Підходи до терапії резистентної артеріальної гіпертензії у пацієнтів із хронічною хворобою нирок I-III стадій

Автор(и)

  • О. М. Loboda

DOI:

https://doi.org/10.24061/223628

Ключові слова:

гіпертензія, хронічна хвороба нирок, моксонідин

Анотація

Досліджувалась ефективність застосування моксонідину (200-600 мг) у 35 пацієнтів із хронічною хворобою нирок (ХХН) I-III ст. та резистентною артеріальною гіпертензією (АГ). Артеріальний тиск (АТ) вимірювався до і через три місяці лікування моксонідином. Після лікування систолічний АТ вірогідно знизився з 153,6±8,1 до 130,7±4,6 мм рт. ст. (р<0,001). Діастолічний АТ також показав вірогідне зниження з 96,7±2,4 до 80,9±2,6 мм рт. ст. (р<0,001). 29 пацієнтів (83 %) досягли цільового рівня АТ – 130/80 мм рт. ст. і менше. Моксонідин добре переносився у всіх пацієнтів та може бути рекомендований для лікування резистентної АГ у пацієнтів із ХХН I-III ст.

Посилання

Persell SD. Prevalence of resistant hypertensioo in the United States, 2003-2008. Hypertension. 2011;57(6):1076-80.

Fagard RH. Resistant hypertension. Heart. 2012;98(3):254-61.

##submission.downloads##

Опубліковано

2012-08-30

Номер

Том 16 № 3 (63) P.2 (2012)

Розділ

ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Ліцензія

Авторське право (c) 2021 О. М. Loboda

Ліцензії Creative Commons

Ця робота ліцензованаІз Зазначенням Авторства 3.0 Міжнародна.

Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).