DOI: https://doi.org/10.24061/2413-0737.XXII.1.85.2018.19

Оптимізація персоналізованих підходів до базисного лікування персистувальної бронхіальної астми в дітей з урахуванням фенотипових та генотипових характеристик хворих

S. I. Tarnavska, N. M. Shevchuk, N. M. Kretsu, E. Z. Trekush, N. I. Kalutska

Анотація


Мета роботи — оцінити ефективність застосування інгаляційних глюкокортикостероїдів за атопічного та неатопічного фенотипів бронхіальної астми в дітей, залежно від ацетиляторного статусу.
Матеріал і методи. Проведено комплексне клінічно-імунологічне обстеження 119 дітей, хворих на бронхіальну астму. Усім дітям визначали генетичний маркер — характер ацетилювання за методом В. М. Пребстинг — В. І. Гаврилова у модифікації Тимофєєвої. Сформовано 4 клінічні групи: І група — 36 дітей з атопічною бронхіальною астмою (АБА) та повільним типом ацетилювання (середній вік пацієнтів — 13,4±0,6 року, частка хлопчиків — 69,2±2,2%), ІІ група — 30 хворих зі швидким ацетиляторним статусом та АБА (середній вік пацієнтів — 12,3±0,5 року, частка хлопчиків — 70,0±2,0%) ІІІ група — 26 пацієнтиів з неатопічним варіантом захворювання та повільним ацетиляторним фенотипом (середній вік пацієнтів — 12,6±0,6 року, частка хлопчиків — 59,1±1,6%), ІV група — 27 хворих на неатопічну бронхіальну астму (НБА) зі швидким характером ацетилювання (середній вік пацієнтів — 12,5±0,6 року; (p>0,05), частка хлопчиків — 65,2±2,0%; (p>0,05). За основними клінічними ознаками групи порівняння були зіставимі.
Результати. Встановлено, що в пацієнтів зі швидким ацетиляторним статусом та атопічною бронхіальною астмою (АБА) застосування інгаляційних глюкокортикостероїдів (ІГКС) виявилося ефективнішим, ніж у хворих із повільним типом ацетилювання та дозволило вірогідно покращити клінічно-параклінічні показники контролю, про що свідчило збільшення відносного ризику умовно задовільного рівня контролю на 68,1%, абсолютного ризику контролю бронхіальної астми — на 58,0%, при мінімальній кількості хворих, яких необхідно пролікувати для досягнення хоча б одного позитивного результату — 2,2. Водночас, у пацієнтів із неатопічним фенотипом бронхіальної астми за наявності повільного ацетиляторного статусу застосування інгаляційних глюкокортикостероїдів призводило до збільшення на 59,7% відносного ризику та на 47,0% абсолютного ризику втримання контролю над захворюванням. Висновок. Базисна протизапальна терапія бронхіальної астми з використанням інгаляційних глюкокортикостероїдів є більш ефективною у лікуванні дітей із атопічною формою захворювання та повільним ацетиляторним фенотипом за неатопічного його фенотипу.


Ключові слова


бронхіальна астма; діти; інгаляційні глюкокортикостероїди; характер ацетилювання

Повний текст:

PDF

Посилання


da Silva-Martins CL, Couto SC, Muniz-Junqueira MI. Inhaled corticosteroid treatment for 6 months was not sufficient to normalize phagocytosis in asthmatic children. Clin. Transl. Allergy. 2013;3(1):28.

Gauthier M, Ray A, Wenzel SE. Evolving Concepts of Asthma. Am. J. Respir. Crit. Care Med. 2015;192(6):660-68.

Rijssenbeek-Nouwens LH, Fieten KB, Bron AO, Hashimoto S, Bel EH, Weersink EJ. High-altitude treatment in atopic and nonatopic patients with severe asthma. Eur. Respir. J. 2012;40(6):1374-80.

Spycher BD, Kuehni CE. Asthma phenotypes in childhood: conceptual thoughts on stability and transition. Eur. Respir. J. 2016;47(2):362-65.

Sittka A, Vera J, Xin L, Schmeck B. Asthma phenotyping, therapy, and prevention: what can we learn from systems biology? Pediatric Research. 2013;73(4):543-52.

Siroux V, Gonza'lez JR, Bouzigon E, Curjuric I, Boudier A, Imboden M, et al. Genetic heterogeneity of asthma phenotypes identified by a clustering approach. Eur. Respir. J. 2014;43(2):439-52.

Thomson NC. Novel approaches to the management of noneosinophilic asthma. Ther. Adv. Respir. Dis. 2016;10(3):211-34.


Пристатейна бібліографія ГОСТ






Copyright (c) 2018 S. I. Tarnavska, N. M. Shevchuk, N. M. Kretsu, E. Z. Trekush, N. I. Kalutska

Технічний редактор журналу, к.мед.н. М. Степанченко, 2015-2018