МАГНІЙ ОРОТАТ ЯК ІНСТРУМЕНТ МОДИФІКАЦІЇ ЗАПАЛЕННЯ ТА ПОЛІПШЕННЯ ФІЗИЧНОЇ ВИТРИВАЛОСТІ У ПАЦІЄНТІВ ПІСЛЯ РЕВАСКУЛЯРИЗАЦІЇ

Анотація

Ішемічна хвороба серця (ІХС) та серцева недостатність із помірно зниженою фракцією викиду (СНпзФВ) є актуальними проблемами сучасної кардіології, що значною мірою зумовлені хронічним низькоінтенсивним запаленням. Навіть у пацієнтів зі стабільною формою ІХС після проведення повної реваскуляризації зберігається системна запальна активність, яка асоціюється з прогресуванням серцевої недостатності та підвищенням ризику несприятливих подій.
Мета дослідження - підвищити ефективність лікування пацієнтів зі стабільною ІХС та серцевою недостатністю із помірно зниженою фракцією викиду, яким проведено реваскуляризацію міокарда шляхом черезшкірного коронарного втручання.
Матеріал і методи. У дослідження включено 62 пацієнти зі стабільною ІХС та ФВ ЛШ у межах 40–49%, яким проведено повну реваскуляризацію. Учасників методом рандомізації розподілено на дві групи: група 1 (n = 29) отримувала стандартну фармакологічну терапію; група 2 (n = 33) на тлі стандартного лікування додатково призначався магнію оротат у дозі 500 мг двічі на добу. Тривалість лікування становила шість місяців із трьома візитами (включення, 3-й та 6-й місяці). Всім пацієнтам проводили тредміл-стрес-тест за протоколом Bruce або модифікованим протоколом Bruce. Визначали сироваткові рівні галектину-3 та sST2, а також розраховували індекси системного запалення: NLR, SII, PLR, SIRI та AISI.
Результати. Застосування магнію оротату асоціювалося з більш вираженим покращенням клініко-функціональних показників порівняно зі стандартною терапією. Дистанція, подолана під час тредміл-тесту, зросла в обох групах, проте в групі магнію оротату динаміка була значно кращою. Маркери системного запалення знижувалися в усіх пацієнтів, але більш істотне зменшення виявлено у групі комбінованої терапії. Біомаркери міокардіального ремоделювання та фіброзу (галектин-3, sST2) продемонстрували тенденцію до зниження, при цьому позитивні зміни були більш вираженими в пацієнтів, які отримували магнію оротат.
Висновки. У пацієнтів зі стабільною ІХС та СНпзФВ, навіть після повної реваскуляризації, зберігається персистувальна активація запалення, що потребує пошуку додаткових терапевтичних підходів. Результати дослідження свідчать, що додавання магнію оротату до стандартної терапії сприяє більш вираженому зниженню маркерів системного запалення та міокардіального ремоделювання, а також покращенню толерантності до фізичного навантаження. Отримані дані дають підстави розглядати магній оротат як перспективний напрям у комплексному лікуванні цієї категорії хворих.