КРИТЕРІЇ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО ПІДХОДУ ДО ЛІКУВАННЯ ДІТЕЙ, ХВОРИХ НА ПАРОКСИЗМАЛЬНУ ВЕГЕТАТИВНУ НЕДОСТАТНІСТЬ НА ТЛІ ПАТОЛОГІЇ ШИЙНОГО ВІДДІЛУ ХРЕБТА

Анотація

Метою дослідження було вивчення клініко – інструментальних критеріїв ефективності диференційованого використання різних терапевтичних схем та створення алгоритму лікування дітей із ПВН на тлі патології ШВХ. Діти з ПВН, у яких виявлена нестабільність або/та хондродистрофічні зміни ШВХ (92 дитини), були рандомізовані для отримання лікування на дві групи (основна – 62 дитини , та 30 – група контролю). Обидві групи отримали по два курси лікування протягом шести місяців – стаціонарне лікування (10 днів) та протирецидивне лікування (три місяці). Всі діти в умовах стаціонару отримали базисну терапію. Також, діти основної групи пройшли курс метамерної рефлексотерапії (10 днів) з уведенням мікродоз (по 0,1-0,2 мл) ноотропного препарату та ціанокоболаміну в градієнтні рефлексогенні зони сегментів С1-С6. Діти групи контролю отримували ноотропний препарат внутрішньом’язово (10 днів). Протирецидивна терапія обох груп включала прийом вазоактивного препарату чотири тижні, вітамінно-мінерального комплексу три тижні, лікувальну фізкультуру, комірець Шанца. Оцінку стану мозкової гемодинаміки проводили методом РЕГ, стан активності центральної нервової  системи вивчали за  допомогою ЕЕГ, об’єктивізацію показників активності м'язів шиї та плечового пояса проводили методом поверхневої електроміографії з вирахуванням коефіцієнта адекватності (КА). Після двох курсів метамерної рефлексотерапії на тлі базисного лікування стабілізувався клінічний стан пацієнтів – нормалізувався АТ у 90 % хворих, запаморочення та непритомність відзначалися лише в 2-7 % пацієнтів, зменшилась у сім разів кількість дітей зі скаргами на болісні відчуття у спині, оніміння в руках, шум у вухах, у п’ять разів із болісною пальпацією паравертебральної ділянки, напруженням м'язів шиї та плечового пояса, у 3,5 раза – з обмеженням та хрустом у ШВХ. Також у 60 % дітей відбулася нормалізація судинного тонусу, у  два рази зменшилася кількість дітей з утрудненням венозного відтоку, у 2,5 раза рідше відзначалися зміни біоелектричної активності (БЕА) іритативного характеру, у 31,5 % дітей не виявлено асиметричних змін активності м'язів, за КА виявлені позитивні зміни в мимовільній та немимовільній активності та висока здатність м’язів до відновлення. На підставі отриманих даних (після двох курсів метамерної рефлексотерапії) створено алгоритм диференційованого підходу до лікування пароксизмальної вегетативної недостатності в дітей залежно від наявності патології в шийному відділі хребта.