DOI: https://doi.org/10.24061/2413-0737.XXIV.1.93.2020.26

Зараженість кліщів, відібраних від людей в Україні, збудниками деяких бактеріозів

M. I. Shkilna, M. A. Andreychyn, S. S. Podobivsky, L. Ya. Fedoniuk, V. A. Panychev, O. L. Ivakhiv, N. Yu. Vyshnevska, O. M. Marchuk, M. M. Korda, I. M. Klishch

Анотація


Актуальність. Кліщові бактеріози становлять серйозну медико-соціальну проблему. Часто іксодові кліщі заражені кількома збудниками природно-осередкових інфекційних хвороб людини одночасно: кліщовий енцефаліт, Лайм-бореліоз, гранулоцитарний анаплазмоз, моноцитарний ерліхіоз, бабезіоз. Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) у режимі реального часу дозволяє за єдиною методикою ідентифікувати відразу декілька збудників в одному кліщі.

Мета роботи — встановити частоту природного зараження кліщів B. burgdorferi s. l., A. phagocytophilum, B. miyamotoi та Babesia spp., відібраних від мешканців Тернопільської області, використовуючи метод (ПЛР) у реальному часі.

Матеріал і методи. Дослідили 1226 кліщів, відібраних від людей, з них 1179 — отримали від мешканців Тернополя та області, 47 — від жителів інших областей України. ДНК B. burgdorferi s. l., B. miyamotoi, A. phagocytophilum та Babesia spp. визначали за допомогою ПЛР у режимі реального часу.

Результати. Ідентифіковано 1 226 кліщів: 1 212 Ixodes ricinus, 12 Dermacentor reticulatus і 2 Rhipiciphalus sanguineus. При ідентифікації кліщів I. ricinus за статтю і стадією розвитку відзначено, що cамок було 32,3%, самців — 0,9%, личинок — 2,6%, у 10,6% кліщів не були встановлені стадії розвитку і стать; більшу частину — 53,5% досліджених кліщів I. ricinus склали німфи. ДНК B. burgdorferi s. l., B. miyamotoi, A. phagocytophilum та Babesia spp. визначили в 36,0% кліщів, у тому числі у 32% — детектовано ДНК одного збудника, у 4% — декількох одночасно.

Висновки. Вперше в Україні при ідентифікації кліщів виявлено наявність особин трьох видів — I. ricinus, D. reticulatus і R. sanguineus, домінували екземпляри I. ricinus (98,9%). У кліщах роду I. ricinus переважали німфи (53,5%) і дорослі особини (33,2%). 19,2% кліщів були заражені бореліями генокомплексу B. burgdorferi s. l., 14,7% — A. рhagocytophilum, 1,7% — В miyamotoi, 0,3% — Babesia spр. Серед 441 кліща, в яких виявлено збудники трансмісивних бактеріозів, переважали B. burgdorferi s. l. (53,5%) і A. рhagocytophilum (40,8%), у 3,8% особин — виявлено ДНК декількох бактерій одночасно.


Ключові слова


ДНК; B. burgdorferi; A. phagocytophilum; B. miyamotoi; Babesia spp.; кліщі; діагностика

Повний текст:

PDF

Посилання


Klymniuk SI, Romaniuk LB, Kravets' NIa, Tkachuk NI, Dronova OI. Deiaki aspekty epidemiolohii ta diahnostyky Laim-boreliozu [Some aspects of the epidemiology and diagnosis of Lyme borreliosis]. Naukovi zapysy Ternopil's'koho natsional'noho pedahohichnoho universytetu. Seriia Biolohiia. 2017;3:147-53. (in Ukrainian).

Shkil'na MI. Laim-borelioz u pratsivnykiv lisovykh hospodarstv Ternopil's'koi oblasti [Lyme borreliosis in forestry workers of Ternopil region]. Infektsiini khvoroby. 2016;1:36-40. (in Ukrainian).

Teterin VYu, Korenberg EI, Nefedova VV, Vorob'eva NN, Frizen VI, Pomelova VG, et al. Kliniko-laboratornaya diagnostika infektsiy, peredayushchikhsya iksodovymi kleshchami, v Permskom krae [Clinical and laboratory diagnosis of infections transmitted by ixodid ticks in the Perm region]. Epidemiologiya i infektsionnye bolezni. 2013;4:11-5. (in Russian).

Michelet L, Delannoy S, Devillers E, Umhang G, Aspan A, Juremalm M, et al. High-throughput screening of tick-borne pathogens in Europe. Front Cell Infect Microbiol. 2014;4:103. doi: 10.3389/fcimb.2014.00103.

Bondarenko EI, Timofeev DI, Fomenko NV, Yakimenko VV, Tantsev AK, Rar VA. Kompleksnyy podkhod k vyyavleniyu vozbuditeley infektsiy, perenosimykh kleshchami, s pomoshch'yu PTsR-analiza s detektsiey v rezhime real'nogo vremeni [An integrated approach to identifying tick-borne infections by PCR analysis with real-time detection]. Sibirskiy meditsinskiy zhurnal. 2012;4:33-6. (in Russian).

Lernout T, De Regge N, Tersago K, Fonville M, Suin V, Sprong H. Prevalence of pathogens in ticks collected from humans through citizen science in Belgium. Parasites Vectors. 2019;12(1):550. doi: 10.1186/s13071-019-3806-z.

Otranto D, Dantas-Torres F, Giannelli A, Latrofa MS, Cascio A, Cazzin S, et al. Ticks infesting humans in Italy and associated pathogens. Parasites Vectors. 2014;7:328.

Gałęziowska E, Rzymowska J, Najda N, Kolodziej P, Domzal-Drzewicka R, Rzaca M, et al. Prevalence of Borrelia burgdorferi in ticksremoved from skin of people and circumstancesof being bitten – research from the area of Poland, 2012-2014. Ann Agric Environ Med. 2018;25(1):31-5.

Cull B, Pietzsch ME, Hansford KM, Gillingham EL, Medlock JM. Surveillance of British ticks: An overview of species records, host associations, and newrecords of Ixodes ricinus distribution. Ticks Tick Borne Dis. 2018;9(3):605-14. doi: 10.1016/j.ttbdis.2018.01.011.

Weiner M, Zukiewicz-Sobczak W, Tokarska-Rodak M, Plewik D, Panczuk A, Siluch M, et al. Prevalence of Borrelia burgdorferi sensu lato in ticks from Ternopil region in Ukraine. J Vet Res. 2018;62(3):275-80.

Iwabu-Itoh Y, Bazartseren B, Naranbaatar O, Yondonjamts E, Furuno K, Lee K, et al. Tick surveillance for Borrelia miyamotoi and phylogenetic analysis of isolates in Mongolia and Japan. Ticks and Tick-borne Diseases. 2017;8(6):850-57.

Dibernardo A, Cote T, Ogden NH, Lindsay LR. The prevalence of Borrelia miyamotoi infection, and co-infections with other Borrelia spp. in Ixodes scapularis ticks collected in Canada. Parasit Vectors. 2014;7:183. doi: 10.1186/1756-3305-7-183.

Wagemakers A, Jahfari S, de Wever B, Spanjaard L, Starink MV, de Vries HJC, et al. Borrelia miyamotoi in vectors and hosts in The Netherlands. Ticks Tick Borne Dis. 2017;8(3):370-74. doi: 10.1016/j.ttbdis.2016.12.012.

Crowder CD, Carolan HE, Rounds MA, Honig V, Mothes B, Haag H, et al. Prevalence of Borrelia miyamotoi in Ixodes ticks in Europe and the United States. Emerg Infect Dis. 2014;20(10):1678-82. doi: 10.3201/eid2010.131583.

Geller J, Nazarova L, Katargin O, Järvekülg L, Fomenko N, Golovljova I. Detection and genetic characterization of relapsing fever spirochete Borrelia miyamotoi in Estonian ticks. PloS One. 2012;7(12):e51914. doi: 10.1371/journal.pone.0051914.

Cochez C, Heyman P, Heylen D, Fonville M, Hengeveld P, Takken W, et al. The Presence of Borrelia miyamotoi, A Relapsing Fever Spirochaete, in Questing Ixodes ricinus in Belgium and in The Netherlands. Zoonoses and Public Health. 2015;62(5):331-3. doi: 10.1111/zph.12154.

Cosson J, Michelet L, Chotte J, Naour EL, Cote M, Devillers E, et al. Genetic characterization of the human relapsing fever spirochete Borrelia miyamotoi in vectors andanimal reservoirs of Lyme disease spirochetes in France. Parasites Vectors. 2014;7:233.

Venczel R, Knoke L, Pavlovic M, Dzaferovic E, Vaculova T, Silaghi C, et al. A novel duplex real-time PCR permits simultaneous detection and differentiation of Borrelia miyamotoi and Borrelia burgdorferi sensu lato. Infection. 2016;44(1):47-55. doi: 10.1007/s15010-015-0820-8.

Corrain R, Drigo M, Fenati M, Menandro ML, Mondin A, Pasotto D, et al. Study on ticks and tick-borne zoonoses in public parks in Italy. Zoonoses Public Health. 2012;59(7):468-76. doi: 10.1111/j.1863-2378.2012.01490.x.

Lyubeznova ON, Bondarenko AL, Karan' LS. Zarazhennost' kleshchey ixodes persulcatus vozbuditelyami razlichnykh zabolevaniy v endemichnom regione evropeyskoy chasti Rossii [Infection of ticks ixodes persulcatus with pathogens of various diseases in the endemic region of the European part of Russia]. Aktual'na infektolohiia. 2014;2:12-5. (in Russian).


Пристатейна бібліографія ГОСТ






Copyright (c) 2020 M. I. Shkilna, M. A. Andreychyn, S. S. Podobivsky, L. Ya. Fedoniuk, V. A. Panychev, O. L. Ivakhiv, N. Yu. Vyshnevska, O. M. Marchuk, M. M. Korda, I. M. Klishch

Технічний редактор журналу, Кривецький І.В., 2019