Вплив обмеження спонтанної локомоторної активності на перебіг синдрому спастичності за умови експериментальної травми спинного мозку та імплантації матриксу NeuroGeltm, асоційованого з нейрогенними стовбуровими клітинами

Анотація

Мета: дослідити вплив імплантації NeuroGelTM, асоційованого з нейрогенними стовбуровими клітинами (НСК), у поєднанні з лібералізацією спонтанної локомоторної активності на відновлення рухової функції та динаміку спастичності паретичної задньої кінцівки щура після травми спинного мозку. Матеріал і методи. Тварини – білі безпородні щури-самці (5 міс., 250 г); групи: 1 – травма спинного мозку (n=16); 2 – травма спинного мозку + гомотопічна імплантація фрагмента NeuroGelTM (n=20); 3 – травма спинного мозку + гомотопічна імплантація фрагмент NeuroGelTM, асоційованого з НСК фетального гіпокампа миші (n=20). Група 3 включала підгрупу 3мк (n=11), тварин якої протягом експерименту утримували в клітках малого розміру (30×20×10 cм), та підгрупу 3вк (n=9), тварин якої утримували в клітках великого розміру (40×30×15 cм). Модель травми – лівобічний перетин половини спинного мозку на рівні Т11; тривалість спостереження – 28 тиж.; оцінка показника функції (ПФ) та показника спастичності (ПС) задньої іпсилатеральної кінцівки (ЗІК) – шкала Basso-Beattie-Bresnahan (ВВВ) та Ashworth, відповідно. Результати. Обмеження спонтанної локомоторної активності сповільнює відновлення рухової функції паретичної кінцівки протягом 1-го місяця, скорочує тривалість значущого відновлення у віддаленому періоді травми. Станом на 28-й тиждень спостереження ПФ ЗІК у групі 1 – 1,6±0,5 бала ВВВ, у групі 2 – 8,4±0,9 бала, у групі 3 – 13,1±0,9 бала, у підгрупі 3мк – 12,6±1,4 бала, у підгрупі 3вк – 13,7±0,8 бала ВВВ. ПС ЗІК на цьому терміні у групі 1 – 2,5±0,4 бала, у групі 2 –1,7±0,2 бала, у групі 3 – 1,3±0,1 бала, у підгрупі 3мк – 1,4±0,2 бала, у підгрупі 3вк – 1,2±0,1 бала, Ashworth. Значущу різницю значень ПС ЗІК між групами 2 та 1 відмічали на 1-, 5–7-му та 12-24-му тижні, між групами 3 та 1 – на 1-2-, 6-7-му та 16-28-му тижні, між групами 3 та 2 – на 1-2-му та 5-му тижні, між підгрупою 3вк та групою 2 – на 2-му і 5-му тижні, між підгрупою 3мк та групою 2 – на 2-му тижні, між підгрупами 3вк та 3мк – не виявили. Висновок. Обмеження спонтанної локомоторної активності тварини в умовах тканинно-інженерного відновного втручання після спінальної травми ускладнює перебіг регенераційного процесу, пришвидшує формування стійкого синдрому спастичності.