Динаміка морфологічних змін у клітинних шарах сітківки у віддалені періоди експериментального опіоїдного впливу

Анотація

Актуальність дослідження. Сьогодні у зарубіжній та вітчизняній фаховій літературі є достатньо інформації щодо питання морфологічної реорганізації клітин та тканин при експериментальному опіоїдному впливі та інших видів токсичного впливу на організм. На даний час і досі лишається нез’ясованим питання структурної реорганізації у шарах сітківки та порушення процесів її кровопостачання в субхронічний та хронічний періоди експериментального опіоїдного впливу. Саме тому ми вирішили доповнити, розширити та поглибити відомості про ці процеси завдяки проведенню власних досліджень у цьому напрямку.
Мета дослідження - з’ясування динаміки патоморфологічних змін у шарах сітківки та ланках її гемомікроциркуляторного русла на віддалених термінах експериментального опіоїдного впливу.
Матеріал і методи. Матеріалом дослідження слугували статево зрілі, безпородні, білі щури-самці, у кількості 56 тварини, масою 160 – 270 г, віком 4,5 – 7,5 місяця . Початкова доза налбуфіну впродовж перших двох тижнів становила 0,212 мг/кг, наступних двох (III – IV тиждень ) – 0,225 мг/кг, (V – VI тиждень) – 0,252 мг/кг, (VI – VIII тиждень) – 0,260 мг/кг, (VIII – X тиждень) – 0,283 мг/кг, (X – XII тиждень) – 0,3 мг/кг, а впродовж (XII – XIV тижня) – 0,45 мг/кг. Перед забором матеріалу дослідної ділянки тварину виводили з експерименту за допомогою діетилового ефіру. Як матеріал для ультраструктурного дослідження використали очні яблука щурів з урахуванням збереження топографічного співвідношення оболонок ока. Ультраструктурні препарати готували за загальноприйнятою методикою. Результати дослідження. Наприкінці восьмого та десятого тижнів виявлено явище стійкої гіперемії судин хоріоідеї, дегенеративні та некротичні зміни клітин пігментного шару, дегенерацію зовнішніх сегментів фоторецепторів, вкорочення та фрагментацію крист мітохондрій внутрішніх сегментів фоторецепторів, некротичні зміни ядер окремих фоторецепторів, дегенерацію аксонів зовнішнього та внутрішнього сітчастого шарів, дегенеративні та некротичні зміни біполярних та амакринових клітин, гіпертрофію відростків клітин Мюллера, дегенерацію гангліонарних клітин, гіперемію та периваскулярні набряки судин зовнішнього та внутрішнього сітчастих шарів. Через дванадцять та чотирнадцять тижнів вперше виявлено початкові етапи розвитку з подальшим прогресуванням склеротичних змін мембрани Бруха. Поступово наростали явища дегенеративних та некротичних змін у клітинах пігментного шару, деструкція мембранних дисків зовнішніх сегментів фоторецепторів, дегенеративні зміни аксонів зовнішнього, внутрішнього сітчастих шарів та шару нервових волокон, дегенеративні та некротичні зміни біполярних та амакринових клітин, гіпертрофічні зміни відростків клітин Мюллера, гіперемія та стази, периваскулярні набряки в судинах внутрішнього сітчастого шару, гангліонарного шару та шару нервових волокон, реактивні зміни клітин Мюллера та протоплазматичних астроцитів.
Висновок. На віддалених термінах перебігу експериментального опіоїдного впливу виникали і в подальшому прогресували незворотні патоморфологічні зміни, що були зумовлені наростанням дисциркуляторних проявів у поверхневій та глибокій судинних сітках сітківки, провокуючи поглиблення явищ набряку з подальшою компресією і гіпоксією в товщі шарів сітківки.