Ефективність контролю бронхіальної астми у дітей шкільного віку залежно від особливостей дебюту захворювання

Анотація

Бронхіальна астма (БА) є хронічним захворюванням дихальних шляхів, яке характеризується утриманням хронічного запалення бронхів, що зазвичай проявляється персистуванням респіраторних симптомів хвороби. Контроль симптомів астми у дітей і моніторинг ризику несприятливих наслідків є основною метою лікування даної патології.

Мета роботи. Оцінити ефективність досягнення й утримання контролю бронхіальної астми в дітей у процесі динамічного спостереження залежно від особливостей дебюту захворювання.

Матеріал і методи. Для вивчення особливостей перебігу та контрольованості бронхіальної астми в дітей, залежно від альтернативного початку захворювання, на базі КНП «Обласна дитяча клінічна лікарня» м. Чернівці, методом «дослід-контроль» у паралельних групах із використанням простої випадкової вибірки комплексно обстежено 319 дітей. У 257 хворих (І клінічна група) бронхіальна астма розвинулася на тлі хронічного обструктивного бронхіту, до складу ІІ клінічної групи увійшли 43 дитини, в яких БА дебютувала після перенесеної позалікарняної пневмонії, а третю (ІІІ) клінічну групу сформували 19 дітей, в яких БА верифікована після стаціонарного лікування у відділенні інтенсивної терапії з приводу астматичного статусу.

Результати дослідження. Показано, що у представників ІІІ клінічної групи, порівняно з іншими хворими, вірогідно частіше траплявся фенотип астми раннього початку та тяжкий перебіг захворювання, при цьому співвідношення шансів тяжкого перебігу БА в подальшому для цих дітей порівняно з когортою І групи становило 6,8. За результатами самооцінки контролю БА, за стандартизованими опитувальниками GINA і АСТ, а також із використанням клінічно-інструментальної оціночної шкали встановлено, що рівень контролю над захворюванням в усіх групах був недостатнім, зокрема, у дітей ІІІ клінічної групи відносно інших пацієнтів за усіма опитувальниками переважав частково-контрольований і неконтрольований перебіг БА. Проведене стандартне протизапальне базисне лікування дозволило досягти певних позитивних змін у пацієнтів клінічних груп спостереження, причому представники ІІІ клінічної групи потребували більш активної базисної протизапальної терапії, зокрема обсяг 1-го ступеня за GINA порівняно до хворих І групи призначався удвічі рідше, а 4-го – у 6,9 раза частіше.

Висновок. У пацієнтів із дебютом бронхіальної астми у вигляді астматичного статусу відносно пацієнтів із хронічним обструктивним бронхітом або пневмонією в анамнезі, у подальшому утримується гірший рівень контролю над захворюванням, причому дана когорта пацієнтів потребує більшого обсягу базисного лікування, що вимагає персоналізованого підходу до призначення терапії з обов’язковим урахуванням особливостей дебюту БА.