ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ШКІРНО-ФАСЦІАЛЬНОЇ ПЛАСТИКИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ПІЛОНІДАЛЬНИХ КІСТ У ДІТЕЙ

Анотація

Захворюваність на пілонідальну кісту (ПК) становить 26 випадків на 100 000 населення. Незважаючи на безліч пропонованих варіантів оперативних втручань, частота рецидивів захворювання залишається високою. Однією з проблем хірургічного лікування є необхідністю ліквідації дефекту м'яких тканин після висічення ПК, що є основним субстратом, який призводить до подовження термінів лікування, тривалої непрацездатності, ускладненого повернення до нормальної повсякденної активності та погіршення якості життя. Отже, визначення способів лікування ПК у дітей, які допоможуть знизити кількість ускладнень та рацидивів, зменшити тривалість госпіталізації, залишається актуальним.
Мета дослідження – порівняти результати видалення ПК з подальшою шкірно-фасціальною пластикою та видалення ПК з наступним підшиванням країв рани до крижово-куприкової фасції.
Матеріал і методи. Для формування вибірки використана зібрана база даних пацієнтів, які перебували на лікуванні з приводу ПК, віком від 13 до 18 років.
Пацієнтів розподілено на дві групи: до групи І включені діти, яким після видалення ПК виконали пластику дефекту м'яких тканин за методикою шкірно-фасціальної пластики у власній модифікації (n-25). До групи ІІ увійшли пацієнти, яким виконано видалення ПК з ушиванням ранового дефекту до дна рани (n-40). Оцінювали інтра-, післяопераційні показники та віддалені результати. Аналіз проведено за такими критеріями: тривалість госпіталізації, болю та часу заживлення, наявність ускладнень та рецидивів захворювання.
Результати дослідження. Тривалість оперативних втручаннь в обох групах значимо не відрізнялася і складала від 30 до 50 хвилин, так само як і середній об'єм крововтрати: від 7 до 10 мл. Інтраопераційних ускладнень не зареєстровано в жодного пацієнта. Середній термін перебування в стаціонарі після операції був практично однаковий у обох групах. Тривалість болю в І групі була удвічі коротшою (на 54%). Час заживлення в групі підшивання до крижово-куприкової фасції був на 61% довший відповідно до цього показника у групі І. Число післяопераційних ускладнень у групі ІІ було в чотири рази більше, порівняно з групою шкірно-фасціальної пластики. Протягом року обсервації рецидиви захворювання відзначені у 4 дітей. У групі шкірно-фасціальної пластики не зареєстровано жодного рецидиву.
Висновки. 1. Метод шкірно-фасціальної пластики дозволяє зменшити кількість ускладнень, суттєво скоротити тривалість госпіталізації, болю та часу заживлення рани, порівняно з класичними оперативними методами лікування пілонідальних кіст у дітей; 2. Використання шкірно-фасціальної пластики дозволяє уникнути рецидивів захворювання, що робить цей метод – методом вибору для лікування пілонідальних кіст у дітей.