Ефективність ендодонтичного лікування кореневих каналів залежно від вибору силера

Анотація

Мета дослідження – визначення ефективності ендодонтичного лікування при застосуванні різних груп силерів, спираючись на віддалені результати рентгенологічного обстеження.
Матеріал і методи. Проведено аналіз даних різних видів рентгенологічного обстеження (результати комп’ютерної томографії, цифрової ортопантомографії та прицільної цифрової рентгенографії) зубів, де проведено ендодонтичне лікування кореневих каналів з використанням силерів на основі цинк-оксид-евгенолу чи резорцин-формаліну (активні силери), або силери на основі епоксидних смол (пасивні силери). Проведено оцінку рентгенологічної картини 579 зубів та 1120 коренів зокрема, на основі рентгенологічних знімків пацієнтів віком від 18 до 68 років. Для статистичної обробки матеріалу дослідження застосовані комп’ютерні програми на основі Microsoft Excel 2019.
Результати. Встановлено, що зміни періапікальних тканин спостерігались достовірно рідше при використанні силерів на основі епоксидних смол, у середньому, на 27,42%. Рентгенологічні зміни були відсутні на 21,92% частіше при застосуванні активних силерів, що, ймовірно, пов’язано з більшою
частотою їх застосування в обстеженій групі пацієнтів. Виявлено, що у (62,67±3,95)% випадків періапікальні зміни наявні, коли рівень обтурації становив більше 3 мм до верхівки кореня та з використанням активних силерів, у той час як при використанні силерів на основі епоксидних смол періапікальні зміни траплялись значно частіше - у (82,43±4,42)%. Визначено, що при збереженій герметизації гирлової частини періапікальні зміни відзначали у (55,71±3,43)% при використанні активних силерів, тоді як при порушеній герметизації дані зміни траплялись вірогідно частіше – у (69,16±2,63)%. Однак при використанні пасивних силерів та розгерметизації системи кореневих каналів, періапікальні зміни були тільки у (30,84±2,63)%, що може свідчити про високі герметизуючі властивості силерів на основі епоксидних смол.
Висновки. Періапікальні зміни траплялися достовірно рідше у кореневих каналах пацієнтів, пломбування яких було проведено силерами на основі епоксидних, відсутність періапікальних змін визначали на 27,42% частіше, ніж при використанні активних силерів. При рівні обтурації 3 мм і >3 мм до верхівки кореневого каналу, пломбування активними силерами давало кращу ефективність за рахунок достовірно нижчої кількості ускладнень у вигляді періапікальних змін. При порушеній герметизації періапікальні зміни трапляються значно частіше, ніж при збереженій, особливо при застосуванні активних силерів і становлять (69,16±2,63)% випадків.