ОПТИМІЗАЦІЯ ТАКТИКИ ВЕДЕННЯ БЕЗПЛІДДЯ, АСОЦІЙОВАНОГО З ЕНДОМЕТРІОЗОМ У ПАЦІЄНТОК ІЗ НИЗЬКИМ ОВАРІАЛЬНИМ РЕЗЕРВОМ

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена значною поширеністю ендометріозу серед жінок репродуктивного віку та його деструктивним впливом на фертильність.
Мета дослідження – обґрунтування підходів до оптимізації клінічної тактики ведення пацієнток із безпліддям, асоційованим з ендометріозом та зниженим оваріальним резервом, на основі аналізу клініко-патогенетичних особливостей перебігу захворювання та сучасних можливостей допоміжних репродуктивних технологій.
Методологічну основу дослідження становлять аналіз, систематизація та узагальнення сучасних наукових джерел, порівняльний аналіз результатів клінічних досліджень, а також аналітичне узагальнення даних щодо впливу ендометріозу на показники оваріального резерву й ефективність програм допоміжних репродуктивних технологій. Також застосовано структурно-функціональний аналіз клінічних чинників, що визначають репродуктивний прогноз у пацієнток з ендометріозом.
Результати. Досліджено основні патогенетичні механізми формування безпліддя, асоційованого з ендометріозом, та їхній вплив на стан оваріального резерву. Встановлено, що хронічний запальний процес, гормональна дизрегуляція, оксидативний стрес і структурні зміни яєчників спричиняють зменшення кількості антральних фолікулів і зниження рівня антимюлерового гормону. Доведено, що в пацієнток із зазначеним діагнозом спостерігається зменшена оваріальна відповідь на стимуляцію та нижча ефективність програм допоміжних репродуктивних технологій. Виявлено, що хірургічне лікування ендометріом може супроводжуватися додатковим зниженням оваріального резерву, що ускладнює вибір оптимальної тактики лікування.
Висновки. Узагальнення результатів дослідження дало змогу обґрунтувати доцільність персоналізованого підходу до ведення пацієнток із безпліддям, асоційованим з ендометріозом та низьким оваріальним резервом. Доведено, що підвищення ефективності лікування можливе за умови ранньої оцінки показників оваріального резерву, обмеження необґрунтованих хірургічних втручань на яєчниках та своєчасного застосування допоміжних репродуктивних технологій. Запропоновані підходи сприяють раціональному використанню репродуктивного потенціалу та підвищенню ймовірності досягнення вагітності в цієї категорії пацієнток.