Хронічний некалькульозний холецистит та цукровий діабет типу 2: клінічно-інструментальні особливості коморбідної патології

Анотація

Мета роботи — виявити особливості клінічного перебігу та інструментальних змін при поєднанні хронічного некалькульозного холециститу (ХНХ) та цукрового діабету (ЦД) типу 2.
Матеріал і методи. Клінічне обстеження проведено в 120 осіб, хворих на ЦД типу 2 та ХНХ. Всі хворі були розподілені на дві групи залежно від наявності ХНХ та поєднаної патології: 1‑ша група — особи, хворі на ЦД типу 2 та ХНХ, 2‑га група — особи, хворі на ізольований ХНХ. Проведено ретельне обстеження з використанням загальноприйнятих клінічних, лабораторних, біохімічних, інструментальних досліджень. Усім пацієнтам проведено багатомоментне дуоденальне зондування (БДЗ) та ультразвукове дослідження (УЗД) органів черевної порожнини.
Результати. Больовий синдром спостерігався у 100% пацієнтів 2‑ї групи та в 51,7% осіб 1‑ї групи. Відзначено вірогідну різницю інтенсивності больового синдрому в досліджуваних осіб. Провідними симптомами диспепсичного синдрому серед хворих були метеоризм та нудота. У пацієнтів із поєднаною патологією переважали ознаки ваготонії: емоційна лабільність, мерзлякуватість та спрага. При проведенні УЗД у всіх осіб спостерігалися всі ехографічні ознаки ХНХ. Позитивний ультразвуковий симптом Мерфі спостерігався лише у 87,1% осіб 1‑ї групи та 100% пацієнтів 2‑ї групи. Враховуючи дані УЗД та БДЗ, у всіх обстежених хворих виявлено гіпотонічно-гіпокінетичну дискінезію жовчовивідних шляхів, яка проходила тяжче у пацієнтів із поєднаною патологією.
Висновки. В осіб, хворих на хронічний некалькульозний холецистит та цукровий діабет типу 2, больовий синдром наявний лише в половини обстежених осіб із його незначною інтенсивністю, у той час як у хворих на ізольований хронічний некалькульозний холецистит був наявний больовий синдром у 100% обстежених з помірною його інтенсивністю та появи больового синдрому через 1–1,5 години після їди. У пацієнтів 1‑ї групи вірогідно частіше переважали закрепи та метеоризм, що, ймовірно, пов’язано з наявною діабетичною автономною нейропатією. У структурі астеновегетативного синдрому в пацієнтів 1‑ї групи переважали ознаки ваготонії, які свідчать про суттєвіші порушення гомеостазу організму в осіб даної категорії порівняно з особами 2‑ї групи. Ультрасонографічно встановлено, що у хворих на хронічний некалькульозний холецистит та цукровий діабет типу 2 спостерігалося потовщення стінок, нерівність та наявність деформацій, збільшення розмірів жовчного міхура, зниження порогу больової чутливості при перевірці ультразвукового симптому Мерфі, наявність гіпотонічно-гіпокінетичної дискінезії.