Комунікація, як складова компетенція симуляційного навчання

Анотація

Медична освіта в Україні є невід’ємною частиною національної системи освіти та охорони здоров’я. Медична освіта особливо важлива та актуальна на сьогоднішній день, в умовах війни, коли підвищуються вимоги до майбутнього професіонала. Симуляційне навчання – обов'язковий компонент професійної підготовки, що використовується як модель професійної діяльності з метою надання можливостей кожному навчитися виконувати професійну навичку чи її елемент відповідно до професійних стандартів надання медичної допомоги. У змісті поняття педагогічної компетентності інтегруються теоретичні психолого-педагогічні знання, практичні вміння, досвід і важливі для педагогічної роботи якості особистості, серед яких варто відзначити потребу самовдосконалення, наявність критичного мислення, прагнення до творчості, любов до професії.
Мета роботи - визначити роль комунікацій як складової компетенції у навчанні в умовах сучасних реалій. Матеріал і методи. Проаналізовано роль комунікації, як складової компетенції симуляційного навчання та дані доступних вітчизняних і зарубіжних публікацій, що містять інформацію про ймовірні шляхи вдосконалення вищої медичної освіти. Результати та обговорення. Вектор медичної освіти спрямований насамперед на формування компетенцій, які, відповідно, направлені на освітню діяльність: лекції, семінари, дистанційні модулі тощо. Проте саме теоретична база є першим етапом на шляху до засвоєння всієї матриці компетенцій спеціаліста, а отримані знання вимагають подальшого підкріплення практичними вміннями. Перший практичний досвід «без страху» за неправильне виконання і без ризику для пацієнта студент отримує саме за допомогою симуляційної методики. Симуляційні методи навчання вже досить широко увійшли до сучасного освітнього процесу і, незалежно від ступеня складності манекена, використовуються на практичних заняттях для формування загальнопрофесійних та професійних компетенцій майбутнього спеціаліста. Основою, на якій будується тренінг, є знання, тому їх слід проводити після засвоєння теоретичного матеріалу на лекціях, семінарах, круглих столах, відео-конференціях та подальшої оцінки рівня набутих знань (опитування, тестування). Таким чином, тренінг – це процес активного навчання, метою якого є закріплення знань та засвоєння умінь та навичок. У традиційному розумінні симуляційний тренінг являє собою практичне заняття з використанням симуляційних технологій, що включає поглиблене вивчення теоретичного матеріалу на попередньому етапі і виконання прикладних практичних завдань із наступним зворотним зв'язком, наприклад, розбором результатів заняття самими студентами спільно з викладачем на дебрифінгу.
Висновки. Розвиток медичної освіти та підготовка конкурентноспроможного фахівця є актуальним питанням сучасної освіти, тим паче в умовах воєнного стану в країні. Виникає необхідність впровадження нових методів та підходів до формування професійних якостей майбутнього медичного фахівця. В умовах реформування медичної освіти, на основі отриманих теоретичних знань важливим є підвищення рівня професіоналізму через покращення практичної взаємодії студента з пацієнтом. Симуляційне відпрацювання практичних компетенцій, підвищення рівня комунікативних навичок дозволить сформувати стійкі кваліфікаційні навики випускників вищих медичних закладів, що, відповідно, дозволить забезпечити практичну охорону здоров’я висококваліфікованими фахівцями.