Роль гіперкортизолемії в поєднаному перебігу ішемічної хвороби серця, цукрового діабету типу 2 та анемії
DOI:
https://doi.org/10.24061/2413-0737.XXIV.3.95.2020.74Ключові слова:
ішемічна хвороба серця, цукровий діабет типу 2, анемія, кортизолАнотація
Мета роботи – дослідження динаміки змін синтезу кортизолу у пацієнтів старших вікових груп з ішемічною хворобою серця (ІХС) з коморбідними цукровим діабетом типу 2 (ЦД) та анемічним синдромом (АС).
Матеріал і методи. Рівень кортизолу в крові досліджували в 40 пацієнтів старшого віку з ІХС з коморбідними ЦД і АС різного ступеня тяжкості. Контрольну групу склали 12 пацієнтів з ІХС без супутніх захворювань, які за статтю та віком достовірно не відрізнялися від пацієнтів дослідних груп. Також досліджені можливі ефекти телмісартану на ступінь хронічної гіпоксії.
Результати. У пацієнтів літнього та старечого віку з ІХС та коморбідним АС, як і у випадку ІХС та АС на тлі ЦД, спостерігається активація синтезу кортизолу, ймовірно, у відповідь на гіпоксію як фактор стресу при анемії. Ступінь вираженості виявлених змін різниться залежно від ступеня тяжкості супутньої анемії. Не спостерігалося нормалізації вмісту кортизолу в крові в жодній із дослідних груп, незалежно від призначеного лікування інгібіторами АПФ або телмісартаном.
Висновки. У пацієнтів з ішемічною хворобою серця, як і при коморбідному перебігу ішемічної хвороби серця та цукровим діабетом, має місце збільшення секреції кортизолу у відповідь на анемічну гіпоксію. Із прогресуванням ступеня тяжкості анемічного синдрому рівень кортизолу в крові поступово знижується. Зниження напруженості стрес-лімітувальних систем організму в результаті призначення телмісартану може сприяти усуненню несприятливих ефектів гіперкортизолемії на прогресування ішемічної хвороби серця, особливо на тлі супутніх цукрового діабету типу 2 та анемії.
Посилання
Russell G, Lightman S. The human stress response. Nat Rev Endocrinol. 2019;15(9):525-34. DOI: 10.1038/s41574-019-0228-0.
Cozma S, Dima-Cozma LC, Ghiciuc CM, Pasquali V, Saponaro A, Patacchioli FR. Salivary cortisol and α-amylase: subclinical indicators of stress as cardiometabolic risk. Braz J Med Biol Res. 2017;50(2):e5577. doi: 10.1590/1414-431X20165577.
Kawada T. Survival risk of salivary cortisol and serum N-terminal pro-hormone B-type natriuretic peptide in patients with systolic heart failure. Int J Cardiol. 2016;222:1054. doi: 10.1016/j.ijcard.2016.01.192.
Hammer F, Deutschbein T, Marx A, Güder G. High evening salivary cortisol is an independent predictor of increased mortality risk in patients with systolic heart failure. Int J Cardiol. 2016;203:69-73.
Neary NM, Booker OJ, Abel BS, Matta JR, Muldoon N, Sinaii N, et al. Hypercortisolism is associated with increased coronary arterial atherosclerosis: analysis of noninvasive coronary angiography using multidetector computerized tomography. J Clin Endocrinol Metab. 2013;98(5):2045-52. DOI: 10.1210/jc.2012-3754.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 N. D. Pavliukovych, O. V. Pavliukovych, V. O. Shuper, O. V. Zaliavska
Ця робота ліцензованаІз Зазначенням Авторства 3.0 Міжнародна.
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
