Історія розвитку вчення про лімфатичну систему (частина друга)
DOI:
https://doi.org/10.24061/2413-0737.XXVI.4.104.2022.16Ключові слова:
історія; лімфатична система; лімфатичні залози; лімфатичні судиниАнотація
Вісімнадцяте століття можна вважати часом найвизначніших винаходів у дослідженні лімфатичної системи. Швейцарець Йоган Конрад Пеєр (1653–1712) у своїй «Exercitatio anatomico-medica de glandulis intestinorum earumque usu et affectionibus» (1677) описав наявність організованих лімфатичних судин у слизовій оболонці тонкої кишки, які названі на його честь Пейєровими бляшками. Олександр Монро з Медичної школи Единбурзького університету був першим, хто детально описав функцію лімфатичної системи. У 1701 році голландський ботанік і анатом Фредерік Рюйш (1638-1731), учень Ван Хорна, описав морфологію і функцію лімфатичних клапанів. Інший голландський анатом, Антон Нюк (1650-1692), застосував техніку ін’єкції ртуті для демонстрації лімфатичної системи. Французький анатом Раймонд В’юссенс (1641-1715), піонер в анатомії серця та анатомії нервової системи, у 1706 році опублікував свою новаторську роботу в «Nouvelles Découvertes sur le Coeur» (1706), детально описуючи лімфатичну систему серця. Італійський гістолог і мікроскопіст Марчелло Мальпігі (1628-1689) дав великий поштовх розвитку мікроанатомії своїм піонерським мікроскопом. Новий прогрес у пізнанні лімфатичної системи забезпечили англійці брати Хантери. Вільям Хантер (1718-1783) чітко припустив, що лімфатичні та молочні судини володіють двома різними властивостями, які сприяють формуванню однієї мережі судин, наділених абсорбуючою функцією. Антоніо Лепротті в 1731 році опублікував дисертацію про коріння лімфатичних шляхів людини. Італійський анатом Паоло Масканьї (1755-1815) розробив спеціальний інструмент зі скляними трубками для повільного введення ртуті в лімфатичні судини. У тому ж 1787 році Паоло Ассаліні опублікував есе про лімфатичну систему, де автор намагався продемонструвати існування «повітропровідних» судин. Подібно до Нюка та Масканьї, Вінценз Фоман (1794-1837) використовував ртуть для ін’єкції найменших лімфатичних судин. Іншим внеском у розуміння анатомії лімфатичної системи був французький анатом Марі Філіберт Констан Саппей (1810-1896), який зміг порахувати клапани в лімфатичних судинах. Польський патолог Альфред Бесядецький (1839-1889) здійснив великий внесок у вивчення лімфатичної системи шкіри. Завдяки своїм дослідженням він спростував панівну гіпотезу, що кровоносні капіляри в шкірі розташовані всередині лімфатичних судин. Вперше в історії він описав суміжне з’єднання між лімфатичними та кровоносними судинами. У 1858 році Карл Фрідріх Вільгельм Людвіг (1816-1895) висунув гіпотезу про те, що лімфа – це фільтрат крові, який виділяється зі стінки капіляра під впливом внутрішньокапілярного тиску. Після цього британський лікар Вільям Хендлі здійснив значний внесок у розвиток хірургії лімфатичних розладів. У 1908 році він представив свою техніку «лімфангіопластики». Однією з ключових фігур цієї лімфатичної революції та «відродження», безсумнівно, є фінський дослідник Карі Кустаа Алітало (1952-сьогодні), який разом зі своєю групою та у співпраці з іншими міжнародними групами здійснив найважливіші відкриття щодо фактору росту/рецепторна система, яка контролює розвиток лімфатичних судин і лімфатичні метастази пухлин.
Посилання
Natale G, Bocci G, Ribatti D. Scholars and scientists in the history of the lymphatic system. J Anat. 2017 Sep;231(3):417-29. DOI: 10.1111/joa.12644.
Irschick R, Siemon C, Brenner E. The history of anatomical research of lymphatics - from the ancient times to the end of the European Renaissance. Ann Anat. 2019 May;223:49-69. DOI: 10.1016/j.aanat.2019.01.010.
Wiśniewska K, Rybak Z, Szymonowicz M, Kuropka P, Dobrzyński M. Review on the lymphatic vessels in the dental pulp. Biology (Basel). 2021 Dec 2;10(12):1257. DOI: 10.3390/biology10121257.
Shin M, Lawson ND. Back and forth: History of and new insights on the vertebrate lymphatic valve. Dev Growth Differ. 2021 Dec;63(9):523-35. DOI: 10.1111/dgd.12757.
Standring S. A brief history of topographical anatomy. J Anat. 2016 Jul;229(1):32-62. DOI: 10.1111/joa.12473.
Natale G, Limanaqi F, Busceti CL, Mastroiacovo F, Nicoletti F, Puglisi-Allegra S, et al. Glymphatic system as a gateway to connect neurodegeneration from periphery to CNS. Front Neurosci. 2021 Feb 9;15:639140. DOI: 10.3389/fnins.2021.639140.
Suy R, Thomis S, Fourneau I. The discovery of the lymphatic system in the seventeenth century. Part II: the discovery of Chyle vessels. Acta Chir Belg. 2016 Oct;116(5):329-35. DOI: 10.1080/00015458.2016.1195587.
Natale G, Stouthandel MEJ, Van Hoof T, Bocci G. The lymphatic system in breast cancer: Anatomical and molecular approaches. Medicina (Kaunas). 2021 Nov 19;57(11):1272. DOI: 10.3390/medicina57111272.
Shin M, Nozaki T, Idrizi F, Isogai S, Ogasawara K, Ishida K, et al. Valves are a conserved feature of the zebrafish lymphatic system. Dev Cell. 2019 Nov 4;51(3):374-86.e5. DOI: 10.1016/j.devcel.2019.08.019.
Bazigou E, Wilson JT, Moore JE. Primary and secondary lymphatic valve development: molecular, functional and mechanical insights. Microvasc Res. 2014 Nov;96:38-45. DOI: 10.1016/j.mvr.2014.07.008.
Vittet D. Lymphatic collecting vessel maturation and valve morphogenesis. Microvasc Res. 2014 Nov;96:31-7. DOI: 10.1016/j.mvr.2014.07.001.
Limet R. From Hippocrates to Harvey: twenty centuries of research on circulation. Rev Med Liege. 2010 Oct;65(10):562-8.
Pasipoularides A. Galen, father of systematic medicine. An essay on the evolution of modern medicine and cardiology. Int J Cardiol. 2014 Mar 1;172(1):47-58. DOI: 10.1016/j.ijcard.2013.12.166.
Sadeghi S, Ghaffari F, Heydarirad G, Alizadeh M. Galen's place in Avicenna's The Canon of Medicine: Respect, confirmation and criticism. J Integr Med. 2020 Jan;18(1):21-5. DOI: 10.1016/j.joim.2019.11.002.
Ozhathil DK, Tay MW, Wolf SE, Branski LK. A Narrative review of the history of skin grafting in burn care. Medicina (Kaunas). 2021 Apr 15;57(4):380. DOI: 10.3390/medicina57040380.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2023 Д.В. Проняєв, В.В. Кривецький, В.В. Мельник, Т.В. Процак, Н.Р. Ємєльяненко, В.Л. Волошин
Ця робота ліцензованаІз Зазначенням Авторства 3.0 Міжнародна.
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
