ВИКОРИСТАННЯ ЗВУКОВОЇ СТИМУЛЯЦІЇ В ЛІКУВАННІ ХВОРИХ З «КАМ’ЯНОЮ ДОРІЖКОЮ» В АМБУЛАТОРНИХ УМОВАХ
DOI:
https://doi.org/10.24061/2413-0737.XX.1.77.2016.34Анотація
Проліковано 38 хворих із «кам’яною доріжкою» в амбулаторних умовах за допомогою запропонованої схеми, яка припускала розширення комплексної традиційної стандартної терапії за рахунок використання звукової стимуляції. У ході дослідження отримані суб'єктивні і об'єктивні підтвердження доцільності такого підходу. На 9-15-ту добу повне вивільнення сечовивідних шляхів від резидуальних уламків досягнуто у 26 пацієнтів (68,4 %). У 12 осіб (31,6 %) звукова стимуляція не дала позитивних наслідків. Усі 12 пацієнтів з ознаками гострого запального процесу в середньому на 4-6-ту добу спрямовані на стаціонарне лікування, де їм проведені дренуючі, а в подальшому – малоінвазивні оперативні втручання. Виявлено особливості елімінації уламків конкремента за термінами і частотою. Вони пов'язані з його розміром, локалізацією, наявністю або відсутності інфекції сечових шляхів (ІСШ) у хворих на уретеролітіаз, термінами звернення в лікувальний заклад після малоінвазивного втручання (дистанційної літотрипсії, контактної літотрипсії) .##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2017 К.С. Собчинський, С.О. Возіанов
Ця робота ліцензованаІз Зазначенням Авторства 3.0 Міжнародна.
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).