Особливості несприятливих гемостатичних чинників перебігу фібриляції передсердь у хворих із метаболічним синдромом залежно від віку

Анотація

З метою визначення показників коагуляційного гемостазу залежно від віку та рівня ендогенного інсуліну (ЕІ) в крові у хворих із різними формами фібриляції передсердь (ФП) та з метаболічним синдромом (МС) обстежено 137 осіб із пароксизмальною, персистувальною та перманентною формами ФП та з МС, серед них 28 – середнього віку (1-ша група); 67 – літнього віку (2-га група) та 42 – старечого віку (3-тя група); 84 – з інсулінорезистентністю, 53 – без інсулінорезистентності. Проведено аналіз стану системи коагуляційного гемостазу за показниками протромбінового індексу (ПтІ), фібриногену, розчинних фібринмономерних комплексів (РФМК) та D-димерів у плазмі крові за стандартними методиками. Виявлено тенденцію до зростання ПтІ з віком та найбільше його підвищення майже на 25% (р<0,05) у пацієнтів 3-ї групи зі спонтанною гіперінсулінемією (ГІ) та з пароксизмальною ФП. Рівень фібриногену в крові мав тенденцію до зростання з віком (р<0,1) і виявився збільшеним у 1,5-2 рази при реактивній та спонтанній ГІ порівняно з особами без інсулінорезистентності (р<0,05) як при пароксизмальній, так і при постійних формах ФП. Достовірне підвищення рівня РФМК виявлено у всіх пацієнтів, проте в більшій мірі в осіб 2-ї та 3-ї групи при спонтанній ГІ (р<0,05) та перманентній формі ФП (р<0,05). Підвищення рівня D-димерів у плазмі крові виявилося характерним для 40 % осіб середнього віку та майже в 50 % – у літньому та старечому віці, переважно при спонтанній ГІ (р<0,05). Наявність D-димерів у крові виявлено в 40 %; 42 % та 54 % випадків при пароксизмальній, персистувальній та перманентній формі ФП
відповідно (р<0,05). Отже, пацієнти старших вікових груп незалежно від форми ФП та за наявності інсулінорезистентності характеризуються формуванням стану
гіперкоагуляції, що проявляється підвищенням рівня ПтІ, фібриногену, РФМК та D-димерів у плазмі крові порівняно з пацієнтами без інсулінорезистентності.