Цитопротекторна та метаболічна терапія пацієнтів з перенесеним Q-QS та не-Q інфарктом міокарда, ускладненим декомпенсованою серцевою недостатністю у фокусі виконання дозованих фізичних навантажень

Анотація

Мета роботи — встановити ефективність відновного лікування хворих з декомпенсованою серцевою недостатністю (СН) у ранньому та пізньому постінфарктному періоді, застосовуючи бурштинову кислоту та препарати аргініну, оцінити їх вплив на толерантність до фізичних навантажень. Матеріал і методи. Обстежено 120 хворих з діагнозом Q-QS та не-Q інфаркт міокарда, (ІМ) в яких зафіксована декомпенсована хронічна серцева недостатність (ХСН) II А-Б стадії за класифікацією В. Х. Василенка та М. Д. Стражеска, III–IV ФК (за NYHA). Хворі з діагнозом Q-QS ІМ (60 пацієнтів) були сформовані у чотири групи залежно від отриманих методів лікування. Аналогічно сформовані у чотири групи пацієнти з діагнозом не-Q ІМ (60 пацієнтів). Усім пацієнтам виконано тест шестихвилинної ходьби (ТШХ) за стандартною методикою в ранковий час, у лікарняному коридорі, довжиною 30–50 м. Перед початком ходи зафіксовано частоту серцевих скорочень (ЧСС), артеріальний тиск (АТ)(систолічний та діастолічний) та виконано електрокардіографію (ЕКГ) у 12 стандартних відведеннях. Критерії припинення тесту: біль у грудній клітці, тяжка задишка, судоми кінцівок, запаморочення, шаткість ходьби, потовиділення, різка блідість, спожитий O2 (SpO2) менше 86%. Результати. Оцінюючи появу клінічних ознак під час виконання фізичних навантажень у хворих, що перенесли Q-ІМ, констатовано, що такі ознаки, як ангінальний больовий синдром, порушення ритму та запаморочення у групі хворих стандартного лікування не лише зменшувались, а навпаки, мали схильність до зростання. У той же час, застосування бурштинової кислоти, препаратів аргініну та їх поєднання сприяло суттєвому зменшенню клінічних ознак неадекватності дозованих навантажень. Так, наприклад, ангінальний больовий синдром, який на початку лікування супроводжував фізичні навантаження в 60%, 73,3%, 66,7% хворих вказаних груп, через два місяці лікування залишався лише у третини осіб, відповідно 20%, 26,7%, 13,3%. Аналогічні закономірності мала динаміка випадків запаморочення та поява ціанозу/блідості. Аналізуючи динаміку клінічних ознак при виконанні фізичних навантажень у пацієнтів, що перенесли не-Q ІМ, встановлено незначне зменшення таких ознак, як ангінальний больовий синдром, задишка, порушення ритму, запаморочення у групі осіб, які отримували стандартне лікування. При цьому, застосування бурштинової кислоти, препаратів аргініну, а особливо їх поєднання, значно зменшило клінічні ознаки неадекватної відповіді на фізичні навантаження. Також, пройдена дистанція у пацієнтів, що перенесли Q ІМ, ускладнений декомпенсованою СН протягом першого та, особливо, другого місяця лікування, супроводжувалось вірогідно (р<0,05) меншим значенням ЧСС, систолічним артеріальним тиском (САТ) та діастолічним артеріальним тиском (ДАТ) як у стані спокою, так і після виконання навантаження. Пацієнти останньої групи, які до лікування проходили (174,87±1,92) м, через два місяці лікування виконували (369,00±4,71) м (р<0,05). ЧСС у таких хворих на початку терапії зростала з (88,27±2,5) уд/хв до (105,4±3,22) уд/хв (р<0,05) (на висоті навантаження). Схожі закономірності спостерігались і при аналізі таких показників, як метаболічні еквіваленти (МЕТ) та спожитого О2. У процесі лікування хворих із перенесеним не-Q ІМ, ускладненим декомпенсованою СН всіх груп, спостерігали поступове збільшення толерантності до фізичних навантажень і розширення рухового режиму. Так, за даними ТШХ, як через місяць спостереження, так і через два місяці у всіх групах хворих відзначено достовірний (р<0,05) приріст пройденої за 6 хвилин дистанції. Окрім того, виконання тесту на першому і, особливо, другому місяці лікування супроводжувалось вірогідно (р<0,05) меншим зменшенням ЧСС, як у вихідному стані, так і після тесту. Водночас, незважаючи на однобічність вірогідної динаміки вказаних характеристик ТШХ за умов стандартного лікування сприятлива динаміка була менш значною. У цілому, відзначено поступове зменшення ЧСС у спокої і значно менший її приріст на висоті навантаження. Формування сприятливого гемодинамічного забезпечення фізичних навантажень у хворих описаних груп констатовано і за динамікою як САТ, так і ДАТ. Подібні закономірності відзначені і при аналізі МЕТ та спожитого О2. Висновки. У пацієнтів із декомпенсованою серцевою недостатністю, що виникла після перенесеного гострого інфаркту міокарда, базисна терапія з додаванням препаратів аргініну та бурштинової кислоти сприяє покращенню показників тесту шестихвилинної ходьби, його індивідуального сприйняття. Бурштинова кислота та препарати аргініну в поєднанні зі стандартною терапією у пацієнтів з інфарктом міокарда та декомпенсованою серцевою недостатністю дозволяє покращити клінічні ознаки виконання фізичних навантажень, з формуванням у таких осіб нижчого функціонального класу серцевої недостатності.