ЕФЕКТИВНІСТЬ КОМБІНОВАНОГО АНТИГІПЕРТЕНЗИВНОГО ЛІКУВАННЯ У ХВОРИХ НА ГІПЕРТОНІЧНУ ХВОРОБУ ІІ СТАДІЇ ЗАЛЕЖНО ВІД ТИПУ РЕМОДЕЛЮВАННЯ ЛІВОГО ШЛУНОЧКА

Автор(и)

  • Т.Ю. Нюшко

DOI:

https://doi.org/10.24061/2413-0737.XX.1.77.2016.21

Анотація

Вивчена ефективність тривалого комбінованого антигіпертензивного лікування у хворих на гіпертонічну хворобу ІІ стадії, гіпертензивним серцем, хронічною серцевою недостатністю (ХСН) 0-І стадії з концентричною і ексцентричною гіпертрофією лівого шлуночка. У дослідження включено 110 пацієнтів (70 жінок і 40 чоловіків). Пацієнтам проводили добове моніторування артеріального тиску (АТ), ехокардіографічне дослідження, визначення функції ендотелію.
Стартова терапія включала бета-адреноблокатор бісопролол, інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту лізиноприл, діуретик гідрохлортіазид. За недостатньої ефективності трикомпонентної терапії, до неї додавали антагоніст кальцію амлодипін, що сприяло зниженню АТ до цільового рівня. Через 6 міс. відмічено достовірне зменшення проявів патологічного ремоделювання ЛШ, судин, діастолічної та ендотеліальної дисфункції.
Буковинський медичний вісник

##submission.downloads##

Номер

Том 20 № 1 (77) (2016)

Розділ

ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Ліцензія

Авторське право (c) 2017 Т.Ю. Нюшко

Ліцензії Creative Commons

Ця робота ліцензованаІз Зазначенням Авторства 3.0 Міжнародна.

Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).