Вплив ендогенних антимікробних пептидів (HNPs1-3 та LL-37) на перебіг виразки дванадцятипалої кишки у дітей

Анотація

Виразка дванадцятипалої кишки в дітей характеризується значною поширеністю, частим розвитком серйозних ускладнень та необхідністю великих фінансових асигнувань для реалізації лікувальних програм. Антимікробні пептиди мають імуномодулюючу функцію та можуть використовуватися як маркери тяжкості запального процесу.
Мета дослідження – дослідити концентрацію HNPs 1-3 та LL-37 у дітей із виразкою дванадцятипалої кишки.
Матеріал і методи. Проведено дослідження 47 дітей, хворих на виразку дванадцятипалої кишки, віком 7–18 років із визначенням антигену CagA HР у калі методом імуноферментного аналізу, рівнів HNPs 1-3 та LL-37 у плазмі крові методом імуноферментного аналізу на аналізаторі "PrisMatic" IN013 модель 4301 тест-системами "MyBioSourse, Inc.", США. Всім дітям проведено комплексне клінічне та інструментально-лабораторне дослідження (топографічна інтрагастральна рН-метрія, ендоскопічне дослідження з прицільною біопсією для морфологічного дослідження та визначенням НР).
Результати. Інфікованість НР становила 76,6% осіб із ВДПК. У 80% виявлявся токсигенний CagA штам НР. У переважної більшості дітей, хворих на ВДПК, діагностовано виразкові дефекти малого розміру. Майже з однаковою частотою траплялися ІІ та ІІІ ступінь активності запалення (44,6% та 34% осіб), тоді як І ступінь траплявся лише у 21,3% випадків. Середній рівень HNP1-3 у дітей із ВДПК становив 46,56 ± 8,52 нг/мл, LL-37 - 269,9±26,53 нг/мл. Встановлено прямі вірогідні зв’язки між рівнями HNP1-3 і LL-37 та тяжкістю перебігу й активністю запального процесу.
Висновок. Встановлено підвищені рівні LL-37 та HNPs 1-3 у плазмі крові дітей, хворих на виразку дванадцятипалої кишки, асоційовану з CagA штамами Helicobacter pylori. Достовірно вищі рівні LL-37 та HNPs 1-3 зареєстровані при тяжкому перебігу хвороби та активному запальному процесі, що вказує на прямий вплив антимікробних пептидів на характер перебігу патологічного процесу.