DOI: https://doi.org/10.24061/2413-0737.XXII.2.86.2018.44

Порівняльна оцінка ефективності різних типів антигіпертензивної терапії у хворих на артеріальну гіпертензію й ожиріння

О. V. Shaparenko, P. G. Kravchun

Анотація


Мета роботи — провести порівняльну оцінку ефективності різних типів антигіпертензивної терапії у хворих на артеріальну гіпертензію й ожиріння на підставі дослідження динаміки показників вуглеводного, ліпідного, адипокінового обмінів і структурно-функціональних параметрів серця.
Матеріал і методи. У дослідженні взяли участь 70 хворих на артеріальну гіпертензію із супутнім ожирінням. Дизайн дослідження складався з наступних етапів:
І етап — усім хворим на артеріальну гіпертензію й ожиріння призначався раміприл у добовій дозі 5 мг. За два тижні проводився контроль артеріального тиску: 26 хворих (37,14%) досягли цільових рівнів артеріального тиску (<130/80 мм рт. ст.).
На ІІ етапі у хворих, що не мали клінічного ефекту, дозу раміприлу збільшено до 10 мг, що призвело до досягнення цільових рівнів артеріального тиску через два тижні ще у 8 осіб (11,43%).
Із метою проведення порівняльної оцінки ефективності різних типів антигіпертензивної терапії в подальшому дизайн дослідження виглядав наступним чином: було сформовано дві підгрупи спостереження: перша група (n=20), пацієнти котрої додатково до раміприлу 10 мг отримали амлодипін у добовій дозі 5 мг; друга група (n=16), де було призначено лерканідипін у добовій дозі 5 мг (ІІІ етап).
IV етап відбувався через три місяці, протягом якого оцінювали параметри вуглеводного, ліпідного, адипокінового обмінів і структурно-функціональні параметри серця.
Учасникам дослідження визначено рівень ірисину, несфатину‑1, а також рівень інсуліну крові натщесерце методом імуноферментного аналізу, рівень глюкози глюкозооксидантним методом.
Результати. Вірогідних відмінностей щодо динаміки рівнів глюкози натщесерце, загального холестерину, холестерину ліпопротеїдів низької щільності, коефіцієнта атерогенності, товщини задньої стінки лівого шлуночка і фракції викиду встановлено не було ні у 1-й, ні у 2-й групах (р>0,05). У пацієнтів 1-ї групи через три місяці лікування відбулись такі
зміни: рівень систолічного артеріального тиску знизився на 24,93%, діастолічного артеріального тиску — на 14,15%, інсуліну — на 26,69%, індексу НОМА — на 24,42%, несфатину‑1 — на 27,67%, холестерину ліпопротеїдів дуже низької щільності — на 26,98%, тригліцеридів — на 28,15%, кінцевого діастолічного об'єму — на 18,73%, кінцевого діастолічного об'єму — на 35,27%, кінцевий систолічний розмір — на 26,80%, кінцевий діастолічний розмір — на 35,13%, товщина міжшлуночкової перегородки — на 6,08%, а рівні ірисину та холестерину ліпопротеїдів високої щільності, навпаки, підвищились на 48,15% і 22,30% відповідно (р<0,05). На тлі лікування раміприлом у комбінації з лерканідипіном відзначено зменшення рівнів систолічного артеріального тиску на 26,06%, діастолічного артеріального тиску — на 15,78%, інсуліну — на 44,26%, індексу НОМА — на 45,59%, несфатину‑1 — на 55,94%, холестерину ліпопротеїдів дуже низької щільності — на 35,59%, тригліцеридів — на 41,67%, кінцевого систолічного об'єму — на 19,54%, кінцевого діастолічного об'єму — на 38,52%, кінцевий систолічний розмір — на 24,61%, кінцевий діастолічний розмір — на 31,70% і підвищення рівня ірисину — на 57,28%, холестерину ліпопротеїдів високої щільності — на 28,22% (р<0,05). Отже, проведене дослідження довело ефективність використання обох схем лікування у хворих на артеріальну гіпертензію й ожиріння за рахунок позитивного впливу на показники вуглеводного, ліпідного та адипокінового обмінів, а також морфофункціональні параметри серця у вигляді зменшення інсулінемії, ступеня інсулінорезистентності, несфатинемії, зменшення проатерогенних і збільшення антиатерогенних фракцій ліпідограми, ірисинемії, покращення геометрії лівого шлуночка. Проведений порівняльний аналіз продемонстрував відсутність змін щодо рівнів систолічного артеріального тиску, діастолічного артеріального тиску, глюкози натщесерце, загального холестерину, холестерину ліпопротеїдів низької щільності, коефіцієнта атерогенності, кінцевого діастолічного об'єму, кінцевого систолічного об'єму, кінцевого діастолічного розміру, кінцевий систолічний розмір, товщину міжшлуночкової перегородки, товщини задньої стінки лівого шлуночка, фракції викиду у хворих на артеріальну гіпертензію й ожиріння залежно від двох запропонованих схем лікування (р>0,05). Проте слід відзначити, що у пацієнтів 2-ї групи гуморально-метаболічні показники набули більш суттєвих змін. Так, у пацієнтів 2-ї групи рівень інсуліну зменшився на 17,57% більше порівняно з пацієнтами 1-ї групи, індексу НОМА — на 21,17%, несфатину‑1 — на 28,27%, холестерину ліпопротеїдів дуже низької щільності — на 8,61%, тригліцеридів — на 13,52%, а рівень ірисину підвищився на 9,13%, холестерину ліпопротеїдів високої щільності — на 5,92% (р<0,05). Порівняльний аналіз вказує на те, що призначення комбінації інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту та антагоністів кальцію у хворих на артеріальну гіпертензію й ожиріння, за результатами нашого дослідження, є обґрунтованим. Перевагу слід надавати застосуванню раміприлу та лерканідипіну за рахунок більш позитивного впливу на показники вуглеводного, ліпідного та адипокінового обмінів. Висновки. У лікуванні хворих на артеріальну гіпертензію й ожиріння, у разі неефективності монотерапії інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту, перевагу слід надавати призначенню комбінації інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту й антагоністів кальцію. Застосування раміприлу та лерканідипіну більш доцільне у хворих з коморбідністю артеріальної гіпертензії й ожиріння за рахунок кращого впливу на стан гуморальних та метаболічних показників.


Ключові слова


артеріальна гіпертензія; ожиріння; несфатин-1; ірисин; антигіпертензивна терапія

Повний текст:

PDF

Посилання


Whelton PK, Carey RM, Aronow WS, Casey DE, Collins KJ, Dennison Himmelfarb C, еt al. 2017 ACC/AHA/AAPA/ABC/ACPM/AGS/APhA/ASH/ASPC/NMA/PCNA Guideline for the Prevention, Detection, Evaluation, and Management of High Blood Pressure in Adults: Executive Summary: A Report of the American College of Cardiology/American Heart Association Task Force on Clinical Practice Guidelines. Hypertension. 2018;71(6):1269-324 doi: 10.1161/HYP.0000000000000066.

Pro zatverdzhennia ta vprovadzhennia medyko-tekhnolohichnykh dokumentiv zi standartyzatsii medychnoi dopomohy pry arterial'nii hipertenzii [On Approving and Implementation of Medical-Technological Documents on Standardization of Medical Assistance in Arterial Hypertension]. Nakaz Ministerstva okhorony zdorov'ia Ukrainy № 384 vid 24.05.2012 [Internet] [cited 2018 Mar. 12]. Available from: http://mtd.dec.gov.ua/images/ dodatki/384_2012/2012_384_nakaz.pdf. (in Ukrainian).

Arterial'na hipertenziia. Onovlena ta adaptovana klinichna nastanova, zasnovana na dokazakh 2012 [Arterial hypertension. Updated and adapted clinical trial based on evidence of 2012] [Internet] [cited 2018 Mar 12]. Available from: http://mtd.dec.gov.ua/images/ dodatki/384_2012/384_2012_kn_ag.pdf (in Ukrainian).

Kidambi S, Kotchen TA. Treatment of hypertension in obese patients. Am J Cardiovasc Drugs. 2013;13(3):163-75.

Grassi G, Seravalle G, Dell'Oro R, Trevano FQ, Bombelli M, Scopelliti F, et al. Comparative effects of candesartan and hydrochlorothiazide on blood pressure, insulin sensitivity, and sympathetic drive in obese hypertensive individuals: results of the CROSS study. J Hypertens. 2003;21(9):1761-9. doi: 10.1097/01.hjh.0000084718.53355.69.

Higaki J, Komuro I, Shiki K, Lee G, Taniguchi A, Ikeda H, et al. Effect of hydrochlorothiazide in addition to telmisartan/ amlodipine combination for treating hypertensive patients uncontrolled with telmisartan/amlodipine: a randomized, double-blind study. Hypertension Res. 2017;40(3):251-8. doi:10.1038/hr.2016.124.

Nedogoda SV, Ledyaeva AA, Chumachok EV, Tsoma VV, Mazina G, Salasyuk AS, et. al. Randomized trial of perindopril, enalapril, losartan and telmisartan in overweight or obese patients with hypertension. Clin Drug Investig. 2013;33(8):553-61. doi: 10.1007/s40261-013-0094-9.

Thoenes M, Neuberger HR, Volpe M, Khan BV, Kirch W, Böhm M. Antihypertensive drug therapy and blood pressure control in men and women: an international perspective. J Hum Hypertens. 2010;24(5):336-44. doi: 10.1038/ jhh.2009.76.

Taddei S. Combination therapy in hypertension: what are the best options according to clinical pharmacology principles and controlled clinical trial evidence? Am J Cardiovasc Drugs. 2015;15(3):185-94. doi: 10.1007/s40256-015-0116-5.

Tóth K. Antihypertensive efficacy of triple combination perindopril/indapamide plus amlodipine in high-risk hypertensives: results of the PIANIST study (Perindopril-Indapamide plus AmlodipiNe in high rISk hyperTensive patients). Am J Cardiovasc Drugs. 2014;14(2):137-45. doi: 10.1007/s40256-014-0067-2.

Reaven GM, Clinkingbeard C, Jeppesen J, Maheux P, Pei D, Foote J, et al. Comparison of the hemodynamic and metabolic effects of low-dose hydrochlorothiazide and lisinopril treatment in obese patients with high blood pressure. Am J Hypertens. 1995;8(5.1):461-6.

Engeli S, Negrel R, Sharma AM. Physiology and pathophysiology of the adipose tissue renin-angiotensin system. Hypertension. 2000;35(6):1270-7.

Tuck ML. Metabolic considerations in hypertension. Am J Hypertens. 1990;3(12.2):355S-365S.

Starchenko TH, Pen'kova MIu, Mysnychenko OV, Yushko KO, Shkapo VL, Litvinova OM. Zastosuvannia tr'okhkomponentnoi antyhipertenzyvnoi terapii pry hipertonichnii khvorobi na tli ozhyrinnia [Application of three-component antihypertensive therapy with hypertension in obesity]. Visnyk problem biolohii i medytsyny. 2017;3(4):235-8. (in Ukrainian).


Пристатейна бібліографія ГОСТ






Copyright (c) 2018 О. V. Shaparenko, P. G. Kravchun

Технічний редактор журналу, к.мед.н. М. Степанченко, 2015-2018