ДІАГНОСТИЧНА ЦІННІСТЬ ЛАБОРАТОРНИХ ПОКАЗНИКІВ У ПІДТВЕРДЖЕННІ НЕСТРЕПТОКОКОВОЇ ЕТІОЛОГІЇ ГОСТРИХ ТОНЗИЛОФАРИНГІТІВ У ДІТЕЙ
DOI:
https://doi.org/10.24061/2413-0737.XX.3.79.2016.135Анотація
З метою оптимізації лікування гострих тонзилофарингітів у дітей вивчено діагностичне значення окремих клініко-параклінічних тестів у верифікації нестрептококової етіології захворювання. Першу клінічну групу склали 66 дітей із нестрептококовою етіологією захворювання. До другої (ІІ) клінічної групи увійшло 33 дитини з гострим стрептококовим тонзилофарингітом. Встановлено, що у дітей із гострим нестрептококовим тонзилофарингітом реєструвався вірогідно вищий рівень еритроцитів та гемоглобіну в сироватці крові порівняно з пацієнтами ІІ клінічної групи. У 80,7 % пацієнтів із гострим нестрептококовим тонзилофарингітом відмічалося зниження вмісту інтерлейкіну8 у сироватці крові (менше 15,0 пг/мл), а в групі порівняння – у 61,2 % випадків (Р<0,05). Встановлено, що при реєстрації в сироватці крові хворих на тонзилофарингіт вміcту ІЛ-8 менше 15,0 пг/мл відносний ризик нестрептококової етіології захворювання склав – 1,7 (95 %ДІ 1,4-2,0), абсолютний ризик – 0,2, при співвідношенні шансів 2,7 (95 %ДІ 1,3-5,0).
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2017 Л.А. Іванова, І.Б. Горбатюк
Ця робота ліцензованаІз Зазначенням Авторства 3.0 Міжнародна.
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).