Значення вимірюваного коефіцієнта дифузії МРТ у оцінці ранньої терапевтичної відповіді при системній терапії нирково-клітинного раку
DOI:
https://doi.org/10.24061/2413-0737.XXII.2.86.2018.33Ключові слова:
нирково-клітинний рак, системна терапія, біомаркер, вимірюваний коефіцієнт дифузії, терапевтична відповідьАнотація
Існуючі критерії оцінки ефективності системного лікування нирково-клітинного раку (НКР) не дозволяють повноцінно характеризувати глибинні зміни, що відбуваються в тканинах пухлини під дією таргетних агентів та прогнозувати ранню терапевтичну відповідь.
Мета роботи — вивчити роль вимірюваного коефіцієнта дифузії (ВКД) дифузійнозважених зображень (ДЗЗ) МРТ в оцінці ранньої терапевтичної відповіді при системній терапії хворих на розповсюджений НКР.
Матеріал і методи. У дослідження увійшло 32 хворих на розповсюджений НКР — основна група, та 30 здорових волонтерів — контрольна група. Усім хворим на НКР, як перша лінія терапії, призначався пазопаніб у дозуванні 800 мг перорально 1 раз на добу. Як базове (за 0-5 днів до початку системної терапії) та контрольне (через 1 місяць, у середньому 1,10±0,25 місяця) обстеження, усім хворим проводили МРТ із контрастним посиленням та із включеною додатково до стандартного протоколу сканування послідовністю ДЗЗ із b-значенням = 0 та 800 сек/мм2.
Результати. Отримана достовірна різниця у середньому значенні ВКД через 1 місяць після початку лікування у підгрупах: при частковій відповіді (ЧВ) середній ВКД складав 1,36±0,16×10-3 мм2/с, при стабілізації захворювання (СЗ) — 1,57±0,12×10-3 мм2/с та при прогресі захворювання (ПЗ) — 1,77±0,06×10-3 мм2/с. У підгрупі із ЧВ спостерігали зниження даного показника в середньому на ↓19,11±10,64% (95% ДІ=12,35-25,87); у підгрупі із СЗ — зниження в середньому на ↓7,66±6,72% (95% ДІ=2,86-12,47); а в підгрупі із ПЗ, навпаки, зростання в середньому на ↑1,11±2,46% (95% ДІ= –0,64-2,67), р<0,001.
Висновок. Показник вимірюваного коефіцієнта дифузії, на відміну від розміру первинної пухлини, об’єктивно відображає ранні зміни, які мають місце в тканинах розповсюдженого конвенційного нирковоклітинного раку під впливом системного лікування пазопанібом, що може бути використане для оцінки ранньої терапевтичної відповіді.
Посилання
Ljungberg B, Albiges L, Bensalah K, Bex A, Giles RH, Hora M, et al. EAU Guidelines on Renal Cell Carcinoma 2017. Arnhem: European Association of Urology. 2017. 1-66 p.
Wahl RL, Jacene Н, Kasamon Y, Lodge MA. From RECIST to PERCIST: Evolving Considerations for PET Response Criteria in Solid Tumors. J Nuclear Med. 2009;50(Suppl 1):122S-50S.
Nathan PD, Vinayan А, Stott D, Juttla J, Goh V. CT Response Assessment Combining Reduction in Both Size and Arterial Phase Density Correlates with Time to Progression in Metastatic Renal Cancer Patients Treated with Targeted Therapies. Cancer Biol Ther. 2010;9(1):15-9.
Grünwald V, Lin Х, Kalanovic D, Simantov R. Early Tumour Shrinkage: A Tool for the Detection of Early Clinical Activity in Metastatic Renal Cell Carcinoma. Eur Urol. 2016;70(6):1006-15.
Krajewski KM, Nishino М, Ramaiya NH, Choueiri TK. RECIST 1.1 Compared with RECIST1.0 in Patients with Advanced Renal Cell Carcinoma Receiving Vascular Endothelial Growth Factor-Targeted Therapy. AJR Am J Roentgenol. 2015;204(3):W282-8.
Rosen MA. Use of Modified RECIST Criteria to Improve Response Assessment in Targeted Therapies: Challenges and Opportunities. Cancer Biol Ther. 2010;9(1):20-2.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2018 Y. O. Mytsyk
Ця робота ліцензованаІз Зазначенням Авторства 3.0 Міжнародна.
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
