осіб мали метастази, 145 без метастазів. Генотипування за rs4759314‑локусом гена HOTAIR здійснювали за допомогою полімеразної ланцюгової реакції в реальному часі (Real-time PCR) із використанням 7500 Fast Real-time PCR System (Applied Biosystems, Foster City, США) та Taq-Man Assays (TaqMan®SNP Assay C__27930754_10). Статистичний аналіз отриманих результатів проведено за допомогою програмного забезпечення Prism (версія 10.4.1) та R (версія 4.4.2).
Результати. Показано, що не існує різниці у розподілі алелів та генотипів за rs4759314-поліморфним сайтом гена HOTAIR між групами пацієнтів з онкологічними захворюваннями сечовидільної системи, що мають метастази і у яких метастази відсутні (Р = 0.59 для алелів; Р = 0,41 для генотипів). Методом логістичної регресії не виявлено зв’язку між rs4759314-поліморфізмом гена HOTAIR і розвитком метастазів сечовидільної системи як до поправки (Р = 0,41), так і після поправки на коваріати (Р = 0,49).
Висновки. Наведене дослідження є першим щодо пошуку асоціації rs4759314‑сайту гена HOTAIR з розвитком метастазів при світлоклітинному раку нирки та перехідно-клітинному раку сечового міхура. Зв’язку між rs4759314 поліморфізмом гена HOTAIR і метастазуванням при онкологічних захворюваннях сечовидільної системи у пацієнтів Сумського регіону України не виявлено.

МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ КРОВОНОСНОГО РУСЛА СЕЛЕЗІНКИ І ЙОГО РЕМОДЕЛЮВАННЯ ЗА РІЗНИХ РЕЖИМІВ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ГЕМОДИНАМІКИ

І.Є. Герасимюк — ср, 24 гру 2025 00:00:00 +0200

Мета роботи – встановити особливості організації кровоносного русла селезінки в нормі та його перебудову за різних режимів центральної гемодинаміки.
Матеріал і методи. Експерименти виконано на 16 білих лабораторних щурах-самцях, в яких оклюзію аорти моделювали шляхом її звуження на 2/3 діаметра безпосередньо над відходженням верхньої брижової артерії. Контроль складали вісім неоперованих тварин. Для гістологічного і морфометричного дослідження забирали шматочки селезінки, печінки і тонкої кишки через одну і три доби після моделювання патології. Морфометричні дослідження включали визначення функціонального стану судин за індексом Вогенворта.
Результати. Виявлена в процесі експерименту динаміка структурних і функціональних змін у кровоносних руслах селезінки, тонкої кишки і печінки свідчить про те, що при гострому звуженні просвіту абдомінального відділу аорти над верхньою брижовою артерією на морфофункціональний стан судин внутрішніх органів черевної порожнини значною мірою впливає гемодинамічний фактор. Гіперкінетичний тип центральної гемодинаміки при цьому призводить до розширення просвітів і повнокров’я артерій селезінки та печінки з одночасним підвищенням тонусу артерій тонкої кишки та значним посиленням кровонаповнення галужень і притоків ворітної вени. Такі судинні реакції можна розглядати як здатність скидання крові при високому стенозі абдомінального відділу аорти в нижню порожнисту вену через систему ворітної вени.
Висновки. 1. Артерії селезінки характеризуються наявністю багатошарових гладкомʼязових оболонок, підвищений тонус яких свідчить про значний скоротливий потенціал з відповідними можливостями регулювання інтенсивності кровотоку.
2. При гострому звуженні просвіту абдомінального відділу аорти над верхньою брижовою артерією відбувається розширення просвітів і повнокров’я артерій селезінки та печінки з одночасним підвищенням тонусу артерій тонкої кишки та значним посиленням кровонаповнення галужень і притоків ворітної вени.

ТОРАКОСКОПІЧНІ ВТРУЧАННЯ ПРИ ТРАВМІ ГРУДНОЇ КЛІТКИ ТА ЇЇ НАСЛІДКАХ

ср, 24 гру 2025 00:00:00 +0200

На сьогодні до 80% усіх планових операцій на грудній клітці виконується за допомогою торакоскопії, можливості якої дозволяють розширити сферу її застосування при травмах грудної клітки як у мирний час, так і в умовах військових дій.
Мета дослідження – оптимізація показань до виконання торакоскопії в хірургії поранень та закритих травм грудної клітки.
Матеріал і методи. У дослідження включено досвід роботи ДУ "Інституту загальної та невідкладної хірургії ім. В.Т. Зайцева НАМНУ" з 2022 по 2024 роки. У цей період усіх постраждалих із пораненнями та закритими травмами грудної клітки було госпіталізовано безпосередньо до відділення невідкладної хірургії та торако-абдомінального відділення. Загалом за вказаний період прооперовано 262 пацієнти з пораненнями та закритими травмами грудної клітки. Вік пацієнтів коливався від 18 до 79 років.
Результати дослідження. Проведено аналіз результатів лікування залежно від характеру травми і способу операції. Найкращі результати отримано в пацієнтів з ізольованою закритою травмою грудей і в пацієнтів, які перенесли торакоскопічні втручання. Підкреслено провідну роль торакоскопічних утручань при термінових і відстрочених показаннях до операції. Загальна летальність становила 3,8%.
Висновки. Результати лікування постраждалих із пораненнями і закритою травмою грудної клітки залежать від тяжкості ушкоджень, якості та термінів надання спеціалізованої допомоги, а також активного використання ресурсів торакоскопії.

ПОШИРЕНІСТЬ І КЛІНІЧНІ ПРЕДИКТОРИ СИНДРОМУ НАДМІРНОГО БАКТЕРІАЛЬНОГО РОСТУ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ДИСЛІПІДЕМІЯМИ

Х.Б. Квіт — ср, 24 гру 2025 00:00:00 +0200

Дисліпідемії є провідним фактором ризику серцево-судинних захворювань. Останні дослідження свідчать про можливий зв’язок їхнього розвитку зі станом кишкового мікробіома. Існують дані, що порушення мікробіоценозу, зокрема синдром надмірного бактеріального росту (СНБР), може сприяти активації системного запалення, зміні метаболізму ліпідів та формуванню атерогенного фенотипу.
Мета дослідження – оцінити поширеність СНБР у пацієнтів із дисліпідеміями та з’ясувати його клінічні предиктори.
Матеріал і методи. Обстежено 342 пацієнти з дисліпідеміями та 150 осіб без порушень ліпідного обміну. Дослідження включало антропометричну оцінку, визначення показників ліпідного профілю, рівнів аполіпопротеїнів A1, B, С3, високочутливого С-реактивного білка (hsCRP), гомоцистеїну та проведення водневого дихального тесту для діагностики СНБР. Частині пацієнтів проведено аналіз поліморфізму гена APOC3.
Результати. СНБР виявлено у 53,3 % пацієнтів із дисліпідеміями, що достовірно перевищує показники контрольної групи. Найвищу частоту зафіксовано при ІІb і IV типах дисліпопротеїнемій. Виявлено позитивні кореляційні зв’язки між СНБР, рівнями тригліцеридів, APOC3 і hsCRP, що підтверджує роль мікробіомної дисфункції у підтриманні системного запалення.
Висновки. Отримані результати свідчать про важливу роль кишкових мікробіотичних порушень у патогенезі дисліпідемій. СНБР може розглядатися як маркер системного запалення та метаболічних порушень, що сприяють атерогенезу. Урахування стану кишкового мікробіома під час стратифікації ризику й вибору терапевтичної тактики може підвищити ефективність ksredfyyz пацієнтів із дисліпідеміями.

ОЦІНКА ПСИХОЕМОЦІЙНИХ РОЗЛАДІВ ТА ЯКОСТІ ЖИТТЯ У ПАЦІЄНТІВ З ХРОНІЧНИМ ПРОСТАТИТОМ / СИНДРОМОМ ХРОНІЧНОГО ТАЗОВОГО БОЛЮ

С.С. Кулик, О.С. Федорук, А.Р. Кулик — ср, 24 гру 2025 00:00:00 +0200

Хронічний простатит/синдром хронічного тазового болю є однією з найпоширеніших урологічних патологій у чоловіків репродуктивного віку, що супроводжується значними психоемоційними порушеннями та зниженням якості життя. Незважаючи на складну етіологію та патогенез, роль афективних і нейропатичних механізмів у формуванні больового синдрому залишається недостатньо вивченою.
Мета дослідження – оцінити поширеність психоемоційних розладів і визначити зв’язок між рівнем депресії та нейропатичним компонентом болю у пацієнтів із хронічним простатитом/синдромом хронічного тазового болю.
Матеріал і методи. Обстежено 128 пацієнтів віком 18-40 років з діагнозом хронічний простатит/синдром хронічного тазового болю. Для оцінки психоемоційного стану використовувалися опитувальники PHQ-9 та GAD-7, для визначення нейропатичного компонента болю – DN4, якість життя оцінено за EQ-5D. Статистичний аналіз проводили з використанням критерію Краскела–Волліса, тесту Данна та кореляційних методів.
Результати. У 68% пацієнтів виявлено клінічно значущі депресивні симптоми, у 61% – підвищений рівень тривожності. Середній показник PHQ-9 становив 11,2±4,5 бала, GAD-7 – 9,8±3,7 бала, що відповідає помірному ступеню афективних розладів. Із підвищенням тяжкості соматичних проявів за NIH-CPSI відзначено зростання показників депресії (p<0,001) і погіршення якості життя за EQ-5D (p<0,01). Виявлено виражений позитивний кореляційний зв’язок між рівнем депресії (PHQ-9) та нейропатичним болем (DN4) (r=0,87; p<0,001), що підтверджує взаємозалежність афективних і сенсорних механізмів хронічного болю.
Висновки. Психоемоційні розлади є поширеним і клінічно значущим компонентом хронічного простатиту/синдрому хронічного тазового болю. Їх інтенсивність тісно пов’язана з тяжкістю больового синдрому та наявністю нейропатичного компонента, що зумовлює необхідність мультидисциплінарного підходу з обов’язковим психоемоційним скринінгом і цільовою корекцією афективних порушень.

РОЛЬ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ В ОЦІНЦІ ЯКОСТІ ЖИТТЯ ПАЦІЄНТІВ ІЗ КАРДІОЛОГІЧНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ

Т.В. Сорокман, Л.Ю. Хлуновська, Н.В. Друцул-Мельник — ср, 24 гру 2025 00:00:00 +0200

Медичні сестри відіграють ключову роль у профілактиці захворювань серед населення, у тому числі і дитячого, зокрема і через необхідність інтегрувати медичну освіту та практичну діяльність у галузі збереження здоров’я.
Мета роботи – дослідити роль медичної сестри в оцінці показників якості життя підлітків із кардіологічною патологією.
Матеріал і методи. Проведено анкетування 67 підлітків, середній вік яких (16,4±2,8) років та 123 батьків підлітків за допомогою стандартизованого опитувальника Pediatric Quality of Life Inventory – PedsQLTM 4.0. Визначали індекс якості життя та індекс тяжкості хвороби. Статистична обробка одержаних результатів проводилася за допомогою стандартної статистичної комп’ютерної системи «Microsoft Excel».
Результати. Різниця в частоті вибраних шкал підлітками та батьками була незначною, за винятком шкал «Обмеження в праці» і «Необхідність припинити курити» (р<0,05). Показники шкал характеризувалися великим розмахом значень (18,9-87,7 бала) та вірогідно не відрізнялися при опитування підлітків та їх батьків. Сумарна шкала, що характеризує загальну оцінку якості життя, становила (70,1±12,4 та 64,7±15,4 бала) відповідно. Батьки гірше оцінили якість життя своїх дітей. Більшість пацієнтів переймалися необхідністю постійно спостерігати дієту (100%) і тривало лікуватися (81%). У середньому індекс вибраних шкал становив (4,8 ± 0,4 та ІЯЖ – -3,9 ± 0,5).
Висновки. 1. Якість життя підлітків із кардіологічною патологією є низькою та залежить від суб’єктивного сприйняття хвороби. 2. Медична сестра може самостійно проводити оцінку якості життя пацієнтів. Включення оцінки якості життя пацієнта в план сестринського нагляду підвищить ефективність лікування та зменшить лікарське навантаження.

АНАЛІЗ ПРОГНОСТИЧНИХ ЧИННИКІВ У ХВОРИХ НА ГОСТРУ ТОНКОКИШКОВУ НЕПРОХІДНІСТЬ

В.В. Гордіца, Ф.В. Гринчук, О.О. Котенко — ср, 24 гру 2025 00:00:00 +0200

Прогнозування наслідків гострої тонкокишкової непрохідності залишається невирішеним завданням. Жоден із відомих способів не знайшов визнання, тож це потребує дальшого дослідження.
Мета роботи – оцінити чинники ризику у хворих, прооперованих з приводу гострої тонкокишкової непрохідності.
Матеріал і методи. Ретроспективний аналіз даних медичних карт 112 хворих, у 12 з яких виникло запалення післяопераційної рани, у 10 – нагноєння, у 3 – евентрація, у 6 – черевні абсцеси, в 11 – перитоніт. Померло 13 пацієнтів. Оцінювали клінічні, антропометричні, лабораторні критерії, показники шкал Charlson Comorbidity Index (CCI), WSES Sepsis Severity Score (WSSS) і PIPAS. Для аналізу використали кореляційний, факторний дисперсійний аналіз і Neural Network Bayesian Classifier.
Результати. Виявлено, що розвиток післяопераційних ускладнень і смерть хворих істотно залежать від низки чинників, але жоден з них сам по собі не має достатньої прогностичної цінності. Поетапним оцінюванням комбінації найістотніших критеріїв встановлено, що найбільший вплив мають наявність некрозу ураженої кишки, показники CCI і WSSS. Сукупне врахування їх впливу дозволяє з високою точністю визначити ризик післяопераційних ускладнень і смерті хворих. Комбінація цих критеріїв статистично істотно впливає на дисперсію параметрів ускладнень і пояснює 79,74% випадків розвитку ранових ускладнень, 89,28% випадків абдомінальних ускладнень і 93,75% випадків смертей хворих у дослідженій вибірці.
Висновки. 1. На ймовірність розвитку післяопераційних ускладнень і смерті хворих на гостру тонкокишкову непрохідність найбільше впливає наявність некрозу ураженої кишки, показники шкал Charlson Comorbidity Index і WSES Sepsis Severity Score, проте жоден з цих критеріїв сам по собі не є достатнім. 2. Сукупне оцінювання впливу цих критеріїв статистично істотно пояснює дисперсію параметрів післяопераційних ускладнень і пояснює 79,74% випадків розвитку ранових ускладнень, 89,28% випадків розвитку абдомінальних ускладнень і 93,75% випадків смертей хворих у дослідженій когорті. 3. Комбінація цих критеріїв може стати перспективною основою для напрацювання прогностичної шкали для хворих на гостру тонкокишкову непрохідність.

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ЗАХВОРЮВАНОСТІ ТА СМЕРТНОСТІ ВІД РАКУ ШЛУНКА

Ж.А. Чорненька — ср, 24 гру 2025 00:00:00 +0200

Злоякісні новоутворення залишаються однією з провідних причин передчасної смертності у світі, створюючи значне навантаження на системи охорони здоров’я, особливо у державах із низьким і середнім рівнем доходу. Рак шлунка (РШ) посідає п’яте місце серед усіх онкологічних захворювань за поширеністю та третє — за смертністю. Щороку у світі реєструють понад 1 млн нових випадків РШ і близько 600 тис. смертей. Показники захворюваності та летальності значно різняться залежно від географічного розташування, соціально-економічного розвитку та культурних особливостей: найвищі реєструються в країнах Східної Азії та Латинської Америки, найнижчі — у Північній Європі та Північній Америці.
Мета дослідження – проаналізувати тенденції захворюваності та смертності пацієнтів із раком шлунка у країнах із різним рівнем доходу впродовж десятиріччя.
Матеріал і методи. Для дослідження використано дані баз GLOBOCAN (IARC), WHO Mortality Database, CONCORD-3 та національних канцер-реєстрів. Класифікацію країн за рівнем доходу проведено згідно з критеріями Світового банку (2012, 2022). Проаналізовано віково-стандартизовані коефіцієнти (ASR) захворюваності та смертності на 100 000 населення (ICD-10: C16). Країни розподілено на чотири групи: з високим, вище середнього, нижче середнього та низьким рівнем доходу. Для оцінки динаміки показників застосовано описову статистику та критерій χ²; статистично значущими вважали результати при ( p < 0,05).
Результати. У 2012–2022 рр. у країнах із високим рівнем доходу спостерігається стале зниження захворюваності та смертності від РШ, особливо в Японії та Південній Кореї. Це пов’язано з ефективними програмами скринінгу, ерадикацією Helicobacter pylori та доступністю сучасних методів лікування. У державах із доходом вище середнього відзначається позитивна динаміка (зниження ASR на 1,3–1,5 пунктів), зокрема у країнах Центральної та Східної Європи. У групі країн із доходом нижче середнього спостерігаються неоднорідні тенденції: в Україні та Індії відзначається поступове зменшення показників, тоді як у Судані, Єгипті, Гані та Кенії – зростання. У низькодохідних країнах виявлено стабільне підвищення рівня захворюваності та смертності (ASR +0,2–0,3), при цьому виживаність практично не поліпшується.
Висновки. Динаміка раку шлунка у світі демонструє чітку залежність від рівня економічного розвитку держави. Країни з високими доходами досягли найбільшого прогресу у сфері профілактики, ранньої діагностики та лікування, тоді як у низькодохідних державах захворюваність і смертність залишаються стабільно високими. Збереження гендерних відмінностей і нерівності у доступі до медичної допомоги підкреслює потребу у впровадженні цільових міжнародних і національних стратегій, спрямованих на розширення скринінгових програм, контроль H. pylori та підвищення якості онкологічної допомоги у країнах із обмеженими ресурсами.

ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ ВЕЛИКИХ ВЕНТРАЛЬНИХ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНИХ ГРИЖ У ХУДИХ ТА КАХЕКТИЧНИХ ПАЦІЄНТІВ З ВИКОРИСТАННЯМ ПОЛІПРОПІЛЕНОВОЇ СІТКИ, МОДИФІКОВАНОЇ ВУГЛЕЦЕВИМИ НАНОТРУБКАМИ ТА АНТИСЕПТИКОМ

Р.А. Лутковський, М.І. Бурковський, О.В. Кателян, А.М. Форманчук — ср, 24 гру 2025 00:00:00 +0200

Хірургічне лікування великих післяопераційних вентральних гриж передньої черевної стінки (ПВГ) із застосуванням класичних методик алогерніопластики (sublay, onlay) часто супроводжується підвищенням внутрішньочеревного тиску (ВЧТ) і зменшенням об’єму черевної порожнини, що може призводити до розвитку абдомінального компартмент-синдрому (АКС) у 2,4–3,6% випадків і летальності в 1,2–3,4% спостережень. Тому закриття великого дефекту передньої черевної стінки потребує методики, яка не спричиняє підвищення ВЧТ. Застосування техніки анатомічного розділення компонентів передньої черевної стінки за модифікованою методикою Раміреса в поєднанні зі сублей-алопластикою сприяє відновленню оптимального об’єму черевної порожнини та покращенню результатів лікування, зокрема зменшенню частоти розвитку АКС. Однак комбіновані оперативні втручання з використанням класичної поліпропіленової сітки асоціюються з високою частотою післяопераційних ускладнень — сероми (30,8–60,4%), нагноєння післяопераційної рани (4,8–6,4%), лігатурної нориці (1,2–3,0%) та мешоми (0,06–1,60%). Однією з головних причин таких ускладнень є асептичне запалення тканин передньої черевної стінки внаслідок контакту з поліпропіленовою сіткою. Ми вважаємо, що використання модифікованої поліпропіленової сітки, імпрегнованої полігексаметиленгуанідин хлоридом та вуглецевими нанотрубками дозволить поліпшити результати хірургічного лікування великих ПВГ у худорлявих і кахектичних пацієнтів.
Мета дослідження – поліпшити результати хірургічного лікування великих післяопераційних вентральних гриж передньої черевної стінки у худорлявих і кахектичних пацієнтів шляхом застосування модифікованої поліпропіленової сітки.
Матеріал і методи. Проаналізовано результати хірургічного лікування 152 пацієнтів із великими післяопераційними вентральними грижами. Залежно від типу сітчастого імплантату, використаного під час оперативного втручання, пацієнтів розподілено на дві групи. У 76 (50%) пацієнтів I групи виконано висічення грижі та герніопластику з використанням модифікованої поліпропіленової сітки; у 76 (50%) пацієнтів II групи — операцію із застосуванням класичної поліпропіленової сітки.
Результати дослідження та їх обговорення. У пацієнтів I групи отримано статистично достовірно кращі результати порівняно з II групою. Тривалість стаціонарного лікування становила (7,0 ± 1,0) доби у I групі проти (12,0 ± 2,2) доби у II групі.
Висновки. Хірургічне лікування великих післяопераційних вентральних гриж передньої черевної стінки у худорлявих і кахектичних пацієнтів із використанням модифікованої поліпропіленової сітки є значно ефективнішим порівняно з класичною поліпропіленовою сіткою, що підтверджується зниженням частоти післяопераційних ускладнень.

МЕХАНІСТИЧНІ АСПЕКТИ ТКАНИННОСПЕЦИФІЧНОЇ РЕГУЛЯЦІЇ ГЕНА NOS3 (RS2070744) ПРИ COVID-19

Л.П. Сидорчук, М.О. Соколенко — ср, 24 гру 2025 00:00:00 +0200

Мета дослідження – вивчити тканинноспецифічні транскрипційні ефекти промоторного варіанта NOS3 rs2070744 за допомогою аналізу eQTL для з’ясування його потенційної регуляторної ролі у функціонуванні ендотелію та внеску в патофізіологію COVID-19.
Матеріал і методи. Генотипування локусу NOS3 (rs2070744) виконано в 72 пацієнтів із середньотяжким і тяжким перебігом COVID-19 та 48 пацієнтів із легким перебігом захворювання. Геномну ДНК виділяли з лейкоцитів периферичної крові, а алельну дискримінацію цільового SNP проводили методом RT-PCR. Тканинноспецифічні транскрипційні ефекти варіанта NOS3 rs2070744 надалі оцінювали шляхом аналізу eQTL на основі загальнодоступних даних бази QTLbase.
Результати. Усього ідентифіковано 82 eQTL, з яких усі класифіковані як цис-регуляторні варіанти, що охоплювали 13 тканин та органів. Варіант NOS3 rs2070744 продемонстрував транскрипційні взаємодії з 27 генами, причому регуляторні ефекти переважно опосередковувалися T-алелем. Цей алель був здебільшого пов’язаний зі зниженням експресії низки генів, зокрема KCNH2 у мозочку та центральній нервовій системі, AOC1 - у міокарді лівого шлуночка, WDR86 - в індукованих плюрипотентних стовбурових клітинах (iPSC) та ASB10 - у нирковій тканині. Водночас T-алель виявляв і активувальні транскрипційні ефекти, сприяючи підвищенню експресії AOC1, ASIC3, GIMAP2 та TMEM176A у жировій тканині, а також CHPF2 та TMUB1 в iPSC, дендритних клітинах і нирках.
Висновки. Поліморфізм NOS3 rs2070744 демонструє виражену тканинноспецифічну регуляторну активність, при цьому функціональний T-алель впливає на експресію широкого спектра генів. Сукупність виявлених транскрипційних ефектів свідчить про те, що цей варіант може виступати модифікатором ендотеліальної та імунної функції, потенційно визначаючи тяжкість перебігу COVID-19 та особливості його прогресування.

ОСОБЛИВОСТІ МОРФОГЕНЕЗУ ТА ТОПОГРАФІЇ СТРУКТУР КЛЮЧИЧНО-ГРУДНОГО ТА ЛОПАТКОВО-КЛЮЧИЧНОГО ТРИКУТНИКІВ В ЕМБРІОНАЛЬНОМУ ПЕРІОДІ ОНТОГЕНЕЗУ

Д.В. Проняєв, Ю.В. Шумік — ср, 24 гру 2025 00:00:00 +0200

Особливу увагу в сучасній анатомії та ембріології приділяють вивченню становлення просторових взаємовідносин між м’язами, фасціями, судинами та нервами в ранні періоди онтогенезу. Це зумовлено тим, що формування груднинно-ключично-соскоподібного м’яза, великого і малого грудних м’язів, дельтоподібного м’яза та їх фасціальних футлярів безпосередньо впливає на закладку меж ключично-грудного та лопатково-ключичного трикутників. Паралельно з цим відбувається розвиток головних венозних стовбурів (внутрішньої яремної вени, головної вени, підключичної та пахвової вен), гілок плечового сплетення та артеріальних судин. Порушення цих процесів можуть зумовлювати варіантну анатомію або природжені аномалії, які мають значний клінічний резонанс.
Мета дослідження – дослідити особливості закладки та розвитку основних структур ключично-грудного та лопатково-ключичного трикутників у різні етапи ембріогенезу.
Матеріал і методи. Гістологічне дослідження складових компонентів ключично-грудного та лопатково-ключичного трикутників зародків людини здійснювали за допомогою виготовлення та дослідження під світловим мікроскопом серій півтонких зрізів.
Результати дослідження. Задля повноцінного виявлення топографо-анатомічних особливостей структур досліджуваних трикутників, нами простежено розвиток м’язів, що утворюють кордони останніх. Так, протягом 6-го тижня внутрішньоутробного розвитку щільні ділянки мезенхімальної тканини формують навколошийні преміобластні маси із частковим об’єднанням із структурами міотомів на рівні третього – п’ятого сегментів. Саме даний преміобластний навколошийний пласт мезенхімальної тканини являє собою закладку під’язикової групи м’язів шиї, до яких відноситься лопатково-під’язиковий м’яз. Наприкінці 6-го тижня внутрішньоутробного розвитку відзначається диференціація м’язових елементів, при цьому підпід’язиковий преміобластний масив виявляється більш розвиненим, ніж інші м’язові закладки шиї. На ранньому етапі він має безперервний зв’язок угорі з преміобластними масами язика, а внизу – із зачатками діафрагми, утворюючи єдиний язиково-підпід’язиково-діафрагмальний тяж.
Висновки. 1. Формування структур ключично-грудного та лопатково-ключичного трикутників у ембріональному періоді відбувається у вигляді преміобластних масивів, що виникають із мезодерми та частково з вентральних міотомів. Підпід’язикові м’язи проходять диференціацію на глибокий і поверхневий шари, поступово набуваючи дорослої форми та топографічного розташування до кінця другого місяця розвитку. Драбинчасті м’язи закладаються окремо з навколохребтової мезенхіми і вже до 50-ї доби ембріонального розвитку мають характерні прикріплення до шийних хребців і ребер.
2. Судинна система формується паралельно з м’язовими структурами. Венозний відтік верхньої кінцівки спочатку представлений хаотичним капілярним сплетенням, яке поступово диференціюється в поверхневу систему vena basilica та vena cephalica, а також у глибокі сплетення навколо артеріальних стовбурів. Підключична артерія та її гілки визначають напрямок розташування вен і нервових пучків, забезпечуючи формування основної топографічної схеми трикутників.
3. Нервова іннервація закладається поряд із м’язовими масивами: шийна петля і гілки плечового сплетення встановлюють відносини, що зберігаються в постнатальному періоді. Взаємне розташування м’язів, судин і нервів створює впорядковану топографію трикутників, яка є основою для прогнозування варіантної анатомії та має значення для клінічних і хірургічних досліджень.

ЧАС ІНФУЗІЇ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ІМУНОТЕРАПІЇ ПРИ МЕТАСТАТИЧНОМУ НЕДРІБНОКЛІТИННОМУ РАКУ ЛЕГЕНЬ: МЕТААНАЛІЗ

Ю.В. Москаленко, Н.І. Гирявенко — ср, 24 гру 2025 00:00:00 +0200

Циркадні ритми – це ендогенні біологічні цикли з періодом близько 24 годин, які регулюють функції багатьох систем організму, зокрема імунної. Вони впливають на експресію генів, активність імунних клітин та проліферацію пухлинних клітин, що дозволяє припустити їхню роль у формуванні відповіді на імунотерапію злоякісних новоутворень. Одним із досліджуваних напрямків в онкології є вплив часу інфузії на ефективність інгібіторів імунних контрольних точок (ІІКТ) при лікуванні метастатичного недрібноклітинного раку легень (НДКРЛ).
Мета роботи – оцінити зв’язок між часом інфузії ІІКТ та загальною виживаністю (ЗВ) пацієнтів з метастатичним НДКРЛ на основі метааналізу опублікованих досліджень.
Матеріал і методи. Проаналізовано 7 досліджень, які відповідали критеріям включення. Вибірка включала 1491 пацієнта, із яких 813 отримували ІІКТ переважно вранці, а 678 – у другій половині дня. Джерела ідентифіковані через базу PubMed та огляди конференцій ESMO і ASCO. Використано рандомізовану модель метааналізу з розрахунком розміру ефекту та стандартної похибки. Оцінено гетерогенність даних та побудовано графік Гелбрейта.
Результати. У всіх дослідженнях спостерігалася перевага «ранкової» групи за показником ЗВ. Узагальнене значення розміру ефекту становило 0,73 (95% ДІ: 0,521–0,938; p < 0,001). Граничні значення часу інфузії варіювали від 11:37 до 16:30. У шести дослідженнях враховувались усі цикли терапії, в одному – лише перша інфузія. Тест І² показав високу гетерогенність досліджень (I² = 72,6%), що свідчило про суттєву варіабельність ефектів, яка не пояснювалася випадковістю (Q = 20,08; p = 0,0027). Розмір ефекту в окремих дослідженнях варіював від 0,407 до 1,270, у всіх випадках на користь ранкового введення. Жодне дослідження не суперечило загальній тенденції. Ефективність імунотерапії у пацієнтів «ранкової» групи була вдвічі вищою.
Висновки. Час інфузії ІІКТ має статистично значущий вплив на виживаність пацієнтів із метастатичним НДКРЛ. Ранкові інфузії асоційовані з кращими результатами лікування і повинні враховуватися в протоколах лікування.

ОСОБЛИВОСТІ ЛІПІДНОГО МЕТАБОЛІЗМУ ТА ІНДЕКСІВ СТЕАТОЗУ ПЕЧІНКИ У ХВОРИХ НА СТЕАТОТИЧНУ ХВОРОБУ ПЕЧІНКИ, АСОЦІЙОВАНУ З МЕТАБОЛІЧНОЮ ДИСФУНКЦІЄЮ, ЗА КОМОРБІДНОСТІ З НЕГОСПІТАЛЬНОЮ ПНЕВМОНІЄЮ

О.С. Хухліна, І.В. Рачинська — ср, 24 гру 2025 00:00:00 +0200

Мета роботи – встановити особливості ліпідного метаболізму, системи біохімічних маркерів пошкодження печінки та ступеня стеатозу у хворих на метаболічно-асоційовану стеатотичну хворобу печінки (СХП МД) з ожирінням, за коморбідності з негоспітальною пневмонією, асоційованою з коронавірусною хворобою.
Матеріал і методи. Обстежено 125 пацієнтів із СХП МД та ожирінням І ступеня: 90 пацієнтів із МА-СГ та коморбідною НГП, 35 пацієнтів із МА-СГ без пневмонії та 35 хворих на НГП середньої тяжкості. Оцінювали показники ліпідограми, індекс атерогенності, активність цитолітичних і холестатичних ферментів, білоксинтезувальну функцію печінки, ультрасонографічні характеристики, індекси стеатозу (HSI, LFS) та NAFLD Fibrosis Score.
Результати. У хворих на СХП МД із НГП встановлено максимальну інтенсивність дисліпідемії: зростання рівнів загальних ліпідів, холестеролу, триацилгліцеролів, ХС ЛПНЩ і підвищення індексу атерогенності разом зі зниженням ХС ЛПВЩ. Коморбідність із НГП супроводжувалася суттєвим посиленням цитолізу, холестазу, мезенхімального запалення, зниженням білоксинтезу та більш вираженою гепатомегалією. Індекси HSI, LFS та NAFLD FS продемонстрували вищий ступінь стеатозу та фіброзу печінки у групі СХП МД із НГП порівняно з ізольованим перебігом.
Висновки. Негоспітальна пневмонія асоціюється з істотним посиленням ліпідного дистрес-синдрому, прогресуванням стеатозу й фіброзу печінки та поглибленням порушень функціонального стану печінки у хворих на СХП МД з ожирінням. Коморбідний перебіг формує несприятливий метаболічний профіль і потребує корекції з урахуванням ураження печінки.

УНІВЕРСАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ ІЗ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я ДЛЯ ФАХІВЦІВ ПЕРШОЇ ЛІНІЇ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ: ЕФЕКТИВНІСТЬ У ЗНИЖЕННІ СТИГМИ

М.М. Сем’янів, О.Б. Сувало, О.А. Петринич, Ю.В. Репчук, І.Г. Герасим’юк — ср, 24 гру 2025 00:00:00 +0200

Стигма, щодо розладів психічного здоров’я, залишається глобальною перешкодою для своєчасного звернення, рівного доступу до допомоги та дотримання прав людей із проблемами психічного здоров’я. Це зумовлює пізнє звернення за допомогою, хроніфікацію розладів та поглиблює прогалини в наданні допомоги.
Мета роботи – оцінити вплив 12-годинного «Універсального тренінгу із психічного здоров’я для фахівців першої лінії» на стигму у фахівців першої лінії Чернівецької області щодо людей із проблемами психічного здоров’я.
Матеріал і методи. Проведено квазіекспериментальне дослідження за участю 115 фахівців Чернівецької області (працівники освіти, соціальних і благодійних організацій). Стигму оцінювали за допомогою анонімної онлайн-анкети (20 тверджень, 5-бальна шкала Лікерта) до і після 12-годинного тренінгу. Для аналізу застосовано тест МакНемара з корекцією Бонферроні (р<0,05; скориговане р<0,0025).
Результати. Після проходження 12-годинного тренінгу спостерігалося вірогідне зниження стигми у фахівців першої лінії щодо осіб із проблемами психічного здоров’я за 11 із 20 тверджень анкети (p<0,05). Після застосування корекції Бонферроні (p<0,0025) достовірність змін збереглася щодо сприйняття загрози з боку осіб із психічними розладами, заперечення особистої провини, а також у визнанні здатності таких людей до дружніх стосунків.
Висновки. Універсальний тренінг із психічного здоров’я для фахівців першої лінії статистично знижує окремі форми стигматизуючих тверджень у фахівців першої лінії до людей із проблемами психічного здоров’я у реальних регіональних умовах.

Буковинський медичний вісник

2025 N 4 — ср, 24 гру 2025 00:00:00 +0200

ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ ВАСИЛЯ ПАВЛОВИЧА ПІШАКА (до 85-річчя від дня народження)

І.В. Геруш, Р.Є. Булик, М.І. Кривчанська — ср, 24 гру 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена 85-й річниця від дня народження Василя Павловича Пішака – члена-кореспондента Академії педагогічних наук України, академіка Академії наук вищої школи України, заслуженого працівника народної освіти України, кавалера ордена «За заслуги» ІІ і ІІІ ступеня, лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки, ректора Буковинського державного медичного університету (1993-2010). Стаття висвітлює основні віхи життя і творчості В.П.Пішака, інформацію про його праці, присвячені різним напрямкам біологічної та медичної науки й освіти, а також учнів – 7 докторів та 22 кандидатів медичних і біологічних наук, які працюють на керівних посадах, завідують кафедрами, професори та доценти кафедр університету. У статті подано інформацію про вирішення складних і вiдповiдальних проблем, які постали з 1993 року перед В.П.Пішаком як перед ректором Чернівецького державного медичного iнституту, зокрема? його активна участь у розробці і реалізації основних напрямків розвитку медичного інституту, піклування про співробітників і ветеранів, об’єднання зусиль колективу на вирішення задач подальшого удосконалення та покращання навчально-методичної, наукової, організаторської, виховної та лікувальної роботи в Чернівецькому державному медичному інституті, Буковинській державній медичній академії, Буковинському державному медичному університеті. Саме при ректорові В.П. Пішаку в 1997 році Постановою Кабінету Міністрів України від 4 квітня 1997 р. № 312 на базі Чернівецького державного медичного інституту була створена Буковинська державна медична академія, а у 2005 році Буковинську державну медичну академію реорганізовано в Буковинський державний медичний університет на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.03.2005 р. № 46-р та наказу Міністерства охорони здоров’я України від 15.03.2005 р. № 110 «Про реорганізацію Буковинської державної медичної академії». Наведено нагороди і відзнаки В.П.Пішака за багаторічну сумлінну працю, значний особистий внесок у розвиток медичної освіти і науки України, підготовку медичних кадрів, високий професіоналізм.