Спосіб виявлення клітин дифузної ендокринної системи на напівтонких зрізах

Автор(и)

  • S. M. Bilash
  • V. I. Shepitko
  • H. A. Yeroshenko

DOI:

https://doi.org/10.24061/214153

Ключові слова:

дифузна ендокринна система, напівтонкі зрізи, ідентифікація

Анотація

Спосіб виявлення клітин дифузної ендокринної системи на напівтонких зрізах включає в себе методику Грімеліуса і відрізняється тим, що для ущільнення біологічного матеріалу використовується ЕПОН812 і хімічні речовини, які є менш шкідливими для здоров’я та зменшують час проведення імпрегнації тканин для ідентифікації, визначення гістотопографії, кількісного та якісного складу апудоцитів.

Посилання

Ulitina ED, Yuzhakov VV. Modifikatsiya metoda Grimeliusa dlya identifikatsii apudotsitov na polutonkikh srezakh [Modification of the Grimelius method for the identification of apudocytes in semi-thin sections]. Arkhiv patologii. Moscow: Meditsina; 1990;52:63-4. (in Russian).

Grimelius L, Wilander E. Enterochromaffine cells in the gut’s wall. Invest Cell Path. 1980;3:3-12.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-12-29

Номер

Том 16 № 4 (64) (2012)

Розділ

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Ліцензія

Авторське право (c) 2020 S. M. Bilash, V. I. Shepitko, H. A. Yeroshenko

Ліцензії Creative Commons

Ця робота ліцензованаІз Зазначенням Авторства 3.0 Міжнародна.

Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).