ПОРІВНЯЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ТА БЕЗПЕКА ІНГІБІТОРІВ ТИРОЗИНКІНАЗ НОВОГО ПОКОЛІННЯ У ДОСЯГНЕННІ ГЛИБОКОЇ МОЛЕКУЛЯРНОЇ РЕМІСІЇ ТА РЕМІСІЇ БЕЗ ЛІКУВАННЯ ПРИ ХРОНІЧНІЙ МІЄЛОЇДНІЙ ЛЕЙКЕМІЇ

Анотація

Хронічна мієлоїдна лейкемія (ХМЛ) є модельним захворюванням, у якому поява інгібіторів тирозинкіназ (ІТК) кардинально змінила природний перебіг і прогноз, трансформувавши колись фатальну патологію на хронічно контрольований стан. Проте ескалація терапевтичних цілей — від цитогенетичної ремісії до глибокої молекулярної відповіді (ГМВ) та, зрештою, ремісії без лікування (TFR) — актуалізувала потребу у високоактивних і водночас безпечних препаратах. Сучасний арсенал новітніх ІТК ІІ–ІІІ поколінь та алостеричного інгібітору асцимінібу відкриває принципово нові можливості, але й поставив перед клініцистами питання оптимального вибору з огляду на ефективність, токсичність і резистентність.
З метою узагальнення дані порівняльного аналізу ефективності та безпеки ІТК другого, третього поколінь та асцимінібу виконано огляд літератури.
Асцимініб радикально змінює терапевтичний ландшафт ХМЛ. У клінічних дослідженнях він достовірно перевершує всі наявні схеми дебютної терапії, зокрема ІТК ІІ покоління, за частотою великої і глибокої молекулярних відповідей (ВМВ, ГМВ), демонструючи водночас більш сприятливий профіль безпеки. Це спростовує традиційний компроміс «ефективність чи токсичність» і дає підстави розглядати препарат як імовірний новий стандарт першої лінії для більшості пацієнтів з уперше діагностованою ХМЛ-ХФ. Швидка та стійка індукція глибоких відповідей за меншої частоти побічних явищ потенційно збільшує кількість хворих, які зможуть досягти ремісії без лікування (TFR).
Понатиніб залишається ключовим засобом у разі високорівневої резистентності. Як найпотужніший АТФ-конкурентний інгібітор він особливо важливий для пацієнтів із мутацією T315I чи складними мутаціями. Запровадження у дослідженні OPTIC адаптивної схеми дозування дало змогу зберегти високу ефективність, істотно зменшивши ризик артеріальних оклюзійних ускладнень. Вибір між понатинібом і асцимінібом у третій лінії є практичним прикладом персоніфікованої медицини, де рішення ґрунтується на мутаційному профілі, коморбідності та індивідуальних терапевтичних цілях пацієнта.
Комбіноване або послідовне застосування фармакодинамічно комплементарних агентів (асцимінібу з АТФ-конкурентним ІТК) може стати шляхом до подолання найстійкіших форм резистентності й, можливо, до елімінації лейкемічних стовбурових клітин, що наблизить TFR до ширшого кола хворих.