Особливості атопічної реактивності у дітей, хворих на бронхіальну астму

Анотація

Бронхіальна астма - хронічне захворювання, яке характеризується зворотною обструкцією дихальних шляхів із клінічними проявами епізодів свистячих хрипів, що повторюються, запаленням дихальних шляхів, їхнього гіперреактивністю. Своєчасна діагностика бронхіальної астми в ранньому дитячому віці дозволить призначити адекватну терапію і контрольоване ведення хворих, що в майбутньому зменшить ризики розвитку серйозних ускладнень та покращить якість життя пацієнтів.
Мета дослідження. Виявити впливові чинники на прояви атопічної реактивності у дітей, хворих на бронхіальну астму залежно від вмісту специфічних до антигенів домашнього пилу IgE в сироватці крові, для оптимізації менеджменту захворювання.
Матеріал і методи. Проведено комплексне клініко-параклінічне обстеження 79 дітей шкільного віку, хворих на атопічну бронхіальну астму, в Обласній дитячій клінічній лікарні та Міській дитячій поліклініці м. Чернівці. За концентрацією специфічного IgE до алергену домашнього пилу пацієнтів було розподілено на дві клінічні групи. До першої (І) клінічної групи увійшло 55 дітей, у яких концентрація даних антитіл у крові перевищувала 3,5 kU/l, до другої групи (ІІ) увійшли 24 пацієнти, у яких рівень специфічного IgE був нижче зазначеного показника. За основними клінічними ознаками групи порівняння були зіставленими.
Результати. Виявлено, що частка пацієнтів першої групи, які мали контакт із тютюнопалінням батьків, переважала стосовно групи порівняння. Постійний контакт із тютюновим димом, коли в родині дану шкідливу звичку мають обидва батьки, збільшує ймовірність розвитку гіперчутливості до домашнього пилу хворих на астму дітей практично у 9 разів. Водночас у даних хворих бронхіальна астма частіше поєднувалась із атопічним дерматитом, натомість, низька концентрація специфічного IgE до домашнього пилу асоціювалася з коморбідністю астми з алергічним ринітом. Ризик середньотяжкого перебігу бронхіальної астми відносно тяжкого у пацієнтів із низькою концентрацією IgE значно зростає. Імовірність розвитку фенотипів астми пізнього початку та астми фізичної напруги у дітей із низькою концентрацією специфічного IgE до домашнього пилу зростає у 3 та 2 рази відповідно. Кількість школярів, у яких виявлено надзвичайно високу концентрацію IgE (більше 100 kU/l) до антигенів кліща D. Pteronissinus, вдвічі переважала таку в групі порівняння, а в кожного другого пацієнта також реєструвався дуже високий рівень антитіл до кліща D. Farinae.
Висновок. У дітей із атопічною гіперчутливістю до алергенів домашнього пилу зростають шанси коморбідного перебігу бронхіальної астми та атопічного дерматиту, розвитку астми пізнього початку та фізичної напруги, перебіг астми значно тяжчий, що необхідно враховувати при персоналізації специфічної терапії захворювання.