Тиреоїдна дисфункція у жінок із метаболічним синдромом та цукровим діабетом 2-го типу

Анотація

Патологія щитоподібної залози і цукровий діабет – є найбільш поширеними ендокринопатіями. Гормони щитоподібної залози впливають на метаболізм глюкози при цукровому діабеті, так само як цукровий діабет впливає на функціонування щитоподібної залози.
Мета роботи. Вивчити взаємозв’язок між компонентами метаболічного синдрому, функцією щитоподібної залози та рівнем ІЛ-6 у пацієнтів з ЦД 2-го типу.
Матеріали і методи. Нами обстежено 65 жінок із цукровим діабетом 2 типу (середній вік – (45±0,88) років), а також 30 практично здорових жінок контрольної групи (середній вік – (44,14 ± 0,74) років). Всім пацієнтам проводилося клінічне, антропометричне та біохімічне обстеження. Визначали рівень тиреотропного гормону, тироксину вільного, трийодтироніну вільного, антитіл до тиреопероксидази, глюкози, глікованого гемоглобіну, індексу НОМА, загального холестерину, тригліцеридів, холестерину ліпопротеїдів високої щільності, холестерину ліпопротеїдів низької щільності. Дослідження проводили на біохімічному аналізаторі Сobas 6000 із використанням реактивів компанії Roshe. У всіх пацієнтів визначали рівень ІЛ-6 методом твердофазового імуноферментного аналізу.
Результати. Серед усіх обстежених у 19 (29,2%) жінок був виявлений субклінічний гіпотиреоз на тлі автоімунного процесу, середній рівень ТТГ у них перебував у межах 4,85±0,21 мМО/л, АТПО –572,89±12,29 МО/мл, у 9 (13,8%) – гіпотиреоз на тлі автоімунного процесу, середній рівень ТТГ у них перебував у межах 10,10±0,19 мМО/л, АТПО –823,76±11,91 МО/мл, а 12 (18,4%) осіб були носіями антитиреоїдних антитіл, середній рівень ТТГ у них перебував у межах 1,76±0,26 мМО/л, АТПО –368,81±14,26 МО/мл. Виявлено, що середній рівень ІЛ-6 у пацієнтів із ЦД 2 типу та АІТ становив 21,76±0,19 пг/мл, у пацієнтів з ЦД 2-го типу, АІТ та СКГ – 24,85±0,21 пг/мл, у пацієнтів з ЦД 2-го типу, АІТ та ГТ – 27,43±0,24 пг/мл, пацієнтів із ЦД 2-го типу з нормальним функціональним станом ЩЗ – 18,45±0,19 пг/мл, пацієнтів контрольної групи – 5,74±1,12 пг/мл. Висновки. У пацієнтів із автоімунним тиреоїдитом та ЦД 2 типу виявлено прямий зв’язок середньої сили між ІЛ-6 та ОТ (r=0,32; p<0,05), ІЛ-6 та ІМТ (r=0,34; p<0,05), ІЛ-6 та HbA1c (r=0,31; p<0,05), ІЛ-6 та індексом НОМА (r=0,35; p<0,05), ІЛ-6 та ЗХ (r=0,31; p<0,05) прямий слабкий кореляційний взаємозв’язок ІЛ-6 та ЛПНЩ (r=0,21; p<0,05), ІЛ-6 та ТГ (r=0,18; p<0,05), прямий сильний кореляційний взаємозв’язок між ІЛ-6 та АТПО (r=0,78; p<0,05), ІЛ-6 та ТТГ (r=0,62; p<0,05).