Застосування біоритмологічного методу в лікуванні хворих на гіпертонічну хворобу
Ключові слова:
артеріальна гіпертензія; варіабельність ритму серцяАнотація
У статті представлені результати ефективності комплексного лікування хворих на гіпертонічну хворобу із застосуванням методу індивідуального адаптивного біокерування (МІАБ). У дослідження залучено 60 хворих на гіпертонічну хворобу, з яких сформовані дві клінічних групи. На підставі даних дослідження встановлено, що в основній групі збільшилася парасимпатична і знизилася симпатична активність, покращали показники адаптації і регуляції (за даними показників варіабельності ритму серця), ефективно знизився АТ.
Посилання
Baevskiy RM. Analiz variabel'nosti serdechnogo ritma pri ispol'zovanii razlichnykh ekhokardiograficheskikh sistem [Analysis of heart rate variability when using various echocardiographic systems]. Chelyabinsk: Izd-vo T.Lur'e; 2002. 62 p. (in Russian).
Mironov VA. Variabel'nost' serdechnogo ritma pri gipertonicheskoy bolezni [Heart rate variability in hypertension] [Internet]. Available from: http://www.incart.ru/articlе. (in Russian).
Zaslavskaya RM. Khronodiagnostika i khronoterapiya zabolevaniy serdechno-sosudistoy sistemy [Chronodiagnosis and chronotherapy of diseases of the cardiovascular system]. Moscow: Meditsina; 1991. 317 p. (in Russian).
Komarov FI, Bryukhovetskiy AG, Buval'tsev VI. Bioritmologicheskie aspekty gipertonicheskoy bolezni [Biorhythmological aspects of hypertension]. Voenno-meditsinskiy zhurnal. 1986;9:24-9. (in Russian).
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2022 О. Болишева, А. Зуйкова, О. Пашков
Ця робота ліцензованаІз Зазначенням Авторства 3.0 Міжнародна.
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
