Формування професійної компетентності у студентів-медиків в умовах дистанційного навчання

Анотація

Актуальність. Підвищення якості медичної підготовки майбутніх лікарів відбувається на основі впровадження інноваційних форм навчання, а саме компотентісного підходу в навчальний процес, що забезпечує формування у студентів компетенцій та рівнів компетентностей фахівців-випускників вищих медичних навчальних закладів. Сьогодні головним завданням вищої медичної освіти є впровадження компетентнісного підходу у фахову підготовку майбутніх спеціалістів, що полягає не тільки у формуванні професійних знань та навиків, але і підготовку сучасного, вмотивованого компетентного лікаря, який глибоко усвідомлює свою надважливу роль у соціумі. Головними складовими професійної компетентності являється здатність отримувати та використовувати знання за допомогою клінічного мислення, поєднання теоретичних знань із можливістю їх застосування у повсякденній практиці. Дистанційне навчання надало можливість опанувати нові можливості навчання, спілкуватись та навчатись на відстані. Це ставить вимоги до організації освітнього процесу студентів, що забезпечує формування професійних компетентностей студентів, особливо беручи до уваги студентоцентрований напрям навчання.
Мета роботи. Проаналізувати формування професійної компетентності у студентів-медиків на базі викладання предмета вибіркової дисципліни «Актуальні питання кардіології» в умовах дистанційного навчання.
Матеріал і методи. При вивченні даної вибіркової дисципліни користуються декількома варіаціями методів навчання, що є запропонованими для вищих навчальних закладів, а саме: пояснювально-ілюстративний (інформаційно-рецептивний), який направлений на донесення інформації різними способами, особливо зі вживанням сучасних технологічних засобів навчання; репродуктивний, суть якого полягає у репродукції отриманих знань магістром у специфічній методичній черговості згідно з етіопатогенетичними ідеями; проблемний виклад – імітація клінічної історії та пошук її рішення з фокусу знань основних дисциплін та патологій серцево-судинної системи; евристична методика – підхід до навчання, при якому деякі частини клінічної ситуації визначені завчасно, а магістри довершують, об’єктивують та вирішують порушені проблемні запитання; дослідницький – втілювання задач, які вимагають творчого погляду та посиленого систематичного вивчення.
Результати. В умовах дистанційного навчання, через неможливість студента навчатись у клініці та здобувати практичні навики біля ліжка хворого та тренінгових центрах кафедри, такі методи навчання, як метод кейсів та симуляційне навчання дало змогу розвинути клінічне мислення, бачення проблеми та її вирішення, використовуючи здобуті теоретичні та практичні знання.
Висновки. Покращення системи професійної підготовки спеціалістів медичної сфери нової генерації потребує удосконалення професійної компетентності, високого рівня фахових навиків, що, безумовно, призведе до невпинної адаптації в медичне середовище в майбутньому. Розвиток професійної компетентності – явище, що характеризується багатьма чинниками, які позначаються на подальшому становленні особи як професіонала, а ціннісна сфера є основою професійної компетентності особистості.