Гострий коронарний синдром без елевації сегмента ST у пери- та постменопаузальних жінок: ризики та особливості перебігу

Анотація

Мета. Провести порівняльний аналіз факторів ризику виникнення, особливостей клінічного перебігу гострого коронарного синдрому без елевації сегмента ST (ГКСбпST) у жінок пери- та постменопаузального періоду, залежно від гормонального статусу.
Матеріал і методи. Обстежено 112 хворих на ГКСбпST пери-та постменопаузальних жінок віком від 39 до 72 років (середній вік 58,52±0,99 року). Залежно від типу гормонального статусу всіх хворих жінок розподілили на групи: група А — 64 хворих 39-72 років (середній вік 60,77±1,16) з рівнем естрадіолу <80 пмоль/л (21,79 пг/мл) та співвідношенням ЛГ/ФСГ<1; група Б — 48 пацієнток віком 35-65 років (середній вік 52,29±1,63) з рівнями естрадіолу >80 пмоль/л та індексом ЛГ/ФСГ>1. З’ясовували особливості
перебігу шляхом порівняння основних клінічних характеристик та анамнестичнх даних пацієнток на момент госпіталізації.
Результати. Незалежно від гормонального балансу, у жінок обох груп приблизно однакова структура клінічних форм ГКСб-пST з тенденцією до переважання ІМбпST (59,37±6,13% (А) та 52,08±7,21% (Б), р>0,05). У жінок з естрогенодефіцитом групи А до розвитку ГКСбпST спостерігається в 1,3-1,5 раза більша поширеність АГ (82,81±4,72%) і стенокардії (79,69±5,02%). У жінок зі збереженим гормональним балансом (група Б) достовірно більша поширеність ЦД (31,25±5,15%), куріння (54,16±7,19%) та професійно — шкідливої праці (89,58±4,41%). У них же більша частка осіб з атиповим больовим синдромом (47,92±7,21% (Б) проти 35,93±6,93% (А), р<0,05), і відповідно, пізня (>24 год) госпіталізація в профільний стаціонар (58,33±7,11% (Б) проти 39,06±6,09% (А)), р<0,05), перебіг у них характеризувався в 1,4 раза достовірно частішим порушенням ритму і провідності (68,75±6,69% (Б) проти 48,43±6,24 (А), p<0,05). Професійно-шкідлива праця в 7,3 раза (OR=7,37±0,33, СІ=3,93-10,81), куріння — в 1,4 раза (OR=1,36±0,23, СІ=0,22-2,51), АГ- в 1,5 раза (OR=1,45±0,65, СІ=0,2-2,91) підвищує ризик розвитку ГКСбпST та його несприятливого перебігу в перименопаузальних жінок (група Б). У жінок на фоні естрогенодефіциту (група А) в 1,3 раза достовірно частіше виникають набряк легень або серцева астма (68,75±5,79%), у 48,43±6,24% з них реєструється високий ризик госпітальної летальності за шкалою GRACE (>140 балів). Порівняно з жінками групи Б вони мають втричі більший ризик розвитку повторного ІМ (OR=3,00±0,11, СІ=1,73-4,21), у 5,7 раза вищий ризик прогресування СН (OR=5,74±0,12, СІ=4,27-7,11) і вдвічі вищі шанси смерті через 6 місяців (OR=2,03±0,21, СІ=0,69-3,32). Висновки. У групі жінок з естрогенодефіцитом гострий коронарний синдром без елевації сегмента ST розвивається на фоні більшої поширеності і тривалості артеріальної гіпертензії і стенокардії в анамнезі, супроводжується тяжчим перебігом. Госпітальний та віддалений прогноз для них достовірно більш несприятливий. У жінок із відносно збереженим гормональним статусом гострий коронарний синдром без елевації сегмента ST виникає на тлі більшої поширеності куріння та впливу ксенобіотиків внаслідок тривалої професійно шкідливої праці, а також цукрового діабету, що сприяє виникненню переважно атипової симптоматики та пізньої їх госпіталізації. Перебіг гострого коронарного синдрому без елевації сегмента ST характеризується вищими рівнями систолічного артеріального тиску та пульсового артеріального тиску, частішим розвитком загрозливих аритмій, які можуть бути наслідком вищої адреносимпатикотонії на ґрунті дисестрогенії.