ПЕРСОНАЛІЗАЦІЯ ЛІКУВАЛЬНОЇ ТАКТИКИ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ХРОНІЧНИМИ РАНАМИ НА ОСНОВІ ГЕНЕТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Автор(и)

  • І.Ю. Полянський д-р мед. наук, професор, завідувач кафедри хірургії №1 Буковинського державного медичного університету, м. Чернівці, Україна
  • І.М. Мельник аспірант кафедри хірургії №1 Буковинського державного медичного університету, м. Чернівці, Україна

DOI:

https://doi.org/10.24061/2413-0737.29.1.113.2025.13

Ключові слова:

хронічні рани; генетичні дослідження; поліморфізм гена ММР-1; порушення регенерації; персоналізоване лікування; низькоінтенсивне лазерне опромінення рани

Анотація

Підвищити ефективність лікування хронічних ран можливе шляхом дослідження порушень механізмів регенерації, визначення їх генетичної детермінованості. Важливу роль у загоєнні ран відіграє матриксна металопротеїназа -1 (ММР-1), активність якої залежить від варіанта поліморфізму 1G/2G-1607 гена ММР-1, що впливає на процеси регенерації.
Мета дослідження - дослідити асоціативні зв’язки між варіантами поліморфізму 1G/2G-1607 гена ММР-1 та характером деяких механізмів регенерації і розробити персоналізовану тактику лікування пацієнтів із хронічними ранами.
Результати. Обстежено 27 пацієнтів із хронічними ранами нижніх кінцівок , у яких визначали варіанти поліморфізму гена MMP1, оцінювали стан про-та антиоксидантних систем, фібринолітичну та протеолітичну активність.
Виявлено асоціативні звʼязки між характером механізмів регенерації та варіантами поліморфізму гена MMP1. Найбільші порушення спостерігались у носіїв 2G/2G варіанта, який визнано несприятливим чинником для загоєння рани. Запропоноване персоналізоване лікування пацієнтів залежно від результатів генетичних досліджень. Так, носії 1G/1G варіанта потребують додаткової корекції фібринолітичної активності, а носії 2G/2G варіанта – антиоксидантної терапії, корекції фібринолізу і протеолізу.
Позитивний результат отримано у 92,6 % пацієнтів, у двох носіїв 2G/2G варіанта генотипу виникла потреба в радикальному хірургічному втручанні.
Висновки 1. Для вибору персоналізованої лікувальної тактики пацієнтів із хронічними ранами доцільним є проведення генетичних досліджень із визначенням варіантів поліморфізму 1G/2G-1607 гена ММР-1 . 2.
Існує асоціативний звʼязок між характером перебігу ранового процесу і варіантами поліморфізму 1G/2G-1607 гена ММР-1. Носійство 2G/2G варіанта можна визнати несприятливим чинником для процесів загоєння рани. 3. Персоналізація лікування пацієнтів із хронічними ранами полягає у визначенні генетично детермінованих чинників порушень ранового процесу в різних фазах загоєння рани і цілеспрямованій превентивній їх корекції. Використання локального низькоінтенсивного лазерного опромінення є ефективним методом у комплексному лікуванні хронічних ран.

Посилання

Sorg H, Tilkorn DJ, Hager S, Hauser J, Mirastschijski U. Skin wound healing: an update on the current knowledge and concepts. Eur Surg Res. 2017;58(1-2):81-94. DOI: 10.1159/000454919.

Volovar OS, Astapenko OO, Lytovchenko NM, Palyvoda RS. Zahoiennia ran ta reheneratsiia m’iakykh tkanyn. Literaturnyi ohliad [Wound healing and soft tissue regeneration. Literature review]. Bukovyns'kyi medychnyi visnyk. 2023;27(3):101-4.

Sen CK, Gordillo GM, Roy S, Kirsner R, Lambert L, Hunt TK, et al. Human skin wounds: a major and snowballing threat to public health and the economy. Wound Repair Regen. 2009;17(6):763-71. DOI: 10.1111/j.1524-475X.2009.00543.x.

Nunan R, Harding KG, Martin P. Clinical challenges of chronic wounds: searching for an optimal animal model to recapitulate their complexity. Dis Model Mech. 2014;7(11):1205-13. DOI: 10.1242/dmm.016782.

Usenko OIu, Voitiv YaIu. Nedostatnist' kyshkovykh shviv: faktory ryzyku ta prohnozuvannia na osnovi henetychnykh doslidzhen' [Intestinal suture insufficiency: risk factors and prediction based on genetic studies]. Klinichna khirurhiia. 2022;89(3-4):3-7. DOI: 10.26779/2522-1396.2022.3-4.03.

Manicone AM, McGuire JK. Matrix metalloproteinases as modulators of inflammation. Semin Cell Dev Biol. 2007;19(1):34-41. DOI: 10.1016/j.semcdb.2007.07.003.

Visse R, Nagase H. Matrix metalloproteinases and tissue inhibitors of metalloproteinases structure, function, and biochemistry. Circ Res. 2003;92(8):827-39. DOI: 10.1161/01.RES.0000070112.80711.3D.

Trombone AP, Cavalla F, Silveira EM, Andreo CB, Francisconi CF, Fonseca AC, et al. MMP1-1607 polymorphism increases the risk for periapical lesion development through the upregulation MMP-1 expression in association with pro-inflammatory milieu elements. J Appl Oral Sci. 2016;24(4):366-75. DOI: 10.1590/1678-775720160112.

Senatorova HS, Lohvinova OL, Omel`chenko OV, Onikiienko OL. Rol' polimorfizmu henu matryksnoi metaloproteinazy-1 (1607insG) v formuvanni bronkholehenevoi dysplazii u novonarodzhenykh [Role of matrix metalloproteinase-1 (1607insG) gene polymorphism in the formation of bronchopulmonary dysplasia in newborns]. Neonatolohiia, khirurhiia ta perynatal'na medytsyna. 2015;5(1):55-8. (in Ukrainian).

Polians'kyi IIu, Mel'nyk IM. Vykorystannia nyz'kointensyvnoho lazernoho oprominennia v kompleksnomu likuvanni ran [The use of low-intensity laser irradiation in the complex treatment of wounds]. Klinichna anatomiia ta operatyvna khirurhiia. 2023;22(4):74-9. DOI: 10.24061/1727-0847.22.4.2023.49. (in Ukrainian).

Bhagat S, Agarwal M, Roy V. Serratiopeptidase: a systematic review of the existing evidence. Int J Surg. 2013;11(3):209-17. DOI: 10.1016/j.ijsu.2013.01.010.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-04-11

Номер

Розділ

ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ