ДИНАМІКА ЗМІН ДЕНСИТОМЕТРИЧНОЇ ЩІЛЬНОСТІ РЕЦЕПТОРІВ МЕЛАТОНІНУ У ВЕЛИКОКЛІТИННИХ НЕЙРОНАХ ГІПОТАЛАМУСА ПРИ СТРЕСІ

Анотація

Мета роботи – охарактеризувати оптичну щільність рецепторів мелатоніну МТ1 у нейронах надзорового ядра гіпоталамуса старих щурів на тлі іммобілізаційного стресу, на підставі імуногістохімічної методики, поєднаної з комп’ютерною мікроденситометрією.
Матеріал і методи. Експериментальні дослідження проведено на нелінійних білих щурах-самцях віком 19-23 міс. й масою 300-320 г. Тварин розподілено на дві серії досліджень (кожна ще на дві групи), у яких забір біоматеріалу проводили о 14.00 і 02.00 год. Тварини першої серії (контроль) перебували впродовж 30 діб в умовах стандартного режиму освітлення (світло з 08.00 до 20.00 год, освітленість люмінесцентними лампами на рівні кліток 1000 Лк). Тваринам другої серії, які перебували за таких умов освітлення як і щури першої серії, здійснювали моделювання тривалого іммобілізаційного стресу шляхом їх утримання впродовж 6 год щоденно 30 діб поспіль у спеціальних пластикових клітках-пеналах.
З метою виконання імуногістохімічної методики використані поліклональні антитіла до рецепторів мелатоніну МТ1 виробника Abcam (Велика Британія) та стрептавідинбіотинову систему візуалізації LSAB2 (пероксидазна мітка + діамінобензидин) виробника Chemicon International Inc. (США). Враховуючи необхідність виконання множинних статистичних порівнянь середніх величин у статистичних вибірках, для визначення відмінностей між сукупностями використаний критерій Ньюмена-Кейлса.
Результати. Використовуючи імуногістохімічну методику, поєднану з комп’ютерною мікроденситометрією, нами виявлено чітке позитивне імуногістохімічне забарвлення, яке візуалізувалося у вигляді гранул, які різнилися за розмірами та оптичною щільністю. У нейронах надзорового ядра гіпоталамуса старих щурів виявлені гранули, які зосереджувалися здебільшого по периферії усіх клітин, що свідчить на користь трансмембранного розташування рецепторів мелатоніну MT1 (також відомих як MTNR1A або Mel1a). Це високоафінні мембранні рецептори, які відіграють ключову роль у регуляції циркадних ритмів (біологічного годинника) та циклу сну-неспання в людини та інших ссавців. Вони належать до родини рецепторів, спряжених із G-білком (GPCR). Водночас, імуногістохімічного забарвлення ядер не спостерігали – вони забарвлювалися тільки гематоксиліном і мали типову морфологічну характеристику для нейронів надзорового ядра гіпоталамуса щурів. Найвищу щільність рецепторів мелатоніну MT1 у нейронах надзорових ядер гіпоталамуса старих щурів виявлено о 02.00 год доби порівняно з 14.00 год (у полі зору площею 1600 мкм2 за критерієм Ньюмена-Кейлса р=0,003). В умовах іммобілізаційного стресу кількість позитивно забарвлених на рецептори мелатоніну MT1 нейронів надзорових ядер гіпоталамуса в полі зору площею 1600 мкм2 перебувала в межах о 02.00 год – (0,219±0,0018), о 14.00 год – (0,217±0,0022) в. о. опт. щільності і була вірогідно нижчою (p<0,001) порівняно з контрольними величинами в обрані періоди спостереження.
Висновки. 1. Щільність рецепторів мелатоніну MT1 у нейронах надзорового ядра гіпоталамуса старих щурів найвища о 02.00 год, проте о 14.00 год вона є вірогідно нижчою. 2. Моделювання тривалого іммобілізаційного стресу призводить до зниження оптичної щільності рецепторів мелатоніну МТ1 у нейронах надзорових ядер гіпоталамуса досліджуваних тварин.